Канівець Олег Леонідович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Шаблон:Депутат Олег Леонідович Канівець (3 червня 1963, с. Нежухів, Стрийський район, Львівська область, УРСР) — український політик і громадський діяч; народний депутат України VII скликання (з 2012); голова благодійного фонду «Добре серце»(до листопада 2020 р.), міський голова(голова ОТГ) м.Стрий Львівської області з 19 листопада 2020 року.

Освіта

Трудова діяльність

  • 1986 — 1998 рр. — інженер ВО «Мікроприлад» та на заводі «Темара» ВО «Кінескоп»
  • 1999 — 2004 рр. — голова ВАТ «Радехівцукор». В цей же час займався ліквідацією менш потужних цукрових заводів Львівщини, зокрема було закрито і порізано на метал Ходорівський цукровий завод.

Канівець прийняв підприємство із заборгованістю 32 млн грн. За 2 роки вона була погашена. «Радехівцукор» вийшов на значні обсяги виробництва, що дало змогу розпочати кредитування сільськогосподарських підприємств області.

  • 2008–2009 рр. — помічник генерального директора з економічних питань Чорнобильської атомної електростанції.

На цій посаді Олегу Канівцю вдалося зупинити суттєві зловживання в тендерних закупівлях матеріально-технічних ресурсів для ЧАЕС.

Під керівництвом Олега Канівця видобувна компанія ввела в промислову експлуатацію нове газове родовище у Харківській області. Обсяги видобутку газу на родовищі складають 8 % газу та 12 % нафти у зведеному балансі видобування недержавними компаніями в Україні.

  • 25 жовтня 2020 року обраний міським головою міста Стрий Львівської області.

Політична діяльність

  • 3 кінця 80-х активний учасник патріотичного руху в Галичині, один із засновників Української християнсько-демократичної партії, що взяла свій початок із правозахисної Української Гельсінської Спілки.
  • 3 2002 року — депутат Львівської обласної ради, член Президії Львівської обласної ради, голова постійної депутатської комісії з питань приватизації та майна Львівської обласної ради.
  • 2003 р. — керівник фракції «Наша Україна» в обласній раді, ініціатор створення антикучмівської більшості, яка була проголошена 6 червня 2003 р. Жодна обласна рада в Україні у ті часи не спромоглася на такий крок.
  • 2004 р. — керівник Помаранчевого штабу на території Стрийського та Жидачівського районів.
  • 2005 р. — очолив фракцію «Батьківщина» у Львівській обласній раді.
  • 2011 р. — очолив Львівську крайову організацію Української партії.
  • У березні 2012 р. внаслідок злиття Української партії з політичною силою Анатолія Гриценка «Громадянська позиція», Олега Канівця обрано до Ради партії «Громадянська позиція».

Парламентська діяльність

На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 126. За результатами голосування отримав перемогу набравши 41,20 % голосів виборців.[1]

  • Заступник голови Лічильної комісії Верховної Ради України сьомого скликання[2]
  • Голова підкомітету з питань бюджетної підтримки регіонального розвитку Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Угорською Республікою
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Хорватія
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль
  • Член міжфракційного депутатського об'єднання «Львівщина».

4 квітня 2013 року вийшов із фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». За заявою самого депутата це відбулось у відповідь на бездіяльність її керівництва.[3] «Я дійсно написав заяву про вихід із депутатської фракції „Батьківщина“. Це було нелегке рішення. Але іншого вибору керівництво фракції — Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов — мені не залишили. Я неодноразово намагався достукатись до партійних лідерів. Проте мене ніхто не хотів чути! Втім як і багатьох інших моїх колег депутатів». За «надійність» Канівця ручався Анатолій Гриценко[4].

Нагороди

  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (8 грудня 2021) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм[5].

Сім'я

Одружений. Виховує 4 доньки і сина.

Цікаві факти

  • Після перемоги Євромайдану супроводжував (разом з Анатолієм Гриценком) бійців «Беркуту» при їх виведенні з Києва[6].
  • Ініціював перейменування 223-го зенітно ракетного Теребовлянського полку Повітряних Сил Збройних Сил України. Відповідно до Указу Президента України №416/2021 від 23 серпня 2021 року, полку було присвоєне почесне найменування "імені Українських Січових Стрільців".

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела