-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гуріч Сергій Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 01:49, 13 червня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуріч Сергій Миколайович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Микола́йович Гу́річ (  — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України.

Життєпис

Закінчив Кожанську ЗОШ, захоплювався голубівництвом.

Мобілізований у червні 2014 року, старший солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону, командир відділення.

2 лютого 2015-го під час транспортування набоїв, паливних матеріалів та харчових продуктів спільна група 25-го ОМПб та 128-ї ОГПБр потрапила в оточення, в селі Рідкодуб БТР військових було підірвано із засідки. Вояки прийняли бій, у якому загинули Сергій Гуріч, майор Віталій Шайдюк, старшина Андрій Сабадаш, старший солдат Денис Гултур, солдат Сергій Макаренко зазнав контузії.

Без сина лишилися батьки.

Похований в Кожанці 5 лютого 2015-го, у останню дорогу проводжали усім селом.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 27 травня 2015 року урочисто відкрито меморіальні дошки в Кожанській ЗОШ випускників на честь Сергія Гуріча та Андрія Сабадаша.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub