Марунчак Андрій Мирославович

Андрій Марунчак
СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Андрі́й Миросла́вович Марунча́к (3 жовтня 1966, Березина, СРСР — 13 серпня 2014, Новосвітлівка, Україна) — радянський та український військовик, сержант, ветеран війни в Афганістані, активіст Помаранчевої революції та Євромайдану, учасник війни на сході України. Загинув у боях під Новосвітлівкою.

Життєпис

Андрій Марунчак народився в селі Березина, що на Львівщині. Закінчив Березинську СЗШ, потім Новороздільське СПТУ-5 за спеціальністю слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (1985). Служив у радянській армії, був радистом 1996-го окремого радіотехнічного батальйону ППО в Афганістані. Брав участь у війні в Афганістані, звідки повернувся з трьома пораненнями та контузією.

У 1989 році Андрій Марунчак вступив на історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Проте після першого курсу мусив залишити навчання, щоб піклуватися про сім'ю, оскільки він одружився. Андрій Марунчак з дружиною Оксаною виховували доньку та сина. Був головою Новороздільської спілки ветеранів Афганістану.

Брав участь у Помаранчевій революції та Податковому майдані 2010 року, відстоював права афганців та чорнобильців. З першого до останнього дня перебував на Євромайдані, де дістав ще одну контузію шумовою гранатою. Підтримував «Правий сектор» і Дмитра Яроша.

Після початку війни на сході України разом з молодшим братом Петром поїхав до зони проведення АТО, де став бійцем 8-го окремого афганського спецпідрозділу батальйону «Айдар». Рідним чоловіки сказали, що поїхали на заробітки до Золотоноші.

Обставини загибелі

13 серпня 2014 року бійці «Айдару», серед яких були і брати Марунчаки, очікуючи на підкріплення з боку Краснодону, почули звуки танків, що наближалися від Станиці Луганської. Андрій Марунчак, віддавши бронежилет і каску солдату строкової служби, що їх не мав, вирушив разом з товаришем назустріч танкам. Втім виявилося, що це було не підкріплення, а російські танки Т-72, з яких по Андрію Марунчаку відкрили вогонь. Кулі влучили в нижню частину тіла, перебивши ноги нашого бійця. Стікаючи кров'ю, Марунчак устиг вихопити гранату і кинути в російський танк. Внаслідок вибуху в бойовій машині здетонували боєприпаси й Т-72 розірвало на шматки.

Похований на цвинтарі у селищі Розділ.

Без Андрія лишились дружина, донька, син та брат Петро, який воював на сході України.

Нагороди

• Орден «За мужність» I ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку
• Орден «Народний Герой України»
• «За оборону Луганського аеропорту»

Вшанування пам'яті

• 16 серпня 2015 року в рідному селі Березина освятили пам'ятний знак Андрієві Марунчакові та встановили пам'ятну дошку на стіні Березинської середньої загальноосвітньої школи, в якій Андрій навчався.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 5, місце 30.
• Вшановується 13 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії.

Посилання

http://nekropole.info/ua/Andrj-Marunchak

http://www.wz.lviv.ua/ukraine/128210

http://ps-zahid.info/news/afhanets-andrij-marunchak-pidirvav-vorozhyj-tank-i-zahynuv-sam-vichnaya-pamyat-heroyu/

• Шаблон:Youtube
• Марунчак Андрій Мирославович