Кіпіані Давид Ілліч: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 11; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 69: Рядок 69:
== Нагороди ==
== Нагороди ==
* [[Орден Героїв Небесної Сотні]] ([[27 листопада]] [[2014]])&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції гідності'' (посмертно)<ref>{{УПУ|893/2014|27 листопада 2014|Про нагородження орденом Героїв Небесної Сотні}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/news/prezident-nagorodiv-ordenami-geroyiv-nebesnoyi-sotni-troh-in-34124 |title=Президент нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців, які загинули під час Революції Гідності // Офіційне інтернет-представництво Президента України |accessdate=4 липня 2015 |archive-date=6 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150706101132/http://www.president.gov.ua/news/prezident-nagorodiv-ordenami-geroyiv-nebesnoyi-sotni-troh-in-34124 }}</ref>
* [[Орден Героїв Небесної Сотні]] ([[27 листопада]] [[2014]])&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції гідності'' (посмертно)<ref>{{УПУ|893/2014|27 листопада 2014|Про нагородження орденом Героїв Небесної Сотні}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/news/prezident-nagorodiv-ordenami-geroyiv-nebesnoyi-sotni-troh-in-34124 |title=Президент нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців, які загинули під час Революції Гідності // Офіційне інтернет-представництво Президента України |accessdate=4 липня 2015 |archive-date=6 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150706101132/http://www.president.gov.ua/news/prezident-nagorodiv-ordenami-geroyiv-nebesnoyi-sotni-troh-in-34124 }}</ref>
* [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.is/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН, 5 липня 2015</ref>
* [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.today/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН, 5 липня 2015</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==

Поточна версія на 13:10, 15 жовтня 2023



Дави́д Іллі́ч Кіпіа́ні (Шаблон:Lang-ka; 28 червня 1980, Тбілісі, Грузинська РСР — 21 лютого 2014, Київ, Україна) — Герой Небесної Сотні, учасник Євромайдану. Помер від зупинки серця, є одним із загиблих протестувальників, названих «Небесною сотнею».

Біографія

Давид Кіпіані народився 28 червня 1980 року в Тбілісі у Грузії. Його мати була українкою, батько — грузином, обоє померли, коли Давиду виповнився двадцять один рік. Хлопець здобув середню спеціальну освіту, працював у Грузії. Згодом, у пошуках роботи, переїхав до України, жив тут близько року, працював електриком, муляром. Мав дружину Ію Оніані та півторарічного сина Лашу Георг ія[1]. З 2012 року був членом партії «Єдиний Національний Рух» та грузинського молодіжного неурядового об'єднання «Вільна зона»[2].

В акціях на підтримку Євромайдану Давид Кіпіані брав участь від перших днів, входив до грузинського взводу 28-ї сотні Самооборони Майдану[3]. 20 лютого 2014 він також був у центрі столиці: допомагав укріплювати барикади, переносив поранених і загиблих[4][5]. Пізно ввечері його самого було знайдено непритомним у підземному переході, на вулиці Хрещатик у Києві, біля однієї з барикад, що були зведені біля ЦУМу[6].

Врятувати життя Давида Кіпіані медикам не вдалося: близько першої години ночі 21 лютого, у кареті швидкої допомоги він помер від зупинки серця[6]. На ньому був бронежилет, з двома кульовими влученнями[2], тому, попередньо, було розповсюджено інформацію щодо загибелі активіста від вогнепальних поранень[6][7], завданих снайпером[8]. Втім, за результатами судово-медичної експертизи, на тілі Давида кульових поранень виявлено не було[9], в офіційному висновку щодо причин смерті було вказано гостру ішемію та серцеву недостатність[7][9]. Також набула поширення неофіційна версія: у бронежилет влучили, але не пробили його дві кулі, сила удару від них викликала больовий шок і зупинку серця[2]. Згодом, зі свідчень очевидців та близьких Давида Кіпіані, підтвердилася офіційна версія обставин його смерті: у чоловіка зупинилося серце, внаслідок фізичних та психологічних навантажень[5]. Також з'ясувалося, що того вечора Давид одягнув уже прострілений раніше бронежилет свого друга Гочі Дадівадзе, це й зумовило поширення хибної інформації.

Вшанування пам'яті

22 лютого в Тбілісі відбувся багатотисячний мітинг на підтримку Євромайдану в Україні, на якому також було вшановано пам'ять Дато Кіпіані та решти загиблих. Цього ж дня на Майдані Незалежності у Києві відбулося прощання із загиблим Давидом, пізно ввечері його тіло було перевезено на батьківщину, в Тбілісі, витрати з транспортування взяло на себе посольство Грузії в Україні. Зустрічали героя родичі, друзі, а також громадяни міста, грузинські державні діячі[2]. Похорон Дато Кіпіані, на який прийшли сотні людей, відбувся у вівторок, 25 лютого 2014, в Церкві Всіх Святих у Тбілісі[10]. Поховано Давида на місцевому цвинтарі. Мерія міста взяла на себе витрати з поховання, а також повідомила про надання фінансової допомоги сім'ї загиблого[11].

Колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі висловив слова співчуття сім'ї Давида Кіпіані, а також свою думку щодо участі грузинів у подіях Євромайдану та з приводу загибелі Дато, зазначивши, що той знаходився в Києві не за партійними чи іншими політичними інтересами[12]: Шаблон:Цитата

Нагороди

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану