Українська: Народний депутат-свободівець Андрій Іллєнко виступив на тему "Український націоналізм на сучасному етапі": "Сьогодні ми маємо суттєво осмислити революції і постреволюційну ситуацію у контексті націоналізму. 1991 року метою націоналізму було виборення незалежности держави і тому після здобуття цієї цінности в ідеології націоналізму виникла певна прострація. Виникло питання: що ж далі? Почати боротьбу за наповнення держави? Схожа ситуація склалася і після 2004 року. Тоді націоналісти виконували величезний обсяг роботи, але до влади прийшли представники ліберальної ідеології. І лише після Революції гідности націоналізм легітимізувався в очах всього українського суспільства. Двигуном революції був націоналістичний рух, але все ж домінантною складовою революційного дискурсу були ліберальні гасла та ідеї. Хоча революцію витягли націоналістичні організації, але здобутками скористалися представники ліберального крила сил Майдану. Тому виникає питання: чи варто нам було взагалі брати участь у цій революції? Відповідь очевидна - так. Ми мали йти на союз із ліберальними партіями і скинути режим Януковича, щоби він остаточно не перетворив Україну на колонію Московщини. І зараз у нас краща ситуація, аніж була б без цієї революції, оскільки на разі ми маємо змогу зробити крок вперед. На прикладі війни з Росією ми бачимо повний колапс ліберальної політичної системи Европейського Союзу, світової дипломатії та ідеології в цілому. У світі відбуваються тектонічні геополітичні зсуви, і ми маємо скористатися цим розбалансуванням для здобуття націоналістичної та сильної країни, а не скніти як держава капіталістичної периферії, якою Україна є зараз".