Дзявульський Микола Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 72: Рядок 72:
== Нагороди ==
== Нагороди ==
* Звання [[Герой України]] з вшануванням [[Орден «Золота Зірка»|орденом «Золота Зірка»]] ([[21 листопада]] [[2014]], посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>
* Звання [[Герой України]] з вшануванням [[Орден «Золота Зірка»|орденом «Золота Зірка»]] ([[21 листопада]] [[2014]], посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>
* Медаль «За жертовність і любов до України» ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.is/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН, 5 липня 2015</ref>
* Медаль «За жертовність і любов до України» ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.today/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН, 5 липня 2015</ref>


== Вшанування пам'яті ==
== Вшанування пам'яті ==

Поточна версія на 13:10, 15 жовтня 2023

Мико́ла Степа́нович Дзяву́льський   (Шаблон:Н 1 вересня 1958, селище Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, РРФСР — Шаблон:† 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст, вчитель географії та біології, помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. Керівник Шепетівської міської громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». Неодноразово брав активну учать в організаціях мітингів на підтримку євроінтеграції. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від кулі снайпера. Герой України.

Життєпис

Народився Дзявульський Микола Степанович 1 вересня 1958 року у селі Чагерне[1] Ємельянівського району Красноярського краю (Росія) у родині репресованих.

1962 року разом з батьками, які поверталися із заслання, переїхав до с. Верба  Дубенського району на Рівненщині.

Трудову діяльність розпочав у 1975 році електромонтером Шепетівського ДОКу.

З 1976-го по 1978-й рік служив в армії. Закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки у 1983 році.

З 1985-го по 2004-й рік навчав учнів географії і біології, був заступником директора з навчально-виховної роботи Городнявської загальноосвітньої школи, учителем, заступником директора з наукової роботи Шепетівського НВК № 1.[2]

З 2004-го по 2006-й рік — завідувач організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради. Був депутатом Шепетівської міської ради у 1994–1998 рр.

Очолював громадську організацію «Шепетівська спілка підприємців», Шепетівську міську організацію УРП «Собор». Микола Степанович — член ВО «Свобода», помічник народного депутата України Ігоря Сабія з 2010 року, керівник Шепетівської міської громадської організації «Товариство політичних в'язнів, репресованих і членів їхніх сімей».[3]

Під час подій Євромайдану

З перших днів Євромайдану Микола Степанович брав активну участь в акціях протесту проти влади. Був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». У Києві Микола Дзявульський завжди був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів. Він опікувався кожним шепетівчанином, який приїздив на Майдан.

Загинув у Києві на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце 20 лютого 2014 року.

Шаблон:Цитата

Нагороди

Вшанування пам'яті

Могила Миколи Дзявульського у Шепетівці
Пам'ятник на алеї Небесної сотні в Києві
  • 21 лютого 2014 року Шепетівська міська рада прийняла рішення перейменувати провулок Шварца у місті Шепетівка на провулок Миколи Дзявульського, а 31 липня 2014 року на своїй 56-й сесії затвердила це рішення відповідним актом. Також Дзявульському було надано звання «Почесний громадянин міста Шепетівка»[2][6]
  • 2 березня 2014 року у селі Верба на Рівненщині відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки в пам'ять Героя «Небесної сотні» Миколи Дзявульського. Меморіальну дошку було встановлено на фасаді школи, у якій він навчався.[7]
  • 7 червня 2014 року Активісти ВО «Свобода», ГО «Хмельниччина. Самооборона і Контроль», «Козацького товариства ім. Семена Палія» на вершині Ґрофа (1748 м) що у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, на насипному кургані встановили меморіальну дошку на честь «Героя України» — Миколи Дзявульського. На таблиці було зазначено: «Микола Степанович Дзявульський загинув у місті Києві за наше майбутнє».[8]

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:- Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України