-
18-та окрема мотострілецька бригада (РФ, 1-го формування)
Шаблон:Картка військового підрозділуШаблон:Otheruses 18-та окрема мотострілецька бригада Шаблон:Вчс — військове формування Збройних сил Російської Федерації.
Історія
У зв'язку з розпадом СРСР розпочався вивід військ, що перейшли під юрисдикцію РФ, з прибалтійських країн. Так 107-ма мотострілецька дивізія Шаблон:Вчс, що дислокувалась в Литві, була виведена в Солнечногорськ, де була переформована в 18-ту окрему мотострілецьку бригаду. 29 грудня 1992 року в литовській столиці на колишній військовій базі російських військ, в так званому Північному містечку, були підписані підсумкові документи про вивід військових підрозділів Росії з Вільнюса.
Таким чином, столицю Литви покинув останній російський солдат, і в місті больше не залишилось військових частин російської армії. 107-ма мотострілецька дивізія, що володіла територією в 66 гектарів Північного містечка, остаточно звільнила казарми, склади, гаражі, інші будови і передала все це в розпорядження вільнюського самоуправління[1].
Втрати
На базі сусідньої частини Вищих офіцерських курсів Шаблон:Вчс була сформована зведена рота із завербованих Федеральною службою контррозвідки танкових екіпажів до якої потрапили військові 18-ї ОМСБр. Загалом 13 військовослужбовців частини о 3 годині дня 9 листопада відбули в невідомому напрямку, залишивши вдома всі свої документи. У військовій частині їм була оформлена відпустка[2].
На Моздокській базі було підготовлено 34 танки Т-72А, частина з яких була передана опозиції. Ці танки з частин ПКВО, прибули із 131-ї майкопської бригади [3] і Волгограда із завчасно зафарбованими розпізнавальними знаками. Для швидкого розпізнавання з вертольотів Мі-24 башти танків побілили вапном. На світанку 26 листопада три бронеколони в супроводі піхотних підрозділів опозиції висунулись в бік Грозного, в колонах було в цілому не менше 36 танків[4] з 78 контрактниками. Отримані з капітального ремонту танки без динамічного захисту були розбиті протитанковими засобами. Танк яким командував Василь Ваулін підбили одним з перших, з розрахунку не вцілів ніхто. 21 російських танкістів залишились живими й потрапили в полон. В бою загинув і лейтенант Олександр Нальотов, син російського генерала, за іншими даними він потрапив у полон і був розстріляний в Департаменті державної безпеки Чечні.
Співробітники ФСК виявили тіла вбитих військовослужбовців і спробували таємно поховати їх в безіменній могилі, але військово-польова прокуратура не дала можливості цього зробити. Тому їх тіла були вивезені в Ростов або Моздок, де й зараз знаходяться кладовища неопізнаних військовослужбовців. Офіційно загиблі вважаються похованими в братській могилі в Грозному.
Ніхто з високопосадовців не взяв на себе відповідальність за провал операції і долю загиблих і полонених.
п/п | Прізвище, ім'я, по-батькові | Звання | Дата народження | Дата смерті | Примітки |
---|---|---|---|---|---|
1. | Сєнькін Іван Миколайович[5] (Шаблон:Lang-ru) |
молодший сержант | 09.09.1975 | 26.11.1994 | старший механік-водій танку (посмертно) |
2. | Зіяутдінов Рішат Махутдіновіч[6] (Шаблон:Lang-ru) |
старший лейтенант | Шаблон:Орден Мужності (посмертно) | ||
3. | Ільюшко Валентин Анатолійович[7] (Шаблон:Lang-ru) |
старший сержант | 16.05.1975[8] | 26.11.1994 | полон Шаблон:Орден Мужності (посмертно) |
4. | Ваулін Василь Олексійович[9] (Шаблон:Lang-ru) |
старший прапорщик | 28.07.1952 | 26.11.1994 | командир танку |
5. | Зав'ялов Василь Миколайович[10] | рядовий | |||
6. | Мартищенко Юрій Івановичич[11] | старший лейтенант | 26.11.1994 | ||
7. | Нальотов Олександр Васильович | лейтенант | командир мотострілецького взводу | ||
8. | Фомін Сергій Павлович | прапорщик (старший прапорщик) | 03.04.1962 | 1994 |
Примітки
- ↑ Лашкевич Н. «Из Вильнюса завершен вывод российских войск»// Известия : газета. — 1992. — № 281 (23855). — с. 1.
- ↑ [1] Российская "Операция Гляйвиц" в исполнении Федеральной службы контрразведки
- ↑ [2] Десять лет позорному штурму Грозного
- ↑ [3] Штурм, которого не было
- ↑ [4] Митинг, посвященный открытию памятной доски выпускнику Прибрежненской школы Сенькину Ивану Николаевичу
- ↑ [5] Навечно в строю Чечня Зиалтдинов Р.М.
- ↑ [6] Списки военнослужащих, числящихся пропавшими без вести и пленными
- ↑ [7] Розыск пропавших без вести на Северном Кавказе
- ↑ [8] Книга памяти Ваулин
- ↑ [9] Чеченская война Книга памяти
- ↑ [10] Казанское танковое училище Погибли при исполнении воинского долга