-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Пушков Олексій Костянтинович

Матеріал з Разом
Версія від 10:03, 1 жовтня 2023, створена ua>OptemistGuy
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Державний діяч Олексій Костянтинович Пушков (нар. 10 серпня 1954, Пекін) — російський державний і громадський діяч. Член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації — представник від законодавчого органу державної влади Пермського краю[1], голова тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації (з 2016 року)[2]. Депутат Державної Думи VI скликання, член фракції «Єдина Росія»[3], голова Комітету ДЕРЖДУМИ з міжнародних справ (2011-2016).

Голова російської делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи[4]. У січні 2014 року Пушков очолив «Групи європейських демократів в ПАРЄ, змінивши на посаді голови Роберта Уолтера[5].

Кандидат історичних наук, політолог, професор МДІМВ. Удостоєний титулу почесний доктор Московського гуманітарного університету, Російсько-вірменського державного університету (Єреван), Азербайджанського університету мов.

Журналіст, автор і ведучий аналітичної програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр». Заслужений працівник культури (2004).


Біографія

Народився в родині радянського дипломата в Китаї. Батько, Пушков Костянтин Михайлович (1921-2019) співробітник Генерального консульства СРСР в Пекіні. Мати, Пушкова Маргарита Володимирівна (1927-2007), китаїст, перекладач, викладач китайської мови.

Навчався в московській спецшколі № 12 з поглибленим вивченням французької мови (Москва, Спасопесковський провулок)[6].

Закінчив у 1976 році МДІМВ МЗС СРСР за спеціальністю «міжнародні відносини». Працював в ООН (Женева)[7].

В 1979 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Криза основних політичних концепцій англо-американської буржуазної „радянології“» (спеціальність-07.00.04. — «історія комуністичного і робітничого руху та національно-визвольних рухів»)[8].

У 1991-1995 роках був заступником головного редактора тижневика «Московские новости» з міжнародного напрямку; в цій ролі був шеф-редактором англійської, французької, німецької та іспанської версії газети[9].

У 1993-2000 роках — член редакційної колегії американського журналу Foreign Policy, що видається Фондом Карнегі у Вашингтоні[10][11]. У 2004 році був членом Наглядової ради Московського фонду Карнегі[12].

З 1993 року — член і постійний експерт Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

У 1995-1996 роках — заступник генерального директора — директор Дирекції по зв'язках з громадськістю та ЗМІ ОРТ[10], а з 1996 по 1998 рік — директор Дирекції міжнародних зв'язків цього телеканалу[13][14]. Був політичним оглядачем «Незалежної газети», вів рубрику «Особиста думка»[11].

З 1998 року — керівник і ведучий програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр».

З 2002 року — член редколегії американського журналу «Нешнл інтерест» (National Interest), що видається Центром Ніксона (Center for the National Interest) у Вашингтоні[10]. З 2005 року є членом Лондонського Міжнародного Інституту стратегічних досліджень[11].

У 2004-2016 роках — член Президентської ради з розвитку громадянського суспільства.

У 2008-2011 роках — директор Інституту актуальних міжнародних проблем (ИАМП) Дипломатичній академії МЗС РФ.

У 2009 році став лауреатом Бунінської премії за книгу «Путінські гойдалки. Постскриптум: десять років в оточенні».

У 2011 році обраний депутатом Державної думи РФ VI скликання за списками партії «Єдина Росія», не будучи її членом[15][16]. Призначений головою Комітету з міжнародних справ Державної Думи[17]. Член фракції «Єдиної Росії» в Держдумі[3][11].

З 2012 року — голова делегації Федеральних Зборів РФ у ПАРЄ (Страсбург)[11]. Віце-президент і член Бюро ПАРЄ.

У вересні 2015 року включений в санкційний список України[18].

У 2016 році програв праймеріз «Єдиної Росії» в Пермському краї, але був висунутий цією партією у складі партійного списку у Законодавчі збори Пермського краю[19]. За підсумками виборів 18 вересня 2016 року здобув перемогу в 23-му виборчому окрузі, а 29 вересня того ж року, на засіданні крайового парламенту, був обраний його представником — членом Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації[1][20]. Є членом Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки. 26 жовтня 2016 року обраний головою тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації[2].

За даними компанії «Медіалогія» Олексій Пушков входить в топ-15 найбільш цитованих російських блогерів за 2017 рік[21].

Родина

  • Дружина: Ніна Василівна Пушкова (нар. 1957), за освітою актриса, випускниця Театрального училища ім. Щукіна. Сценарист та продюсер документальних фільмів про культуру та архітектуру. Автор книги «Роман з Постскриптумом» (Москва, 2013). Знімалася в кіно («Звичайне диво», «Зустріч на далекому меридіані» та інших).
  • Дочка: Дарина Пушкова (нар. 1977), в різний час працювала на НТВ, Бі-бі-сі, керівником лондонського бюро телеканалу «Russia Today»[22], нині працює в дирекції інформаційних програм ВДТРК[23].
  • Онучка: Анастасія (нар. 2009)[24].

Критика

Робота Олексія Пушкова у програмі «Постскриптум» на «ТВ Центр» часто піддається критиці з боку телевізійних оглядачів. Їх основні претензії зводяться до відкритої антизахідної пропаганди[25][26], а також необґрунтованим критичним висловлюваням на адресу російських опозиційних політиків[27] і громадських діячів[28][29]. У 2017 році в серії тих же авторських програм Пушков представив аргументи на користь версії, що американці не були на Місяці, що висадка людини на Місяці не більш ніж павільйонне шоу. З запереченнями Олексію Пушкову виступили академік РАН Ерік Галімов[30][31][32] та Олександр Тихонович Базилевський, головний науковий співробітник ГЕОХІ РАНШаблон:Sfn.

Нагороди

Санкції

  • 28 квітня 2014 року введені обмежувальні санкції США[35].
  • У серпні 2014 року включений Україною в санкційний список за позицію щодо війни на Сході України та приєднання Криму до Росії[36].
  • Також включений в санкційні списки Канади та Австралії[37].

Основні роботи

  • 2008 — «Путінські гойдалки». Москва. ЕКСМО.
  • 2009 — «Гросмейстери задзеркалля. Росія і світова геополітика». Москва. ЕКСМО, Алгоритм.
  • 2011 — «Від Давосу до Куршевеля. Де вирішуються долі світу». Москва. ЕКСМО, Алгоритм.
  • 2012 — «Постскриптум. Допоможе Росії Путін?» Москва. Алгоритм.

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Профіль на сайті СФ РФ.
  2. ↑ 2,0 2,1 http://permkrai.er.ru/news/2016/10/27/aleksej-pushkov-vozglavil-komissiyu-po-vzaimodejstviyu-so-smi-v-sovete-federacii/

  3. ↑ 3,0 3,1 Профіль на сайті ГД РФ.
  4. ↑ http://www.vesti.ru/doc.html?cid=5&id=728235

  5. ↑ Ъ — Єдинорос очолив європейських демократів// Коммерсант
  6. ↑ https://rg.ru/2017/01/29/pavel-basinskij-russkaia-poeziia-byla-poeziej-imperskoj.html
  7. ↑ http://www.president-sovet.ru/composition/32/

  8. ↑ Пушков, Олексій Костянтинович. Криза основних політичних концепцій англо-американської буржуазної «радянології»: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. (07.00.04). — Москва : [б. в.], 1979. — 23 с.
  9. ↑ http://ria.ru/interview/20100720/256613486.html

  10. ↑ 10,0 10,1 10,2 http://journalist-virt.ru/archive/2013/10/document2108.phtml

  11. ↑ 11,0 11,1 11,2 11,3 11,4 http://www.kommersant.ru/factbook/20662

  12. ↑ http://carnegieendowment.org/files/cmc-10years-of-work.pdf

  13. ↑ http://www.persons.ru/cgi/show.exe?Num=1224&Get=All&Item=54

  14. ↑ Олексій Пушков // ТВ Центр.
  15. ↑ Олексій Пушков балотується в депутати Державної ДумиШаблон:Недоступная ссылка
  16. ↑ Програма «Постскриптум» на півтора місяця залишила ефір каналу «ТВ Центр». Її автор і беззмінний ведучий Олексій Пушков пішов у відпустку — він балотується в депутати Державної Думи
  17. ↑ http://www.duma.gov.ru/news/273/132510/

  18. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 549/2015
  19. ↑ Єдинороси висувають Пушкова і Трапезникова в пермське Заксобраніе
  20. ↑ http://www.zsperm.ru/s1/archive/news/detail.php?ID=12157

  21. ↑ найбільш цитованих російських блогерів — 2017 рік / Медіалогія
  22. ↑ https://toz.su/newspaper/arkhiv/2009_12_11_aleksey_pushkov_glavnoe_dukh_zdorovogo_avantyurizma_/

  23. ↑ https://sobesednik.ru/politika/20180116-patriot-letit-na-zapad-gde-otdyhaet-aleksej-pushkov

  24. ↑ http://www.karavan.tver.ru/gazeta/1060

  25. ↑ https://lenizdat.ru/articles/1035896/

  26. ↑ https://xayanhao.com.www.openrussia.org/notes/714059/

  27. ↑ https://xayanhao.com.www.openrussia.org/notes/716866/

  28. ↑ https://iz.ru/news/276061

  29. ↑ https://sobesednik.ru/obshchestvo/20150726-terpimost-ponyatno-k-chemu-za-chto-pushkov-mochit-ulickuyu

  30. ↑ Галімов Е.//чи Були американці на Місяці. «Московський комсомолець» 16 грудня 2017.
  31. ↑ Галімов Е.//чи Були американці на Місяці, продовження: Пушков пішов далі. «Московський комсомолець» 14 січня 2018.
  32. ↑ Академік Ерік Галімов: чи Були американці на Місяці. Російська академія наук, новини. 16.01.2018.
  33. ↑ Групи депутатів Держдуми вручили медалі Міноборони за законодавче сприяння операції Збройних сил Росії в Сирії
  34. ↑ http://www.ruj.ru/news/novosti/xxv-blagotvoritelnyy-bal-pressy/

  35. ↑ США ввели нові санкції проти сімох громадян РФ і 17 російських компаній
  36. ↑ http://www.rosbalt.ru/ukraina/2014/08/28/1308962.html

  37. ↑ http://ria.ru/politics/20140718/1016514535.html

Посилання

http://www.council.gov.ru/structure/persons/1316/
http://www.duma.gov.ru/structure/deputies/131162/
http://www.tvc.ru/persons/person/id/76
http://www.aif.ru/archive/1622910
http://izvestia.ru/news/581671
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Пушков_Олексій_Костянтинович&oldid=8181