Павличко Дмитро Васильович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення Шаблон:Письменник Дмитро́ Васи́льович Павли́чко (28 вересня 1929, Стопчатів[1], Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна[2] — 29 січня 2023[3][4], Київ, Україна) — український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч. Герой України (2004). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), ордена «За заслуги» III ступеня (1997), ордена Свободи (2015), лавреат Національної премії Шевченка (1977). Батько Соломії Павличко, дідусь Богдани Павличко.

Життєпис

Народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді — анексована Польщею ЗУНР; за польським адміністративним поділом Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка) в селянській багатодітній родині.

Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії,[5] потім — у Яблунівській середній школі.

З осені 1945 року по літо 1946 року — ув'язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Дмитро публічно визнав свою належність до УПА, в інтерв'ю розповідав що його загін розпустили, а його відправили до школи[6].

У 16 років я став українським повстанцем. П’ятеро хлопців зі Стопчатова, у їх числі був і я, та п’ятеро із сусіднього Великого Ключева у квітні 1945-го приєдналися до сотні, якою командував Спартан. Перед тим гітлерівці упіймали мого брата Петра, бандерівця, який перебував у школі старшин УПА в Карпатах, і розстріляли його в Коломиї. Мама плакала, батько мене не пускав, але я твердо сказав: «Мушу наздогнати німаків і помститися їм за брата»

У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Член КПРС з 1954 по 1990 роки. З 1955 року — член ЦК ЛКСМУ.

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Упродовж 1971—1978 pp. Дмитро Павличко редагував журнал іноземної літератури «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 році. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів, «Пальмова віть» (1962). У 1968 році вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Дмитро Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

На думку журналіста, історика Вахтанга Кіпіані, «Павличко, Драч та Яворівський з усією щирістю та талантом віддавались соціалістичним ідеалам до початку перебудови… націоналісти ненавиділи їх за комуністичне минуле, колабораціонізм з радянським режимом, „ленінські“ вірші тощо»[7]. У мережі широко розповсюджені такі його рядки: "Що у житті мене зігріва? Леніна думи ясні, Леніна мудрі слова"; "Як добре, що на світі є Москва, моя земля, столиця і надія"; "Тож не вдалось огидливим ізгоям вас отруїти жовто-синім гноєм"; "Та здавалось мені, що не ворони, а бандерівські хижі кати прилетіли в покинуті сторони заховати криваві сліди"[8].

Дмитро Павличко на святі 500-ліття Запорозького козацтва, село Капулівка, 4 серпня 1990 року
Дмитро Павличко з дружиною Богданою в Донецьку, фото завантажене до вікісховища 26 червня 2015 року. Праворуч — проф. Володимир Білецький

Дмитро Павличко — один із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови ім. Шевченка.

У 1990—1994, 1998—1999, 2005—2006 роках — народний депутат України. У 1990—1994 роках очолював комітет із закордонних справ Верховної Ради України.

Один з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України — іноді цю доктрину іменують саме «доктриною Павличка»[9]. Доктрину Павличка часто критикують як занадто романтичну і загалом нереалістичну, зокрема й з огляду на відмову України від ядерної зброї (без'ядерність як принцип також була закладена в Декларації про державний суверенітет України) і розглядають як різновид політики «фінляндизації»[10].

У 2002 році став почесним професором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавгураційну лекцію на тему «Українська національна ідея»[11].

З 21 жовтня 2005 року по 25 травня 2006 року — народний депутат України (фракція Української народної партії).

На IV Всесвітньому форумі українців, що відбувся в Києві 18–20 серпня 2006 року, Дмитра Павличка було обрано Головою Української всесвітньої координаційної ради.

24 жовтня 2019 року у приміщенні Національного музею літератури України відбувся ювілейний вечір присвячений 90-річчю Дмитра Павличка, де за участі було презентовано п'ятий і анонсовано вихід шостого (останнього) томів мемуарів «Дмитро Павличко. Спогади» видавництва «Ярославів Вал»[12][13][14].

Дмитро Васильович помер ввечері 29 січня 2023 року на 94-му році життя[3][15][16][17]. 1 лютого його поховали у Стопчатові, на малій батьківщині поета, на місцевому кладовищі[18][19][20].

Павличко — перекладач

Дмитро Павличко був один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладав з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (видання «Дніпро» 1986 рік).

Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Павола Гвездослава, Луїшом де Камойншом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Ґарсія Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йоганна Вольфґанґа фон Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра де Ронсара, Жозе-Маріа де Ередіа, Вітезслава Незвала, Христо Ботева та багатьох інших.

Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Павола Гвездослава Орсага, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

Видання перекладів див. у списку творів

Павличко — літературний критик

Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий видавництвом «Основи» у 2007 році. В першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора, присвячені українській літературі. Тут також опубліковано матеріали про окремі літературні постаті, явища чи події, здебільшого за хронологічним принципом. В другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора про світову літературу. Часто ці праці були написані паралельно до перекладацьких проєктів Павличка й слугують коментарем та доповненням до його перекладацького доробку.

  • Літературознавство. Критика. Українська література. — Том 1. — Київ: Основи, 2007. — 566 с.
  • Літературознавство. Критика. Світова література. — Том 2. — Київ: Основи, 2007. — 465 с.

Павличко — громадський діяч

Дмитро Павличко — перший голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка (1989—1990). У 1989 році очолив редакцію газети ТУМу "Слово", до складу якої входили члени Головної ради Віталій Радчук, Віталій Довгич та Юрій Оробець. У 1990 році передав свою посаду голреда Олександрові Сопронюку. Голова Української всесвітньої координаційної ради у 2006—2011 рр.

Павличко — дипломат

З жовтня 1995 до травня 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці[21].

Павличко був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року.[22] Завдяки його клопотанню в центрі Варшави за пів кілометра від знаменитих Варшавських Лазенок в березні 2002 року було споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку.

Дмитро Павличко, 2009 рік

Державні нагороди

Твори

  • Любов і ненависть, 1953.
  • Моя земля, 1955.
  • Концерт у царя, 1958.
  • Чорна нитка, 1958.
  • Правда кличе, 1958.
  • Днина, 1960.
  • Два кольори, 1965.
  • Гранослов, 1968.
  • Сонети подільської осені, 1973.
  • Таємниця твого обличчя, 1974, 1979.
  • Магістралями слова, літературна критика, 1978.
  • Світовий сонет, переклади, 1983.
  • Над глибинами, літературна критика, 1984.
  • Спіраль, 1984.
  • Поеми й притчі, 1986.
  • Біля мужнього слова, літературна критика, 1988.
  • Покаянні псалми, 1994.
  • Антологія словацької поезії XX століття, 1997.
  • Золоте ябко, 1998.
  • Сонети В.Шекспіра, 1998.
  • 50 польських поетів, 2000.
  • Поезії Хосе Марті, 2001.
  • Наперсток, 2002.
  • Рубаї, 2003
  • Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004.
  • Не зрадь, 2005.
  • Три строфи, 2007.
  • Аутодафе, 2008.
  • Мала антологія хорватської поезії, 2008.[32]
  • Потоп. 2010.
  • Золоторогий олень. Поема. 2011.
  • Най поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.
  • Разом. Вместе: збірка поезій. (з Ратнером О. Г.). — Дніпропетровськ : Герда, 2013. — 176 с., іл. — ISBN 978-617-7097-02-9 
  • Вірші з Майдану: Поезії. — К. : ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 с. — ISBN 978-966-2133-96-7

У фільмах та музичних творах

За мотивами творів Дмитра Павличка створено:

Д. Павличко — автор сценаріїв до фільмів «Сон» (1964, у співавт. з Володимиром Денисенком), «Захар Беркут» (1971), а також автор текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа» (1960).

Вшанування пам'яті

  • У смт Ворзель вулицю Пушкінську перейменували на вулицю Дмитра Павличка[33]
  • У місті Кам'янка вулицю Чехова перейменували на вулицю Дмитра Павличка.
  • У місті Полтава провулок Тюленіна перейменували на провулок Дмитра Павличка.
  • У місті Ірпінь вулицю Єсеніна перейменували на вулицю Дмитра Павличка[35].
  • У місті Малин вулицю Кузнєцова перейменували на вулицю Дмитра Павличка[36][37].
  • У місті Нікополь вулицю Глинки перейменували на вулицю Дмитра Павличка.[38]

Примітки

Джерела та література

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Герої України Шаблон:Польсько-українські відносини Шаблон:Українсько-словацькі відносини Шаблон:Шевченківська премія з літератури Шаблон:Лауреати премії імені Максима Рильського Шаблон:Лауреати Міжнародної премії імені Христо Ботева Шаблон:Золоті письменники України

  1. У 1929 році сільська гміна Стопчатів. З 1 серпня 1934 року внаслідок Шаблон:Iw2 увійшла до складу ґміни Яблунів
  2. https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1658

  3. 3,0 3,1 Помер Дмитро Павличко: поет, у якого червоне та чорне перепліталися і у віршах, і у житті // bbc, 29 січня 2023
  4. https://hromadske.ua/posts/pomer-poet-dmitro-pavlichko

  5. https://library.khntusg.com.ua/sociokulturna-diyalnist/kalendarniy-koshik/2021-rik/28-veresnya-narodivsya-dmitro-vasilovich-pavlichko

  6. https://osvitoria.media/experience/skarby-i-prorotstva-pro-ukrayinu-yaki-nam-zalyshyv-dmytro-pavlychko/

  7. https://www.istpravda.com.ua/columns/2012/04/23/81457/
  8. https://www.pravda.com.ua/articles/2023/03/25/7394991/

  9. https://www.osw.waw.pl/sites/default/files/eurazja_1995_nr_1.pdf#page=13

  10. https://www.osw.waw.pl/sites/default/files/eurazja_1995_nr_1.pdf#page=13

  11. http://www.ukma.edu.ua/images/docs/pochesniprof/Pavlichko.pdf

  12. http://museumlit.org.ua/осінь-патріарха-ювілейний-вечір-дм/

  13. https://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/_dmitro-pavlichko-prezentuvav-pyatij-tom-spogadiv/936525

  14. https://www.youtube.com/watch?v=QEV01Ax3FPQ

  15. https://www.pravda.com.ua/news/2023/01/29/7387035/

  16. Про дату похорону та прощання з Героєм України поки не повідомляється // davniyhalych
  17. Його пам'ятатимуть як одного з авторів Декларації про державний суверенітет України й організаторів українського національного руху Поет є також одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України — іноді цю доктрину іменують саме «доктриною Павличка» // suspilne.media
  18. На Косівщині поховали Дмитра Павличка // газета «Галичина», 1 лютого 2023 о 17:39
  19. Дмитра Павличка поховають 1 лютого у Стопчатові на Івано-Франківщині — НСПУ // Степан Пенкалюк, suspilne, 30 січня 2023, 22:26
  20. https://www.rbc.ua/rus/styler/pomer-dmitro-pavlichko-1675016325.html

  21. Указ Президента України про призначення № 983 від 19.10.1995, Указ Президента України про звільнення № 452 від 11.05.1998
  22. Указ Президента України від 26.02.1999 № 220/99
  23. http://www.knpu.gov.ua/content/pavlichko-dmitro-vasilovich-0

  24. Шаблон:УПУ
  25. Шаблон:УПУ
  26. Шаблон:УПУ
  27. Шаблон:УПУ
  28. Шаблон:УПУ
  29. Президент нагородив видатних громадян України з нагоди Дня Соборності // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 січня 2016
  30. http://ukranews.com/news/197027.Poroshenko-nagradil-ordenami-vidayushchihsya-ukraintsev-v-chest-Dnya-Sobornosti.uk

  31. Шаблон:УПУ
  32. Vijenac 380/2008. Jevgenij Paščenko: Ukrajinska vizija hrvatskog pjesništva, 25. rujna 2008. (хорв.)
  33. https://poglyad.tv/u-buchanskiy-gromadi-pereymenuvali-vulici-yaki-mali-radyanski-nazvi-article

  34. https://suspilne.media/496777-na-cest-da-vinci-j-merinova-v-ivano-frankivskij-gromadi-perejmenuvali-devat-vulic/

  35. https://itvua.tv/news/rishennia-pro-pereymenuvannia-vulyts-v-irpeni-nabulo-chynnosti/

  36. Інформація виконавчого комітету Малинської міської ради про проведення громадського обговорення // 13.03.2023, 16:22
  37. Про перейменування та найменування вулиць та провулків на території Малинської міської територіальної громади / Проєкт, від 2023 року №
  38. https://nikopol.nikopolnews.net/nikopol/u-nikopoli-perejmenuvaly-2/