Розлуцький Ігор Васильович

Матеріал з Разом
Версія від 22:44, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розлуцький Ігор Васильович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці І́гор Васи́льович Розлу́цький (25 квітня 1991 — 19 листопада 2014) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях

Виростав з молодшими братами Степаном та Василем. Закнчив 8 класів ужгородської ЗОШ № 8, у профтехучилищі здобув спеціальність автослюсаря. Коли йому було 13 років, батько полишив родину, дітьми опікувалася мама Дарія Павлівна. Ігор намагався самостійно, працював в охороні, на автомийці, останнім часом — вантажником у мережі магазинів «Сільпо». Однак не переставав мріяти стати військовим, в травні 2013 року Ігоря забрали на строкову службу до військових частин, згодом в Ужгород у медичну роту. У вересні 2013 року підписав контракт на 3 роки.

24 липня 2014-го вирушив у зону бойових дій, водій-санітар, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.

Ніс службу на блокпосту під Станицею Луганською. 19 листопада 2014-го загинув під час виконання бойового завдання в районі Станиці. Тоді ж загинув старший солдат Руслан Семчище. В довідці про загибель причиною смерті вказане травматичне руйнування голови танком Т-64.

Похований у місті Ужгород, кладовище «Кальварія», пагорб Слави.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
  • Почесний громадянин Ужгорода (посмертно)

Джерела

Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ