-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Юркевич Андрій Михайлович

Матеріал з Разом
Версія від 15:30, 7 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Андрій Михайлович Юркевич
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Андрі́й Миха́йлович Юрке́вич (псевдо «Грізлі»; 18 квітня 1982 с. Білозірка Лановецького району Тернопільської області — 5 вересня 2014, с. Металіст Луганської області) — український військовик, командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України.

Життєпис

Навчався Андрій Юркевич у Тернопільській школі № 13, брав участь в усіх можливих змаганнях, конкурсах, квестах, КВН-ах. Працював у фірмі «Максимум» (Тернопіль).

Андрій Юркевич — боєць спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль), громадський активіст, активний учасник подій на Майдані, зокрема під час протистояння 18—20 лютого 2014 року.

Після початку війни на сході України вступив до батальйону «Айдар» і в його складі брав участь у звільненні Луганщини, вів щоденник учасника війни у соціальній мережі.

Обставини загибелі

Загинув у засідці проросійських бойовиків на ділянці дороги Щастя—Металіст, поблизу села Весела Гора[1]. 5 вересня, дві групи батальйону висунулися на блокпост на ділянці Металіст-Щастя в Луганській області. Через артобстріл території загону довелося відступити в лісосмугу, а потім машина з бійцями виїхала в бік Щастя.

У машині було 12 осіб першої групи «Термінатора» та 11 бійців — другої, під командуванням Андрія Юркевича. Проїхавши поворот на Кольорові піски, через 1-1,5 км вони під'їхали до блокпоста, на якому майорів український прапор. «Термінатор» (командир групи) вийшов з машини і підійшов до постового. На питання постового: «Хто такі?» відповів «Ми — Айдар». «Айдар!»  крикнув постовий і одночасно весь блокпост відкрив вогонь по машині наших бійців. Кузов вибухнув і спалахнув через прострелений бензобак і боєприпаси, що здетонували. Багато бійців було поранено і отримали опіки. Вони втікали в зеленку і поле соняшників. Позаду лунали поодинокі постріли — звуки зачистки, очевидно, добивали поранених, які були на блокпост[2][3]

Один із наших поранених дістався до вояків 80-ї бригади і добровольців. Десантники кинулись на допомогу айдарівцям, влетіли на блокпост, вступили в бій.[4]. Підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блок-поста, проїхавши по ньому, і пішли далі в напрямку Щастя[5].

Похорон

Поминальні служби відбулися 11 вересня у с. Підгороднє Тернопільського району та в Архікатедральному соборі Тернополя, похований на Микулинецькому цвинтарі.

Родина

Залишилась дружина Христина (дівоче прізвище Жилюк), з якою одружився 15 жовтня 2005 року.

Творчість

11 листопада 2014 року в державному архіві Тернопільської області відбулась презентація книги спогадів про Майдан і Революцію гідності Андрія Юркевича «Моя революція» (видавничий центр «Вектор», наклад п'ятдесят примірників). На презентації виступили директор ДАТО Юрій Гумен, дружина Андрія Христина, воїн АТО і побратим Валерій Чоботарь, директор школи № 13 Руслан Вавричук та батько Михайло.[6]

17 квітня 2015 року в Тернопільському прес-клубі дружина Андрія Христина представила перевидання книги «Моя революція» (наклад — 2500 прим.).[7]

Андрій закінчив писати оповідь за два тижні до того, як піти на схід добровольцем. Писав уночі, — «Мушу встигнути це зробити, інакше мене замучить совість». Він прагнув змін і хотів, щоби люди змінилися. Читаючи книгу дізнаєшся, які труднощі довелося долати молодим патріотам, з перших вуст дізнатися про бої на Інститутській, про те, як під прицілом снайпера рятували поранених побратимів та виносили тіла загиблих. Спогади Андрія Юркевича дають зрозуміти, що спонукало молодих людей не задумуючись, прямо з Майдану, йти на фронт захищати Батьківщину.[8]

Вшанування

Відкриття кутка пам'яті Андрія Юркевича у Тернопільській ЗОШ № 13

17 квітня 2015 року в Тернопільській ЗОШ № 13, де навчався Андрій Юркевич, відбувся вечір-реквієм та відкриття кутка пам'яті героя.[9]

Кадри з похорону Андрія Юркевича стали початком документального фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Добровольці Божої чоти».

5 вересня 2015 року на могилі Андрія Юркевича освятили пам'ятник.[10]

Наприкінці 2016 року рішенням виконкому Тернопільської міської ради Тернопільській загальноосвітній школі-ліцею № 13 присвоєно ім'я Андрія Юркевича.[11]

Відзнаки

  • орден «За мужність» ІІІ ступеня (2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений[12].
  • «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13].
  • орден «Честь і слава» (2015, посмертно) — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов'язку, проявлені у боротьбі за Незалежність України під час проведення АТО на Сході України, нагороджений громадською волонтерською організацією «Спілька бійців та волонтерів АТО „Сила України“».[14]
  • Орден «Народний Герой України» (2016).
  • почесний громадянин Тернопільської області (21 грудня 2022, посмертно)[15].

Див. також

Примітки

Джерела

  • Ще один герой пішов у засвіти / Колектив фірми «Максимум» // Вільне життя плюс. — 2014. — № 74 (12 вер.). — С. 3 — (Слово колег).
  • Маньовська, В. Війна забирає в нас найкращих / Вікторія Маньовська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 76 (19 вер.). — С. 3 — (Героям слава!).
  • Чекав у засідці героя кат…: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (15610) (10 жовт.). — С. 5.

Посилання

Шаблон:External media Шаблон:Commonscat

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Tern-bio-stub

  1. ↑ Юркевич Андрій Михайлович («Грізлі»)
  2. ↑ Айдарівець Андрій Юркевич із Тернополя загинув через підлість ворогів // 20 хвилин (Тернопіль), 8 вересня 2014
    Багато тіл лежало в лісосмузі, у деяких були розпороті животи, — «айдарівці» про обмін полоненими і загиблими // iPress. — 2014. — 11 вересня.
  3. ↑ Шаблон:YouTube — на 17.35-17.55 // Max Graymouse. — 2015. — 7 лютого.
  4. ↑ «Не стало айдарівця „Гріззлі“…» // НОВА Тернопільська газета. — 2014. — № 34 (10-16 вересня). — С. 9.
    Айдар розповів про розгром під Луганськом у день перемир'я // Корреспондент.net. — 2014. — 11 вересня.
  5. ↑ Стали відомі подробиці бою, в якому загинуло двоє лучан-«айдарівців» // Четверта влада. — 2014. — 11 вересня.
  6. ↑ Презентація книги Андрія Юркевича у Тернополі // Майдан. — 2014. — 11 листопада
    Презентували книгу про революцію загиблого в АТО Андрія Юркевича // Телекомпанія TV-4. — 2014. — 12 листопада.
    У Тернополі побачила світ книга загиблого на Сході Героя // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 12 листопада.
  7. ↑ Дружина Героя Андрія Юркевича — Христина: «Герой — це та людина, яка віддала життя за ближнього. Таким був мій чоловік» // Тернопільський прес-клуб. — 2015. — 17 квітня.
    Книгу айдарівця Андрія Юркевича повезуть і на Схід // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 17 квітня.
  8. ↑ Вчора у Чорткові презентували книжку Андрія Юркевича («Грізлі») «Моя Революція» // Золота пектораль. — 2015. — 4 червня.
  9. ↑ Шаблон:YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 19 квітня.
  10. ↑ Шаблон:YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 7 вересня.
  11. ↑ Пшоняк, І. Школа № 13 носитиме ім'я айдарівця Андрія Юркевича / Іван Пшоняк // Тернопіль вечірній. — 2016. — № 43 (22 груд.). — С. 8. — (Особистості).
  12. ↑ Шаблон:УПУ
  13. ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.
  14. ↑ [1]
  15. ↑ Рідні матимуть по 65 тисяч: 10 військових отримали звання «Почесний громадянин Тернопільської області» // Тернополяни. — 2022. — 21 грудня.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Юркевич_Андрій_Михайлович&oldid=6896