Перегляд вихідного коду сторінки Симон де Монфор, 6-й граф Лестер

{{Особа 
| ім'я                 = Симон де Монфор
| місце_проживання     = 
| інші_імена           = Simon de Montfort
| зображення           = Simon de Montfort bas-relief in the U.S. House of Representatives chamber.jpg
| розмір_зображення    = 250px
| підпис_зображення    = 
| ім'я_при_народженні  = 
| дата_народження      = 23.5.1208
| місце_народження     = 
| дата_смерті          = 4.8.1265
| місце_смерті         = [[Івшем]]
| причина_смерті       = загибель у битві
| громадянство         = 
| національність       = француз
| відомий_(відома)     = 
| рід_діяльності       = [[політик]], військовий очільник
| титул                = [[шляхтич]], граф Лестер та граф Честер
| військове звання     = 
| платня               = 
| термін               = 
| попередник           = 
| наступник            = 
| партія               = 
| головував_(-ла)      = 
| конфесія     = католицтво
| дружина              = [[Елеонора Плантагенет]]
| діти                 = 5 синів та 2 доньки
| рід                  = [[Монфорти]]
| родичі               = Бомони
| батько               = [[Симон де Монфор, 5-й граф Лестер]]
| матір                = Аліса Монтгомері
| нагороди             = 
| зріст                = 
| вага                 =
| герб                 = Armoiries seigneurs Montfort.svg
}}
'''Симон де Монфор''' (*[[23 травня]] [[1208]]&nbsp;— †[[4 серпня]] [[1265]])&nbsp;— англійський політичний та військовий діяч, 6-й [[граф Лестер]], 1-й [[граф Честер]], засновник [[Палата громад Сполученого Королівства|Палати громад англійського парламенту]].

== Життєпис ==

=== Молоді роки ===
Народився у родині небагатого французького володаря [[Симон IV де Монфор|Симона де Монфора]], графа Лестеру, та Аліси Монтгомері. Замолоду брав участь в [[альбігойські війни|альбігойських хрестових походах]] свого батька, зокрема у 1217—1218 роках, поки його батько Монфор-старший не загинув під Тулузою. Після цього статки родини в Англії були конфісковані, а фрацузьким майном заволодів старший брат Аморі де Монфор. Після цього Симон продовжував воювати з [[Катари|катарами]], сподіваючись придбати якесь володіння у [[Ланґедок|Лангедоці]]. Зрештою у 1229 році порозумівся з братом Аморі. Симон відмовлявся від володінь у Франції, а Аморі&nbsp;— в Англії. Після цього Симон де Монфор став клопотати при дворі короля [[Генріх III (король Англії)|Генріха III]] щодо повернення спадкових земель. 1230 року отримав згоду на це, проте вступив у володіння графством Лестер лише у 1239 році. Це вдалося завдяки товариським стосункам з англійським королем. Крім того, Генріх III у 1238 році дав згоду на шлюб Монфора зі своєю сестрою Елеанорою. Це відбулося таємно з огляду на незнатне походження Симона. Коли ця таємниця розкрилася, шлюб засудив Едмунд Річ, [[архієпископ Кентерберійський]], а згодом повстав Річард, граф Корнуел. За 6 тисяч марок Генріх III погасив невдоволення графа Корнуолу. Симон де Монфор змушений був їздити до папи римського [[Григорій IX|Григорія IX]], щоб отримати згоду церкви на цей шлюб. У цій справі допомогли дружні стосунки Симона з впливовим єпископом [[Роберт Гросетест|Робертом Гросетестом]].

=== Політична кар'єра ===
[[Файл:Leicester Clock Tower Simon de Montfort 2.jpg|ліворуч|міні|Статуя Симона де Монфор у годинниковій башті [[Лестер|Лестера]]]]
Незабаром стосунки з королем погіршилися. Монфор позичив у [[Томас II Савойський|Томаса II Савойського]] значну суму грошей, записавши як свого гаранта короля Генріха III. Коли Симон не зміг сплатити борг, це довелося зробити королю, що спричинило конфлікт. Тому Симон де Монфор залишає Англію й перебирається спочатку до [[Аквітанія|Аквітанії]], а потім здійснює прощу до Палестини, звідки повертається у 1240 році. У 1241 році приєднується до англійського короля у боротьбі за [[Пуату]] з [[Людовик IX Святий|Людовиком IX]], королем Франції. Але ця військова кампанія виявилася невдалою, що знову загострило конфлікт між Монфором та королем Англії. У 1247 році відбулося нове замирення. Симон де Монфор призначається намісником у [[Гасконь|Гасконі]]. На цій посаді активно придушує ворохобників, чим викликає невдоволення місцевої знаті, які відправляються із супліками до Генріха III. У 1253 році завдяки [[Роберт Гросетест|Роберту Гросетесту]] відбувається нове замирення.

У 1254 році обирається до парламенту, де очолив опозицією до короля, зокрема активно протидіяв спробам збільшити королівські збори та податки. Втім, внаслідок конфлікту з іншими опозиційними баронами у 1256 році переходить на бік Генріха III. Але вже у 1258 році під час засідання так званого [[Скажений парламент|Скаженого парламенту]] Симон де Монфор знову в опозиції. Завдяки його союзу з Річардом де Клером, графом Глостера, вдалося домогтися прийняття «[[Оксфордські провізії|Оксфордських провізій]]», що обмежували владу короля. У 1259 році ці провізії були доповненні «[[Вестмінстерські провізії|Вестмінстерськими провізіями]]». Створювалася «Рада 15-ти». Втім у 1261 році папа римський [[Гонорій III]] звільнив Генріха III від клятви щодо виконання цих провізій. У відповідь Річард де Клер, граф Глостер, у 1262 році виступив проти короля, створивши «Співтовариство лицарів-васалів Англії». Зрештою було вирішено розв'язати суперечку у третейському суді в [[Ам'єн|Ам'єні]]. Його очолив у 1263 році король [[Людовик IX Святий|Людовик IX]], який постановив про незаконність «Оксфордських визначень».

=== На чолі Англії ===
Такі дії англійського короля спричинили велике невдоволення серед баронів, яких очолив Симон де Монфор. У 1264 році розпочалося військове протистояння між баронською партією та королем Генріхом III, так звана [[Друга баронська війна]]. 14 травня 1264 року відбулася [[Битва під Льюїсом (1264)|Битва під Льюїсом]], в якій Монфор здобув блискучу перемогу, захопивши короля та його сина [[Едуард I Довгоногий|Едуарда]]. Після цього зайняв Лондон. Отримує графство Честер, очолює уряд як протектор, формально розділяючи владу з Гілбертом де Клером, графом Глостером, та Стефаном Бернстедом, [[єпископ]]ом Чічестеру.

З цього моменту Монфор став проводити політику на послаблення впливу баронів, розуміючи небезпеку для країні у значній владі аристократії. Для встановлення суспільної рівноваги наприкінці 1264 року оголошує про скликання нового парламенту. Його засідання відбувалися з 20 січня до 15 лютого 1265 року. Була запроваджена нова практика&nbsp;— запрошувалися не лише барони, а представники місцевих громад. Обиратися міг будь-хто, володіючий земельною власністю з річною орендою у 40 шилінгів. Порядок представництва був такий: 2 виборця від міст, 4 виборці від [[П'ять портів|П'яти портів]]. Цим було закладено існування [[Палата громад Сполученого Королівства|Палати громад]].

=== Загибель ===
[[Файл:De montfort evesham.jpg|міні|Меморіальний камінь на місці поховання Симона де Монфора в [[Івшем|Івшемі]]]]
Політика Симона де Монфора викликала незадоволення баронів. В цей час з полону тікає принц Едуард. Починається нова війна&nbsp;— цього разу баронів проти Монфора. У відповідь останній уклав союз з володарем [[Уельс|Уельсу]] Лливелином ап Груфидом. Втім 28 травня 1265 року принц Едуард при Кенілворті завдав поразки прихильникам де Монфора. Той став відступати у бік [[Вустер]]а. 4 серпня 1265 року відбулася вирішальна [[Битва під Івшемом (1265)|битва під Івшемом]], в якій Монфор зазнав нищівної поразки та загинув.

=== Наслідки ===
Скориставшись поразкою де Монфора, принц Едуард взяв владу у країні у свої руки та разом з баронами мав намір скасувати рішення парламенту 1265 року, скликаного Монфором, а найголовніше скасувати сам принцип скликання представників та виборів від графств та міст. Втім тут Едуард зазнав поразки. Відчувши можливість впливати на внутрішню політику країни, значна кількість міст підтримала реформи Монфора. Тому принц Едуард вимушений був погодитися з принципом представництва, застосованого при скликанні парламенту 1265 року. У 1266 році оголосив амністію прихильникам Монфора. У 1267 році було видано Статут Мальборо, згідно з яким затверджувалися головні досягнення Симона де Монфора. З цього моменту термін «парламент» остаточно входить у вжиток.

Таким чином, незважаючи на поразку Симона де Монфора, його справа збереглася й з часом розвинулася у повноцінну Палату громад англійського парламенту.

== Родина ==
Дружина&nbsp;— Елеонора (215—1275), донька [[Іоанн Безземельний|Іоанна I]], короля Англії.

Діти:
* Генріх (1238—1265)
* Симон (1240—1271)
* Аморі (1242—1300), канонік [[Йорк]]у
* Гай (1244—1288), граф Ноли
* Джоанна (1248—1251)
* Річард (д/н—1266)
* Елеонора (1252—1282), дружина Лливелина ап Груфида

== Джерела ==
* Mandell Creighton: Life of Simon de Montfort, Earl of Leicester (Adamant Media Corporation, 2001)

[[Категорія:Графи Лестерські]]
[[Категорія:Монфори]]
[[Категорія:Англійці французького походження]]
[[Категорія:Померли у Вустерширі]]
[[Категорія:Загинули в бою]]