-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Авраменко Сергій Григорович

Матеріал з Разом
Версія від 18:51, 27 лютого 2023, створена ua>Леонід Панасюк
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Авраменко Сергій Григорович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Григо́рович Авра́менко (1977-2014) — сержант 27-го реактивного артилерійського полку Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Працював в Державній пенітенціарній службі України, майже 14 років — молодший інспектор в Роменській виправній колонії № 56, село Перехрестівка. Останнім часом працював кінологом, 2011 року вийшов на пенсію. Їздив на заробітки до Києва.

Після отримання повістки одразу прибув для підготовки. Оператор-топогеодезист, 9-та батарея, 27-й реактивний артилерійський полк. Під час обстрілів, коли дзвонила дружина, казав, що то навчання. Любов до тварин не покинула і на фронті — доглядав покинутих кота й собаку. Переважно займався автомеханікою, заміняв електрика. Побував у відпустці 25 серпня.

Уночі проти 4 вересня 2014-го загинув під час обстрілу з території РФ із РСЗВ «Смерч» базового табору 27-го полку біля Старобільська. Увечері того дня він додзвонився до брата дружини й повідомив: «Ти тільки не кажи дружині, але цю ніч ми не переживемо…»

Без Сергія залишились батьки, дружина Людмила та син Олександр.

Похований в селі Колісникове.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • у вересні 2015-го в Роменському відділку ДПСУ відкрито меморіальну дошку честі Сергія Авраменка.

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub