-
Стулов Олексій Валерійович
| Стулов Олексій Валерійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олексі́й Вале́рійович Сту́лов ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Короткий життєпис
Закінчив Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей. Протягом 2009—2011 років працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З початком російсько-української війни пішов добровольцем на фронт, снайпер 2-го відділення 1-го взводу, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».
5 вересня 2014 р. між 14:30 та 15:00 Олексій разом з побратимами потрапив у засідку поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. З'ясувалося, що на блокпості були терористи ДШРГ «Русіч». Вони відкрили вогонь, прострелили бензобак, одна з автівок вибухнула. Пораненого Олексія добивав російський неонацист Олексій Мільчаков, відомий своєю схильністю до садизму. Він розпоров бійцю черевну порожнину, а потім вбив пострілом в голову. Катування та вбивства бійців батальйону «Айдар» терористи знімали на відео.[1]
Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу, у місті оголошено жалобу.
Нагороди та вшанування
- указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- нагороджений відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
- в грудні 2015 року у школі, котру закінчив Олексій, відкрито меморіальну дошку його честі