Шарій Анатолій Анатолійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Шаблон:Гібридна російсько-українська війна Анато́лій Анато́лійович Шарі́й (Шаблон:Н 20 серпня 1978, Київ) — проросійський пропагандист[1][2] та колишній журналіст українського походження. Веде відеоблог у YouTube, був частим гостем на антиукраїнських телеканалах Перший незалежний, КРТ, НАШ, 112 Україна,[3] ZIK та NewsOne, пов'язаних з проросійським олігархом Віктором Медведчуком, медіагнатом Тарасом Козаком та політиками Нестором Шуфричем, Євгенієм Мураєвим та Віталієм Захарченком.Шаблон:Перехід Колишній активіст гомофобної організації «Любов проти гомосексуалізму»Шаблон:Перехід. Де-факто керівник проросійської забороненої політичної партії «Партія Шарія»[4]. Фігурант центру бази «Миротворець»[5].

У відеоблозі Шарій ретранслює російську антиукраїнську пропаганду, включно з дискредитацією української мови, герба, прапора, гімну, а також публікує дані, що дискредитують українську армію, український уряд та Україну загалом; критикує російських несистемних політиків, опозиційних до ПутінаШаблон:Перехід. За даними СБУ, свої відео Шарій створює задля дискредитації України в інтересах російських спецслужб.[6][7] 16 лютого 2021 року СБУ оголосила підозру Шарію у державній зраді[1], а 25 лютого СБУ оголосила його у державний розшук.[8][9][10]Шаблон:Перехід

2011 року Шарій напав на відвідувача київського McDonald's, вистреливши в нього з пістолета, через це проти Шарія було відкрито кримінальне провадження в Україні щодо замаху на життя людини. Щоб уникнути покарання, Шарій утік з України 2012 року й відтоді переховується від українських правоохоронців за кордоном у ЄС. 2012 року отримав статус «політичного втікача» в Литві. 2017 року Шарія було звинувачено в сексуальних домаганнях до неповнолітньої особи, через що проти нього в Нідерландах[11] та в Україні[12] було порушено кримінальну справу за звинуваченнями в педофілії. З січня 2012 року Шарій перебував у кримінальному розшуку в Україні за двома справами, пов'язаними з замахом на життя іншої людини в ресторані McDonalds, однак у 2019—2020 роках з невідомих причин його зняли з розшуку за обома справами.[13][14]Шаблон:Перехід

2019 року Шарій заснував та став де-факто керівником проросійської «Партії Шарія», яка найімовірніше є проєктом іншої проросійської партії ОПЗЖ.[15] Члени та керівники Партії Шарія брали участь в проросійських організаціяхШаблон:Перехід. У серпні 2020 року ОПЗЖ обрали Партію Шарія як свого основного союзника на місцевих виборах в Україні 2020 року.[16] Під час передвиборчої кампанії місцевих виборів 2020 року, партія Шарія займалася поширенням агітаційних матеріалів з картою України без Криму[17].Шаблон:Перехід

Шарій має українофобські погляди, підтримує режим Путіна та російських терористів на території Донбасу, дискридитує українців, розпалює ворожнечу та затято критикує російську опозицію[18].Шаблон:Перехід

З 2019 року живе в Іспанії у містечку Рода-де-Бара разом з дружиною Ольгою Шарій, проросійською пропагандисткою.Шаблон:Перехід

Життєпис

Народився 20 серпня 1978 року[19] та жив у Києві[20] на вулиці Індустріальній. Коли Шарієві було 12, його батько пішов з сім'ї[21].

В інтерв'ю Шарій розповів, що з 16 років займався шахрайством, за що його багаторазово затримували працівники правоохоронних органів[22].

Від 17 до щонайменше 29-річного віку (1995—2007 рр.) був затятим ігроманом[21][22][23]. За його ж словами, постійно виносив речі з дому і здавав їх у ломбард[22]. Кілька разів намагався заподіяти собі смерть[21].

У ранньому інтерв'ю з Шарієм та його першою дружиною повідомляється, що він отримав паспорт лише в 25 років та, щоб не служити в армії, викрав свою особову справу із військкомату[21].

Місце проживання

Після втечі Шарія з України жив у Литві, Нідерландах та Іспанії.[24] 2012 року переїхав до Литви, де отримав статус біженця та литовську посвідку на постійне проживання терміном на 5 років.[25] 2014 року литовська влада почала процес скасування статусу біженця.[25] Це могло стати причиною екстрадиції Шарія до України,[25] тому 2014 року він переїхав до Нідерландів.[26] 2017 року нідерландська влада відкрила почала розслідування проти Шарія за звинуваченнями в педофілії, тож 2019 року він переїхав до Іспанії. У серпні 2019 року Шарій придбав маєток в іспанському місті Рода-де-Бара поблизу Барселони[27].

Освіта

За його словами, здобув військову освіту в Інституті розвідки при Київському танковому інженерно-технічному училищі[28][29], котре 1992 року було реорганізоване в Київський інститут Сухопутних військ[30].

Рання кар'єра

З 2005 року працював у сегменті жіночої жовтої преси: «Наталі», «Единственная», «Поліна».[31]

Працював також у газеті «Сьогодні», підконтрольній олігархові Рінату Ахметову, відомого своїм фінансуванням проросійської партії Опозиційний блок[32], кандидата від якої протягом президентської кампанії 2019 року відкрито підтримував Шарій[33]. Співпрацював із російським провладним таблоїдом «Московський комсомолець».[31][34]

З 2008 року — постійний автор видань у «From-UA» та «Обозреватель».[31]

Розслідування

Стаття-розслідування про педофілів

У жовтні 2009 року Шарій оприлюднив статтю «Публічний дитячий будинок», де розповідав про дитячий будинок «Перлинка» в Одесі, де жили 20—25 дітей. Шарій стверджував, що там знаходився елітний бордель для педофілів.[35]Шаблон:Неякісне джерело Улітку 2010 року Оксана Дроган, виконавча директорка благодійного фонду «К», яка будувала дитячий будинок і володіє ним, подала в суд на Шарія і видання «From-UA», звинувачуючи їх у наклепі.[35]

19 листопада 2010 року Шарія визнали винним у наклепі та зобов'язали відшкодувати Фонду «К» моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

УБНОН і наркоторгівля

У публікації 2011 року стверджував, що Київський УБНОН (департамент МВС) покриває наркоторгівлю. Зокрема йшлося про справу Алоянів.[36]

Незаконний гральний бізнес

12 липня 2011 Шарій і знімальна група 1+1 проводили чергове розслідування про нелегальне казино в Києві, на Позняках. Співробітники грального центру закрили журналістів та Шарія в залі, які понад годину чекали приїзду міліції.[37]

Справи Алоянів

З липня 2011 року Шарій опублікував кілька розслідувань щодо тісних зв'язків Джамала Алояна з керівництвом СУ ГУ МВС України в Києві. 13 липня автомобіль Шарія був обстріляний невідомими.[38]

21 вересня 2011 опублікував статтю про вбивство власника супермаркету «4room». На відео йдеться, що син власника супермаркету з родини Алоянів начебто замовив вбивство конкурента. Шарій звинувачує керівництво МВС (міністра Могильова і його заступників) в отриманні хабаря на $1,5 млн, унаслідок якого замовник опинився на свободі. Громадянин Росії, якого звинувачують у вбивстві, очікував на довічне ув'язнення.[39]Шаблон:Неякісне джерело

Стрілянина в Макдональдзі

Шаблон:External media 1 травня 2011 Шарій двічі вистрілив у відвідувача закладу швидкого харчування «МакДональдз» у Києві. За словами Шарія, він обідав з дружиною, до нього підійшов невідомий і нібито почав їх ображати. Коли колишній журналіст попросив його заспокоїтися, невідомий начебто запропонував вийти та «розібратися». На вулиці Шарій двічі вистрілив у нього з травматичного пістолета, влучивши в ногу і живіт гумовими кулями. Шарій, який сам викликав міліцію, був затриманий, пістолет вилучили.[40][41]

За іншою версією (зокрема активістів громадської організації «Дорожній контроль»[42], ініціатором зіткнення був Шарій, котрий стріляв у спину відвідувача «Макдональдса». При цьому наголошується на невідповідності опису подій Шарієм[43] і відео з камери спостереження.

20 червня Шарій дав пресконференцію виданню «Обозреватель», у якому заявив, що «справа про стрілянину в „Макдональдсі“» — це нібито «тиск з боку МВС і УБНОН»; також розповідав, що проживає відкрито.[44]

21 червня проти Шарія порушили кримінальну справу за фактом хуліганства і завдання легких тілесних ушкоджень.[44]

У квітні 2019 року Шевченківський районний суд Києва постановив повернути справу про інцидент у фастфуді «Макдональдс» на дорозслідування в прокуратуру Києва, а розшук і заочний арешт Шарія — скасувати[45].

Замах

12 липня о 3:30, через кілька годин після інциденту в підпільному казино, коли Шарія та знімальну групу «1+1» замкнули в приміщенні працівники, які втекли, на вулиці Радченка по автомобілю Шарія було здійснено постріл. Унаслідок стрілянини було пошкоджено лобове і заднє скло автомобіля,[46] дробом пошкоджена внутрішня обшивка салону. Анатолій не постраждав. На місце події прибули співробітники Солом'янського РУГУ МВС Києва, журналісти каналу 1+1, представники прокуратури та ГУ МВС і оперативно-слідча група з кінологом. Протягом кількох годин шукали сліди злочинців і зброю. На місці знаходилися журналісти каналу 1+1, які знімали пошуки зброї на камеру. Щойно журналісти і Шарій поїхали до райвідділку, міліція знайшла обріз рушниці.

14 липня справу про замах було взято під особистий контроль президента України Януковича, заступника Генерального прокурора Кузьміна і міністра внутрішніх справ Могильова[47].

Незабаром з'ясувалося, що Шарій сам обстріляв свою машину[48][49].

Версія МВС про інсценування

5 жовтня 2011 Департамент зі зв'язків з громадськістю ГУМВС України в місті Києві розіслав у ЗМІ пресреліз під назвою «Замах на вбивство виявився інсценуванням». У ньому стверджувалося, що Шарій інсценував замах. 6 жовтня він мав бути присутнім на «круглому столі» з питань свободи слова за участю президента Януковича.

МВС стверджувало, що на патроні, що залишився в стволі рушниці, з якої був здійснений постріл по автомобілю Шарія, виявлений його відбиток пальця. При цьому надати цей доказ не змогли, оскільки після перенесення відбитку на стрічку для відправки в НДЕКЦ МВС України відбиток на патроні був знищенийШаблон:Немає АД. 27 жовтня Шарій опублікував відкритий лист[50] міністру внутрішніх справ Могильову, в якому прямо звинуватив останнього в пресингу.[51]

Втеча за кордон і притулок

7 лютого 2012 Шарій був оголошений у всеукраїнський розшук. 19 березня 2012 він дав інтерв'ю, в яких заявив, що перебуває в Євросоюзі і попросив притулку в Литві[52].

2012 року Анатолій заявляв, що режим Януковича переслідує його за «розслідування щодо участі держустанов у наркобізнесі».[53] Після цього, 8 червня 2012 він отримав політичний притулок в Литві, ставши першою людиною, котра раніше працювала журналістом в Україні і отримала статус біженця в ЄС[54][55][56]. Перед цим Шарій перебував під двома підписками про невиїзд і нелегально покинув Україну в січні 2012 року, за чужим паспортом виїхавши до Москви, а звідти — до Нідерландів.

У лютому 2015 року МВС Литви почало перевірку (з метою можливого позбавлення Анатолія статусу політичного біженця) через його постійну антиукраїнську діяльність[57].

10 травня 2021 року Литва анулювала статус біженця для Шарія та оголосила його персоною нон ґрата[58][59]. 31 травня адвокати Шарія оскаржили це рішення[60][61].

Затримання і спроба екстрадиції до України

16 липня 2013 Шарія було арештовано в Нідерландах за запитом української влади. 18 липня МЗС України зробило заяву про можливу екстрадицію Шарія[62]. Проте 18 липня суд Нідерландів відмовив в екстрадиції[63].

Участь у політичному житті України

Шаблон:Ненормативна лексика На президентських виборах 2019 року підтримав Олександра Вілкула від проросійського «Опоблоку»[64].

Акція на Майдані, що засуджувала порушення закону при реєстрації Шарія. 2 липня 2019.

2019 року було оголошено про створення Партії Шарія, яка навіть взяла участь у парламентських виборах 2019 року.

24 червня 2019 року ЦВК відмовила Шарію в реєстрації кандидатом на парламентських виборах через те, що він не жив в Україні протягом останніх 5 років перед виборами.[65][66] Верховний суд після розгляду скарги зобов'язав ЦВК продовжити розгляд документів Шарія, але не зобов'язував реєструвати.[67]

2 липня 2019 року ЦВК зареєструвала Шарія кандидатом у депутати[68][69]. Того ж дня на Майдані незалежності в Києві зібралася чисельна акція протесту. Люди протестували проти реєстрації кандидатами в нардепи Шарія й Андрія Клюєва. Зокрема звучали вигуки: «Ми втомились від лайна!» Присутні тримали плакати з написами «Терпіти більше не можна!», «Портнов, твій суд вже скоро!», «Реваншуйте нахуй!».[70][71]

3 липня Шарію повторно відмовили в реєстрації кандидатом на вибори на підставі відповіді від тимчасового в.о. глави СБУ Івана Баканова, де зазначено, що Шарій покинув межі України 24 січня 2012[72].

23 липня 2020 року стало відомо про те, що Окружний адміністративний суд міста Києва просить зобов'язати Міністерство юстиції України звернутися до суду про заборону діяльності Партії Шарія. Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Мін'юсту щодо неприйняття рішення з приводу невідповідності діяльності партії проросійського блогера вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[73]. Приводом для можливої заборони партії стало використання образу Йосипа Сталіна разом з партійною символікою у відеоматеріалах Анатолія Шарія, а також підтримка проросійським блогером репресивної політики Сталіна в соціальних мережах[74]. 30 липня Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження щодо заборони діяльності партії Шарія[75].

Співпраця з Медведчуком

З жовтня 2019 року на підконтрольному проросійському олігарху Віктору Медведчуку 112 каналі (хоча офіційно його власником є близький соратник Медведчука Тарас Козак), почали виходити відеоролики Шарія.[76][77][78] За оцінками оглядачів, Медведчук таким чином отримав змогу конкурувати із Зеленським і його партією у використанні технології «діджитал» — спілкування з людьми через соцмережі. Цю технологію не опанував сам Медведчук, проте нею послуговується Шарій. Він активно критикував у цей період партію «Слуга народу», уникаючи, однак, критики особисто Володимира Зеленського.[3][79] Виступи Шарія на 112 каналі викликали обурення серед активістів українських націоналістичних громадських організацій, які в п'ятницю 25 жовтня анонсували безстрокову акцію, пікетуючи редакцію телеканалу. Заявленою метою акції було змусити українську владу нарешті вжити заходів щодо припинення мовлення телеканалу, який, на їхню думку, «транслює проросійську пропаганду».[80][81]


Наприкінці червня 2020 кум президента РФ Путіна й керівник проросійської партії ОПЗЖ Віктор Медведчук заявив в ефірі пропагандистського телеканалу «Росія-24», що вважає «Партію Шарія» союзником, а не конкурентом[82][83].

17 липня 2020 року народний депутат від фракції «ОПЗЖ» Скорик заявив, що не виключає створення коаліції з Партією Шарія в низці обласних або міських рад за результатами місцевих виборів[84].

Державна зрада

16 лютого 2021 року СБУ оголосила підозру Шарію в державній зраді. Окрім того, його підозрюють у порушенні рівноправності громадян з різними ознаками[85][86]. Його кілька разів викликали до СБУ на допит, куди він відмовлявся приходити. 25 лютого 2021 року, коли на допит замість Шарія з'явився його адвокат Валентин Рибін[87][88], того було ознайомлено з матеріалами кримінального провадження, а також адвокату вручили клопотання щодо обрання запобіжного заходу Шарію, яке також буде скеровано до суду. Одночасно, СБУ оголосила Шарія у державний розшук.[10] 2 березня 2021 Печерський суд Києва дозволив затримати Шарія[89].

4 травня 2022 року Шарія було затримано в Іспанії, але на час суду він був відпущений під підписку про невиїзд[90].

18 липня 2023 року, у Вінницькому міському суді розпочалось підготовче засідання у справі № 127/21196/23, за якою Анатолія Шарія обвинувачують в державній зраді. Справу слухають заочно, без обвинувачуваного. Сторона обвинувачення вимагає призначити Шарію запобіжний захід у вигляді арешту[91].

Кримінальні справи

В Україні проти Анатолія Шарія порушено дві кримінальні справи:

  • 29 червня 2011 Шарію вручили постанову про порушення проти нього кримінальної справи за статтею 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України — зі стрільби 1 травня в фастфуді «Макдональдс», коли Анатолій Шарій двічі вистрілив гумовими кулями в невідомого, який напав на його дружину.[92][93].
  • У жовтні 2011 року за частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України (свідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів обвинувачення) через обстріл автомобіля Шарія 13 липня (колишнього журналіста звинуватили в інсценуванні замаху на самого себе).

Станом на кінець 2013 року обидві справи перебували на стадії судового розгляду[94]. У щорічному звіті правозахисної організації Human Rights Watch за 2011 рік напад на Шарія було згадано як одне з підтверджень погіршення ситуації для журналістів в Україні[95].

У квітні 2015 був звинувачений Антоном Геращенком у фінансуванні тероризму на Донбасі[96], але кримінальної справи порушено не було.

13 липня 2017 року в ефірі передачі «Своя правда» на російській радіостанції «Говорить Москва» російський адвокат Марк Фейгін заявив, що проти Шарія у Нідерландах у вересні 2013 року було порушено кримінальну справу (за статтею «педофілія»). Фейгін оприлюднив скани документів цієї справи у вересні 2017 року[97], а фотокопії документів раніше — у липні 2017 року[98]. Шарій відкинув звинувачення[99] і повідомив, що його адвокат Сталіна Гуревич 18 липня 2017 направила заяву до Слідчого комітету Росії, а до Хамовницького суду Москви подано позов про захист честі і гідності[100].

25 жовтня 2017-го Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія та зобов'язав Фейгіна протягом 10 днів спростувати надані ним дані[101].

14 квітня 2020 року Анатолія Шарія зняли з розшуку.[14][102]

Справа про відмивання грошей

19 червня 2020 року, з розслідування журналіста Сергія Іванова, стало відомо, що партія Анатолія Шарія легалізує гроші за схемою добровільних внесків, підставляючи «благодійників» під кримінальну відповідальність[103]. Іванов зробив кілька дзвінків «благодійникам» Шарія, у яких вони пояснюють, що пожертвувані гроші не належали їм[104].

26 червня Державна фіскальна служба України викликала Шарія на допит у справі про відмивання грошей. Викликали проросійського блогера як свідка у справі, порушеної 2 червня за частиною 2 статті 209 "Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу[105].

Погляди

Анатолій Шарій — затятий гомофоб, який має проросійські та українофобські погляди[68][106][107][108][109][110][111][112][113][114][115][116].

Ставлення до українців

28 квітня 2014 року на своєму Youtube-каналі, звертаючись до мешканців заходу України Шарій заявив:[117][118]

Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт… ну, я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки. Третекровки, четверокровки. Вы наполовину, блядь, поляки, наполовину вы венгры, наполовину вы хз что на самом деле. Не рассказывайте киевлянам, как им себя вести, как им надо любить страну, любить свой флаг. Потому, что это не ваш флаг. У вас флага нет. Вы не украинцы[116].
— Анатолій Шарій, 28 квітня 2014

Ростислав Шапошников, журналіст і керівник Roadcontrol, пов'язує таку реакцію із тим, що Шарій як людина із проросійськими поглядами, зреагував на популярність національної символіки одразу після подій Майдану і втечі Януковича.[116][118][119] Після скандалу Шарій приховав відео. 2018 року, під час онлайн-спілкування з Євгеном Карасем, керівником С14, Шарій заявив, що він не публікував цього відео на своєму каналі:[118]

Где же ты взял это видео? Наверное Шарий его на канале положил? Нет его на канале. Я его нигде не распространял. Я его не выкладывал в общественный доступ. Нигде. Удаленное видео которого никогда не было на канале Шария.
— Анатолій Шарій, лютий 2018

Ростислав Шапошников виявив, що відео станом на 8 лютого 2018 року було завантажене на каналі у Шарія і доступне за прямим посиланням. Пошук онлайн-архівів вказував, що на 16 травня 2014 року відео було в публічному доступі, і на той момент мало 46 630 переглядів.[118]

Ставлення до Майдану

Шарій негативно ставиться до подій Майдану 2013—2014 років та прагнення України вступити до Євросоюзу. У своєму інтерв'ю газеті «Аргументи та факти» 2015 року він заявив, що Євромайдан не приніс нічого корисного в плані демократії, свободи слова і економіки та спровокував Російську збройну агресію проти України. Зокрема, він зазначив що за часів президентства Віктора Януковича було більше свободи слова, ніж після Євромайдану. Також в інтерв'ю Шарій висловив своє негативне ставлення до українських добровольчих батальйонів та права України на самооборону від російської збройної агресії, зазначивши, що українські військові даремно гинуть, захищаючи свою Батьківщину.[120]

Ставлення до російської опозиції

Анатолій Шарій відомий також критикою російської несистемної опозиції. Зокрема, критикував Навального, якого не допустили до виборів президента Росії 2018, і називав усю російську опозицію «лайном». Сам Навальний назвав Шарія «чи то антиукраїнським, чи то прокремлівським блогером».[121][122][123][124][125][126][127]

Про фільм «Він вам не Дімон» (Шаблон:Lang-ru), який розкриває масштаби корупції у вищих ешелонах російської влади, Шарій казав, що його нібито зробили не у ФБК, а «хлопці, які погано говорять російською, але професіонали [американці]»[121].

У день мирних масових протестів проти корупції в Росії (26 березня 2017) він випустив відеоролик, у якому виправдовував жорстокі затримання людей на них тим, що правоохоронні органи «не повинні чекати, коли будуть перші „коктейлі Молотова“»[121].

Ставлення до ЛГБТ

Шарій відомий негативним ставленням до ЛГБТ, був членом оргкомітету руху «Любов проти гомосексуалізму» (ЛПГ). В інтерв'ю дослідникам із кафедри соціології НаУКМА від імені організації висловився проти «пропаганди одностатевих відносин» та за їхню криміналізацію. Там же, зокрема, заявив:[128]

Пусть [гомосексуальные люди] сидят и радуются, что их еще не убивают.
— Анатолій Шарій для НаУКМА, 2008

Кінцеву мету ЛПГ він визначив так:[128]

Чтобы гомосексуалисты жили в квартирах и не вылезали на улицу, не вылезали в СМИ и не пропагандировали свой образ жизни (…) Мы одновременно требуем установление уголовной ответственности за пропаганду гомосексуализма.
— Анатолій Шарій для НаУКМА, 2008

Рух ЛПГ використовував риторику, де зображав мусульман як абсолютно «інших» для української нації та української землі, підкреслював релігійну відмінність як найбільшу загрозу національним і етнічним кордонам. Водночас Шарій високо відзначає релігійний екстремізм за збереження жорстких гендерних норм:[128]

В Иране после исламской революции 1979 года осудили на смерть более 4000 лесбиянок и гомосексуалистов. Также клерикальный режим казнил немало женщин за внебрачный секс. (…) Я полагаю, в Иране с проституцией, педофилией и изнасилованиями ситуация в сотни раз лучше, чем в нашей чрезвычайно культурной и цивилизованной стране.

Ставлення до мігрантів

Неодноразово критикував міграційну політику ЄС.Шаблон:Джерело В інтерв'ю для видання «Эхо Москвы»[129] і для Ксенії Собчак[130] Шарія запитали про його переконання — чи є він расистом.

Ставлення до нацизму

Наприкінці червня 2020 року, з розслідування журналіста Сергія Іванова, стало відомо, що 2010 року Анатолій Шарій у своїх блогах займався виправданням нацизму, використання газових камер Гітлером, а також закликав до знищення нацменшин (зокрема, циган) і гомосексуалів[131]:

Я ненавижу Адольфа Шикльгрубера. Это мерзкий негодяй и все такое. Но неужели неправ был он, отправляя эту мерзость вкупе с цыганчой [...] в газовые камеры и на стерилизацию???!!! Как вы думаете – верни сейчас статью за мужеложство – уменьшится ли количество страдающих дурной болезнью малолеток и «звезд» с раздолбанными задницами?
— Анатолій Шарій, 2010[132]
Цыгане - грязь мира. Европа постепенно просыпается, и под возмущенные вопли толерастов начинает грязь чистить. Когда проснемся мы?
— Анатолій Шарій, 2010[133]

Сергій Іванов також розповів про зв'язки Анатолія Шарія з німецькою неонацистською партією «Альтернатива для Німеччини»[134], яка відома своєю підтримкою зовнішньополітичного курсу Володимира Путіна.

Ставлення до Православної церкви України

Різко негативно ставиться до Православної церкви України. Восени 2020 року пропагандистські ресурси Російської православної церкви в Україні «Расколам.нет» та «Спілка православних журналістів» поширили відео Шарія, у якому той звинувачує Православну церкву України в нібито розпаленні міжконфесійної ворожнечі, називає ПЦУ притулком розкольників та содомітів[135][136].

Цитати

Про українців

Пообіцяти — і не зробити. Сказати тисячі слів — і не зробити. Сказати тисячі слів — і пальцем об палець не вдарити. Почати — і залишити на півдороги. Розпочати — іне завершити. Знайти довгоочікувану роботу — і на радощах напитися, як остання свиня, або просто «забити», закинувши ноги на стіл. Мені здається, такі ось працівники-будівельники — еталонні зразки пересічного українця.

Шаблон:Oq

Якщо є чим думати, звісно, бо часто складається враження, що розумові процеси у справі ухвалення рішень в українців відходять на другий план, їх витісняють процеси суто фізіологічні. У стилі «якщо я хочу випити, то нехай весь світ почекає». А що там завтра буде, коли з бодуна очі протру — час покаже. Не хочеться про завтрашнє думати.

Шаблон:Oq

Система скотства і тупості, глибокої, дрімучої, непрохідної тупості значної частини мого народу, який краще за пряник розуміє кнут. Як відомо, за допомогою кнута можна якнайшвидше знайти спільну мову з биками. Ти їх годуй добірним сіном — працювати не будуть. А кнутом один раз приголуби — підуть понуро. Голову пригнуть, і потягнуть. Тільки кохатися без кнуту згодні. І жерти. <…> Ні, панове. Це люди. Бики. Бики, яким потрібен міцний кнут, і категорично протипоказані пряники.

Шаблон:Oq

— Шарій в статті «Кнут для украинского быка»[137]

Про жителів заходу України

Насправді до 39-го року ви були ніким. Ви замість волів були, ви як бабаки сиділи по своїх норах, виритих у горах. У Київській області, у Запорізькій, у Полтавській є за що ненавидіти Сталіна, а у вас — ні. Ви Сталіну повинні золотий пам'ятник поставити в одному зі своїх селищ. Ви цивілізацію побачили в 39-му, ви ж… почали підтиратись в 39-му…

Шаблон:Oq


— Анатолій Шарій, «Спуститесь на землю»[138][139][140][141]

Про українські символи

Усе, починаючи з гімну, який замінили з «живи Україно, прекрасна і сильна!» на «ще не вмерла України ні слава ні воля», насичене бездумним бажанням розтоптати, знищити, не створюючи натомість нічого путнього. <…> Усе, що ми маємо на сьогоднішній день, — це і є найнатуральніша фігня. Кожен нині має можливість спостерігати, на що перетворилася наша республіка, яка колись була житницею, що колоситься. Символ України сьогодні — не серп і молот, а качан кукурудзи по п'ять гривень за штуку, вставлений у пару єгипетських картоплин. Такий собі фалічний, багатозначний символ.

Шаблон:Oq

— Анатолій Шарій, «Да здравствует нацизм!»[142]

Про Україну

А майбутнє у території, названої «Україною», обіцяє бути просто дивовижним. Казковим. І до всіх принад цього фантастичного майбутнього, до всіх міні-Чорнобилів, голоду, хворобам і деградації буде додано ще один штрих — гомодиктатура.

Шаблон:Oq

— Анатолій Шарій, «Голубая ржавчина»[143]

Медіадіяльність

Після Євромайдану Шарій почав позиціонувати себе як «медіаексперт» та «борець з українською пропагандою»,[144] а його канал на YouTube, зареєстрований 13 травня 2013 року, почав набувати популярності[64][145]. Він заявляє, що викриває «фальсифікації» («фейки») ЗМІ — переважно українських. Є лише кілька відео про викриття офіційних російських ЗМІ, практично в усіх інших відео займається лише критикою українських ЗМІ (рідше зачіпає європейські та російські опозиційні (наприклад, Дождь). Проте викриття Шарієм «фейків» є неправдивими[146][147][148].

Починаючи з 2017 року (коли Навальний заявив, що збирається балотуватися в президенти Росії) багато роликів присвячено критиці Навального[149]. Окрім цього, в своїх блогах часто критикує також інших російських політиків, опозиційних Путіну. Називає всю російську опозицію «лайном».[150][151]

Під час президентської виборчої кампанії в Україні 2019 року постійно критикував тодішню владу й повторював, що вона має піти, а Петро Порошенко — потрапити під суд[64].

Незважаючи на те, що Шарій приховує своє місце перебування від українських правоохоронних органів,[152][153][154] він давав інтерв'ю російському каналу Росія-24[155] та низці інших російських та проросійських ЗМІ.[156][157] Зокрема Шарій давав інтерв'ю у Барселоні журналістці Ользі Скабєєвій (яка отримала прізвисько «Зливний бачок» через свою манеру ведення передач) та телеведучому Володимиру Соловйову, які є одними з «головних пропагандистів Кремля».[158][159][160]

16 листопада 2017 за загальною кількістю підписників в українському сегменті Facebook і Твіттер посів 12 місце, маючи 511 тисяч читачів[161].

За даними Social Blade, станом на січень 2017 року приблизний дохід від реклами становить від 12,7 до 200 тис. доларів на місяць[162].

За даними Texty.org.ua, деякі сайти Шарія і його партії розташовано в Росії й обслуговуються з московського офісу тим же провайдером, що й пропагандистські ресурси для інформаційної війни РФ проти України, на кшталт Life.ru і РЕН ТВ[163].

У 2021 році подружжя Шаріїв запустили новинний сайт «Новое издание»[164].

Брехня і фейки Шарія про російсько-українську війну

Під час активної фази війни на Донбасі у 2014 році Шарій активно поширював брехню про війну та систематично маніпулював, видаючи російську військову техніку за українську[165]. Зокрема, видавав за українські знищений танк бойовиків ЛНР, знищені БТР та танк російської армії, а також сучасний танк російської армії. Крім того, він поширював фейки про російський «Бук», який виїхав без ракети в Росію[166]. Також Шарій заперечував факти участі російських безпілотників у війні проти України. Всі ці дані були систематизовані Українським мілітарним порталом.[167][168]

В інтерв'ю російському пропагандистському телеканалу «Звезда» Шарій заявляв, що Росія нібито «не використовує брехню і фейки в інформаційній війні проти України». При цьому він зазначив, що Україна нібито застосовує брудні методи в інформаційній війні проти Росії[169][170].

Співпраця «команди Шарія» з російськими неонацистами. Участь в антидержавних заходах

Антоніна Бєлоглазова, друга людина в його партії та редактор сайту Шарія, в 2015—2016 роках співпрацювала в Росії з організацією «Національно-визвольний рух», яка ставить своєю метою «відновлення суверенітету Росії». Цей рух було неодноразово помічено на різних пропутінських заходах[171].

Костянтин Мамросенко, брат Бєлоглазової, який очолює відділ «В» у «Партії Шарія», разом з терористом «Моторолою» брав участь у захопленні Харківської ОДА під час так званої «російської весни» 2014 року[171][172].

Тарасій, куратор партії Шарія в Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях, 2017 року був на військовому полігоні Алабіно в Російській Федерації, де знаходяться частини російського спецназу, і брав там участь у патріотичному заході «Бійцівський забіг до дня Росії»[171].

Куплена підтримка Майка Тайсона і Ніка Вуйчича

У квітні 2020 року Анатолій Шарій похвалився, що американський професійний боксер Майк Тайсон і мотиваційний тренер Нік Вуйчич записали відео з подяками та підтримкою Шарія. Але не повідомив, що відео були куплені на сервісі Cameo.com, де відомі люди записують відеозвернення і привітання за гроші.

Відео від Майка Тайсона коштувало 500 доларів. Від Ніка Вуйчича — 149 доларів.[173]

Пізніше Нік Вуйчич опублікував відео, в якому вибачився за записане відео, в якому підтримав Шарія. Мотиваційний тренер заявив, що був дезінформований Анатолієм Шарієм і попросив видалити відео.[174][175][176][177][178]

Анатолій Шарій відреагував на звернення Вуйчича: «Найстрашніше — не втрата кінцівок, а відсутність голови на плечах».[179]

Аудиторія Шарія

За інформацією alexa.com найбільшу популярність сайт Шарія має серед росіян[180].

Часопис Український тиждень, який вирішив дізнатися, яку частину аудиторії блогер має в Україні, також вказує на те, що найбільшу популярність Шарій має в Росії. За інформацією часопису, незважаючи на те, що Шарій називає себе «українським» блогером і заперечує, коли його називають «проросійським», контент, який він виробляє, розрахований переважно на російську або проросійськи налаштовану аудиторію. Висловлювання Шарія на адресу жителів Західної України, яких він називав «полукровками» та «онуками помічників батраків», постійні образи прихильників Євромайдану та євроінтеграції, концентрація на негативі, відверте підігравання цілій низці інформаційних приводів російської пропагандистської машини — усе це могло мати популярність лише в специфічної аудиторії. Попит на такий «товар» є здебільшого в Росії, де Україні присвячують найрейтинговіші ток-шоу на федеральних каналах. Сам Шарій свою статистику не розкриває, але, за свідченням народного депутата від Опозиційного блоку Євгена Мураєва, який дружив і спілкувався з блогером до недавнього часу та стверджує, що особисто бачив статистику блогу Шарія: «Я колись узяв у Толіка комп'ютер і подивився його реальну аудиторію, Україна покрита тільки на 24 %, основні його глядачі в Росії, Казахстані, Білорусі та навіть Канаді».[181]

На думку Заслуженого українського журналіста Євгена Якунова, російським глядачам такі особистості як Анатолій Шарій, Тетяна Монтян, Надія Савченко — дуже подобаються. Цей факт він пояснює тим, що російським глядачам «дуже подобається, коли люди з українським корінням виставляють українців дурнями».[182]

Судові позови

Позов проти Олени Шарій (Манченко), його сестри

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського районного суду Києва з позовом «про захист честі, гідності і ділової репутації» проти його сестри по батькові. Анатолій вимагав, щоб Олена спростувала заяву, що він «педофіл і злодій», а його співмешканка Ольга Бондаренко «займається проституцією»[183]. 19 січня 2016 року суд відмовив у задоволенні позову[184], пославшись на Пленум Верховного суду України № 1 від 29 лютого 2009 року, згідно з яким відповідальність за поширення інформації, що може ганьбити честь, покладається на того, хто опублікував ці дані, а при неможливості його встановити — на власника ресурсу, де опубліковано інформації. За неможливості ж встановити обох, тягарем доведення має зайнятись заявник[185].

Позов проти «Детектор Медіа»

Шарій подав до суду на сайт «Детектор медіа». Приводом для позову послужила стаття журналіста Богдана Логвиненка «Друга найчисленніша біомаса. Про „Дощ“ і не тільки». Колонка Логвиненка не була присвячена Шарію, але в статті він згадувався. Анатолій зажадав через суд спростувати опубліковану інформацію, котра, на його думку, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію. Серед іншого, Шарій наполягав на тому, щоб «Детектор» і Логвиненко спростували слова, у яких йдеться про те, що він — «рупор русского мира», як його назвав Логвиненко. У червні Шевченківський районний суд Києва відхилив позов.[186] У липні справа була направлена до апеляційного суду[187], відхиливши позов 7 вересня.[188] У суді представники сторони відповідачів заявили, що визначення «русский мир» саме по собі не несе негативної конотації і тому Шарій не повинен обурюватися через вираз «рупор „русского мира“».

Звинувачення у педофілії. Позов проти Марка Фейгіна

18 липня 2017 року адвокати Шарія звернулися в Хамовницький суд міста Москви і до Слідчого комітету Росії у зв'язку із заявою адвоката Марка Фейгіна, який в ефірі радіо «Говорить Москва» звинуватив його в скоєнні злочину сексуального характеру.[189] Сам відеоблогер вимагав спростувати поширені адвокатом відомості[190], інтереси Шарія представляла московський адвокат Сталіна Гуревич.[191] Фейгін оприлюднив інформацію, що на Шарія в Нідерландах заведено справу за педофілію.[12] Перед цим Фейгін поїхав до Нідерландів. Написав в соцмережах, що побував в поліції міста Алкмар, отримав там номер кримінальної справи, яка порушена проти Шарія, дізнався ім'я інспектора, який її веде, і запросив Шарія пройти поліграф в поліцейській дільниці, на що блогер не погодився.[192]

25 жовтня 2017 року Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія, зобов'язавши Фейгіна спростувати поширені ним відомості і стягнути з нього 66 тисяч рублів на покриття судових витрат.[193] Фейгін повідомив, що позов Шарія проти нього просувало Міністерство юстиції Росії.[194] Згодом журналісти BBC не змогли відшукати даний позов в картотеці суду.[195]

У грудні 2017 року стало відомо, що Гуревич подала скаргу на Марка Фейгіна в кваліфікаційну комісію Московської міської колегії адвокатів і Міністерство юстиції Російської Федерації (пізніше підтримала скаргу), звинувачуючи колегу в образах її і Шарія в соціальних мережах до і після процесу. Фейгін називав позов спробою вивести його з процесу по справі українського журналіста Романа Сущенка. Початок розгляду скарги було призначено на 24 січня 2018 року.[191][196]Шаблон:Ангажоване джерело

У червні 2021 року ексрегіоналка Олена Лукаш розповіла про «педофільський шлейф» кремлівського відеоблогера Анатолія Шарія в ефірі проросійського телеканалу «НАШ»[197].

Позов проти «Еспресо»

У червні 2017 року Шарій подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації був поданий проти телеканалу «Еспресо». Представники проросійського блогера розцінили сказані Віталієм Портниковим в ефірі слова про «кремлівський проєкт» і «використання російськими господарями» як такі, що «не відповідають дійсності, принижують його честь і гідність і руйнують ділову репутацію». У квітні 2018 року Солом'янський районний суд Києва став на бік «Еспресо» у справі за позовом Шарія. У листопаді 2018-го Київський апеляційний суд залишив рішення без змін[198][199].

17 квітня 2019 року Верховний суд України постановив, що слова на адресу проросійського блогера є оцінювальними судженнями й не можуть підлягати спростуванню. На думку Сергія Лещенка, така постанова дозволила називати Анатолія Шарія «кремлівським проєктом», у якого є «російські господарі»[200][201].

Позов проти Петра Порошенка

10 січня 2019 року Петро Порошенко, будучи президентом України, мав робочу поїздку до Рівненської області. Коли його запитали, «чому переслідуються українські журналісти, зокрема, Шарій», Порошенко відповів: «Шарій — не український журналіст, тому що він працює на Росію». Шарій звернувся до Печерського суду Києва з позовом проти Порошенка щодо захисту «честі, гідності та ділової репутації».

13 травня 2020 року Печерський суд задовольнив позов Шарія та постановив, аби Порошенко публічно спростував свої слова та сплатив блогеру судовий збір у розмірі 1 536 гривень.

28 жовтня 2020 Порошенко виграв апеляцію: київський апеляційний суд скасував рішення Печерського суду[202][203][204].

Позов проти «Української правди»

4 грудня 2020 року Шарій на своїй Facebook-сторінці повідомив, що виграв суд проти інтернет-видання «Українська правда».

Суддя Сергій Вовк ухвалив рішення на користь Шарія: визнав недостовірною інформацією фразу зі статті «Української правди»: «Блогер, якому раніше бонзи ПР замовляли сюжети у війні одне з одним», і зобов'язав ТОВ «Інформаційне агентство „Українська правда“» спростувати цю інформацію та стягнув з нього судовий збір розміром 840 гривень. Але юридичною особою інтернет-видання є інше підприємство — ПП «Українська правда», власником і директором якого є Олена Притула.[205][206]

У коментарі «Детектору медіа» головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва зазначила, що її видання не має жодного стосунку до організації, у якої виграв суд Шарій, тож для «УП» рішення суду не має юридичних наслідків[207].

Сім'я

Колишня дружина (розлучені 2012 року) Шарія в березні 2012 року працювала в Києві заступником головного редактора в жіночому виданні. Мають дочку.

19 листопада 2013 на сайті «Медіаняня», що публікує подробиці особистого життя українських журналістів, з'явилось повідомлення, що Шарій живе в Нідерландах, хоча ніяких підтверджень чи спростувань досі немає, і «зібрався одружуватися» — заручився з дівчиною, яку звуть Ольга Бондаренко[208]

Сестра Олена Манченко (Шарій) — живе в Нідерландах.[209][210]

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського суду Києва з позовом проти своєї сестри Олени Манченко (Шарій). У позові зажадав, щоб Манченко спростувала інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією[211]. 16 січня 2016 року суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову Шарія.[212]

Батько — творчий робітник, мати — інженер.

Нерухомість

За даними ресурсу «Слідство.Інфо», в серпні 2019 року Анатолій Шарій став власником будинку площею 230 квадратних метрів на березі моря в містечку Рода-де-Бара в Каталонії, Іспанія, вартість якого складає близько мільйона євро. Цю інформацію видання отримало з іспанського майнового реєстру. Вілла в Іспанії не була вказана проросійським блогером у своїй декларації про доходи[213].[214]

Оцінки діяльності

За оцінкою ТСН, займається розповсюдженням антиукраїнських фейків та просуванням проросійських ідеологій.[117]

За інформацією українських ЗМІ, політиків, СБУ та Комітету визволення політв'язнів, веде проросійську пропаганду з дискредитацією України та її символів[108][110][111][215][216][217][218][219][220].

Низка українських ресурсів вважають діяльність Шарія українофобською[221] та пропагандистською через упереджене висвітлювання діяльності лише українських ЗМІ, розповідей про перевищення службових повноважень лише українських військових та про корумпованість лише українських політиків, але деякі українські політики, такі як Надія Савченко[222] та Геннадій Балашов[223] не згодні з такою точкою зору.

На думку Бориса Філатова та Антона Геращенка, Шарій завербований ФСБ.[224][225] Схожу думку висловив і заступник гендиректора телеканалу ATR Айдер Муждабаєв, який назвав Шарія «головним пропагандистом та злочинцем Кремля, людиною-злочинцем та стовідсотковим гаазьким підсудним».[226] Негативно ставиться до Шарія і Петро Порошенко, на зібранні з виборцями, він назвав блогера «кремлівським ублюдком».[227] За інформацією «24 каналу», реєстрація Андрія Клюєва і Анатолія Шарія на українських парламентських виборах 2019 року — «це стратегія, керована з Кремля. Її мета, щоб в українському виборчому процесі брали участь максимальна кількість проросійських діячів».[228]

На думку Отара Довженка, він використовує тонші методи, які часто перегукуються з російською пропагандою. Але називати Шарія проросійським не зовсім коректно, а справжні його мотиви з'ясувати складно. «Вибіркова нещадна критика будь-яких дій та ініціатив, покликаних зробити Україну окремою й незалежною від Росії, та політиків, які дотримуються проєвропейських поглядів, забезпечили Шарію величезну аудиторію поціновувачів „альтернативних фактів“ — в Україні, Росії та інших країнах»[165].

На думку Юрія Мельника, доцента кафедри зарубіжної преси та інформації ЛНУ ім. Івана Франка, «Шарій — блогер із яскраво вираженим проросійським креном», але «дуже важко, якщо не неможливо, навести прямі цитатиШаблон:Dubious» на підтвердження цього. За його оцінкою, Шарій рідко вдається до фактологічної дезінформації, а його тенденційність проявляється в однобокості, перебільшенні негативних тенденцій та применшенні або ігноруванні позитивних. Його розслідування про «проєвропейські» сили в Україні та російську несистемну опозицію іноді є цілком справедливими, а іноді — лише роздутими другорядними деталями[229].

У березні 2020 року Комітет виборців України поставив діяльність Шарія на 8-ме місце в рейтингу спекуляцій на тему коронавірусу[230].

23 червня 2020 року головний редактор видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов висловився про діяльність партії Шарія, назвавши її «шарикюгендом». За його словами, «Росія розкручує під вибори „партію Шарикова“, яка повинна зображати для російських медіа та російськомовного інтернету картинку „як страшно жити в Україні“, і що нібито є якась „антиукраїнська Україна“. У 14-15-му створювали віртуальні загони „харківських, одеських, дніпропетровських партизан“. Тепер тренди змінилися — кремлівські технологи вирішили створити „шарикюгенд“ — молодіжну організацію для безробітної молоді, для імітації публічних акцій…»[231].

5 липня 2020 року журналіст видання «Детектор медіа» Ярослав Зубченко висловився про вплив Віктора Медведчука на Шарія. За його словами, «ім'я Анатолія Шарія в українському медіапросторі давно стало узагальненим. Тюремний жаргон, відверте підігрування Росії та рівень нахабства, можливий лише для того, хто вже втік від кримінального переслідування за кордон, зробили із Шарія обличчя антиукраїнського блогінгу… Здається, що перше й головне завдання, яке наразі стоїть перед каналами Медведчука, — це легітимізувати Шарія як політичного діяча. Щоб із розряду „блогера, який говорить про політику“ він міг перейти на один рівень зі справжніми політиками…»[232].

14 січня 2021 року голова підконтрольного Росії терористичного угруповання «ДНР» Денис Пушилін заявив, що підтримує Шарія, оскільки той може стати лідером «народної революції» в Україні, і що ДНР готова вибудовувати дружні стосунки з такими політиками, як Шарій[233].

Примітки

Джерела

Посилання

Відео

Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ 1,0 1,1 https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-oholosyla-pro-pidozru-vidomomu-prorosiiskomu-propahandystu-shariiu

  2. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/biohrafiya-propahandysta-hto-takyy-anatoiy-shariy/31284788.html

  3. ↑ 3,0 3,1 https://www.depo.ua/ukr/politics/tekhnologiya-legalizatsii-navishcho-medvedchuk-nadae-efir-shariyu-201910261051625

  4. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2022/06/16/7352882/

  5. ↑ https://myrotvorets.center/criminal/sharij-anatolij-anatolevich/

  6. ↑ Повідомлення СБУ щодо затримання помічниці Анатолія Шарія Антоніни Бєлоглазової. Facebook-сторінка СБУ, 5 вересня 2017
  7. ↑ СБУ оголосила застереження помічниці Шарія. detector.media, 5 вересня 2017
  8. ↑ Особи, які переховуються від органів влади: Шарій Анатолій Анатолійович. wanted.mvs.gov.ua. 3 березня 2021 Шаблон:Ref-ru
  9. ↑ Шарій з'явився у базі розшуку МВС України. detector.media. 3 березня 2021
  10. ↑ 10,0 10,1 https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3195160-sarij-ne-prijsov-do-sbu-jogo-viklikaut-ise-raz.html

  11. ↑ У Нідерландах на блогера Шарія відкрили справу за педофілію — адвокат . glavcom.ua, 31 Липня 2017
  12. ↑ 12,0 12,1 https://prm.ua/kiyivska-politsiya-ponovila-slidstvo-u-spravi-pro-pedofiliyu-kremlivskogo-blogera-anatoliya-shariya-feygin/

  13. ↑ Суд скасував арешт та розшук блогера Шарія . pravda.com.ua, 16 квітня 2019
  14. ↑ 14,0 14,1 https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3011798-policia-pripinila-rozsuk-saria-za-risennam-sudu.html

  15. ↑ «Партія Шарія» — це лише успішний дочірній проєкт «ОПЗЖ». pravda.com.ua, 23 червня 2020
  16. ↑ Головним конкурентом влади на місцевих виборах буде ОПзЖ. Партія визначилася з ідеологом, незручним для Зеленського союзником і кількома кандидатами. Хто всі ці люди — пояснюємо коротко. thebabel.com.ua, 5 серпня 2020
  17. ↑ https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/shariy-poshiryuye-kartu-ukrajini-bez-krimu-foto-50116768.html

  18. ↑ https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/portnov-lobiyuye-povernennya-anatoliya-shariya-do-ukrajini-novini-ukrajini-50054221.html

  19. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України // ЦВК, 2019.
  20. ↑ Хто такий Анатолій Шарій: біографія скандального відеоблогера // 24 (телеканал), 3 липня 2019.
  21. ↑ 21,0 21,1 21,2 21,3 https://ukraine.segodnya.ua/ukraine/ihromana-c-devjatiletnim-ctazhem-cpacla-ctudentka-67096.html

  22. ↑ 22,0 22,1 22,2 Шарій. минуле.
  23. ↑ https://www.bbc.com/ukrainian/features-53968102
  24. ↑ Ukraine's security service chases EU-based blogger . concorde.ua. 17 лютого 2021 Шаблон:Ref-en
  25. ↑ 25,0 25,1 25,2 Human rights violations in contemporary Lithuania . Commonwealth of Independent States — Europe Monitoring Organizaiton. 2015 Шаблон:Ref-en
  26. ↑ ГПУ підтвердила, що Шарій останні п'ять років проживав у Нідерландах . ukrinform.ua. 03.07.2019
  27. ↑ Шарій має віллу за мільйон євро в Іспанії — «Слідство.Info» . pravda.com.ua. 2020/07/7/
  28. ↑ «Был период, когда я колотил гробы» Анатолій Шарій, оглядач інтернет-видання «Обозреватель», розвідник: Я заканчивал институт разведки при Киевском танковом инженерно-техническом училище. Я разведчик. :) // Детектор медіа, 6 Червня 2011.
  29. ↑ https://www.obozrevatel.com/interview/anatolij-sharij-bibliya-moya-nastolnaya-kniga.htm
    «Разведчик по образованию, он осторожно выбирает друзей и коллег для сотрудничества. <…> Вы же разведчик — почему не ушли оттуда сразу же, как только это стало очевидным? <…> Вы окончили Институт разведки при Киевском танковом инженерно-техническом училище. Чем эти навыки помогают в работе? — Ничем.»
  30. ↑ Енциклопедія сучасної України // КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ТА́НКОВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ім. І. Якубовського
  31. ↑ 31,0 31,1 31,2 https://ms.detector.media/manipulyatsii/post/23299/2019-08-07-khto-takyy-shariy-vid-ukrainskogo-zhurnalista-do-populyarnogo-blogera-ta-prorosiyskogo-polityka/

  32. ↑ https://news.liga.net/politics/news/oppoblok-ahmetova-poydet-na-vybory-s-kernesom-i-truhanovym

  33. ↑ https://rossaprimavera.ru/news/1c3fd70e

  34. ↑ https://hromadske.ua/posts/sbu-oficijno-ogolosila-pro-pidozru-anatoliyu-shariyu

  35. ↑ 35,0 35,1 http://blogs.pravda.com.ua/authors/chalenko/4ca6de9ed2365/

  36. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/24521092.html

  37. ↑ Журналістів «Обозревателя» та 1+1 взяли в «заручники» . Оглядач (13 липня 2011). Перевірено 5 червня 2014.
  38. ↑ https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/12480-brat-zagiblogo-vlasnika-4room-v-zali-sudu-pogrozhuvav-zhurnalistu-obozrevatelya.htm

  39. ↑ https://hvylya.net/analytics/society/zhurnalisty-11-i-5-kanala-pod-diktovku-sledovatelja-napisali-donos-na-kollegu.html

  40. ↑ Журналіст Анатолій Шарій затриманий за застосування зброї. У його дружини — нервовий зрив. Фраза.ua (2 травня 2011)
  41. ↑ Юрій Колесніков. «… Журналіст влаштував стрілянину в центрі Києва» . ОРД (4 травня 2011).
  42. ↑ Шаблон:Cite web 2
  43. ↑ Шаблон:Cite web 2
  44. ↑ 44,0 44,1 Шаблон:Cite web 2
  45. ↑ https://apostrophe.ua/ua/news/politics/judiciary/2019-04-16/sud-prinyal-skandalnoe-reshenie-po-bejavshemu-iz-ukrainyi-propagandistu-shariyu/160246

  46. ↑ Журналістів замкнули в залі ігрових автоматів, а потім обстріляли. Фокус (13 липня 2011).
  47. ↑ http://lb.ua/news/2011/07/14/106131_yanukovich_poruchil_rassledovat_po.html

  48. ↑ Шарий инсценировал покушение, и к уголовной ответственности привлекли его самого  — Факти
  49. ↑ Анатолий Шарий — инструмент гибридной медиа войны  — Beware of Them
  50. ↑ http://blogs.pravda.com.ua/authors/chalenko/4ea9ad0b7b903/

  51. ↑  Олександр Чаленко. Відкритий лист Анатолія Шарія міністру Могильову. Українська правда. Блоги (27 жовтня 2011).
  52. ↑ Український журналіст попросив притулок у Литві. Українська правда (19 березня 2012).
  53. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/26858211.html

  54. ↑ Шаблон:Cite web 2
  55. ↑ https://fakty.ua/150705-anatolij-sharij-stal-pervym-ukrainskim-zhurnalistom-kotoromu-predostavili-politicheskoe-ubezhicshe-v-evrosoyuz

  56. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2012/06/8/6966249/

  57. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/26858211.html

  58. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/news-lytva-sharii/31284402.html

  59. ↑ https://www.rbc.ua/ukr/news/litva-obyavila-shariya-personoy-non-grata-1622472414.html

  60. ↑ https://www.slovoidilo.ua/2021/05/31/novyna/svit/lytva-oholosyla-blohera-shariya-personoyu-non-hrata

  61. ↑ https://www.eurointegration.com.ua/news/2021/05/31/7123870/

  62. ↑ МЗС України підтверджує затримання журналіста в Амстердамі. РИА Новости (18 липня 2013).
  63. ↑ Заарештованого в Амстердамі українського журналіста відпустили. Корреспондент.net (18 липня 2013).
  64. ↑ 64,0 64,1 64,2 Замковий А. В., Гусак Н. А. Блоги Ольги та Анатолія Шаріїв як інструмент формування громадської думки // Масова комунікація у глобальному та національному вимірах. — Дніпро: ДНУ імені О. Гончара, факультет систем і засобів масової комунікації, 2019. — Вип. 11. — с. 53—54.
  65. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/news-cvk-vidmova-shariyu-ta-lytvybu/30017979.html

  66. ↑ https://24tv.ua/tsvk_vidmovila_v_reyestratsiyi_skandalnomu_blogeru_shariyu_i_eks_spikeru_litvinu_shho_vidomo_n1170648

  67. ↑ http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=88669

  68. ↑ 68,0 68,1 https://24tv.ua/tsvk_zareyestruvala_kandidatami_v_deputati_odioznih_klyuyeva_ta_shariya_n1173786
    «Анатолій Шарій — відомий в інтернеті відеоблогер-українофоб. І хоча родом він з Києва, однак є російським пропагандистом. З 2014 року виробив низку відеороликів з ядучою критикою української влади, перекручуючи факти. Його сюжети сповнені упередженості, прикрас, сарказму та проросійської риторики.»
  69. ↑ https://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/6621223

  70. ↑ https://24tv.ua/na_maydani_vlashtuvali_protest_proti_reyestratsiyu_kandidatami_v_nardepi_klyuyeva_i_shariya_n1174039

  71. ↑ https://gordonua.com/ukr/news/politics/-na-majdani-v-kijevi-anonsuvali-protesti-proti-rejestratsiji-kljujeva-i-sharija-kandidatami-v-nardepi-1085479.html

  72. ↑ https://www.segodnya.ua/politics/cik-otmenila-registraciyu-klyueva-i-shariya-na-vybory-1295182.html

  73. ↑ https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/partiyu-shariya-hochut-zaboroniti-cherez-sud-novini-ukrajini-50101843.html

  74. ↑ https://glavcom.ua/news/zaborona-partiji-shariya-hto-i-chomu-pishov-do-sudu-695096.html

  75. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2020/07/30/7261269/

  76. ↑ Журналіст, засновник інтернет-видання «ГОРДОН» Дмитро Гордон повідомив, що припиняє свою співпрацю з телеканалом «112 Україна». ukrinform.ua Процитовано 4 листопада 2019
  77. ↑ Хто купив телеканал «112 Україна»? (Розслідування) radiosvoboda.org Процитовано 4 листопада 2019
  78. ↑ Козак или Медведчук — одна история: Зеленский эпично пошутил о владельцах 112 канала Процитовано 4 листопада 2019
  79. ↑ Хіти тижня. Коли маски скинуто, або Технологія легалізації: Навіщо Медведчук надає ефір на своєму «підбитому» телеканалі пропагандисту Шарію patrioty.org.ua Процитовано 4 листопада 2019
  80. ↑ Активісти пікетували канал 112 з вимогою до Медведчука «замовкнути» glavcom.ua Процитовано 4 листопада 2019
  81. ↑ Активісти пікетували канал «112 Україна» з вимогою до Медведчука «замовкнути» gazeta.ua Процитовано 4 листопада 2019
  82. ↑ https://espreso.tv/article/2020/06/26/teror_chervonykh_kulok_yak_medvedchuk_ta_shariy_rozkachuyut_sytuaciyu_do_gromadyanskoyi_viyny

  83. ↑ https://m.youtube.com/watch?v=t5lm_65vMDA

  84. ↑ https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/miscevi-vibori-2020-v-opzzh-dopustili-koaliciyu-z-shariyem-novini-ukrajini-50100701.html?

  85. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2021/02/16/7283638/

  86. ↑ https://news.rbc.ua/ukr/politics/sbu-obyavila-podozrenie-shariyu-1613481519.html

  87. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3195160-sarij-ne-prijsov-do-sbu-jogo-viklikaut-ise-raz.html

  88. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3197407-sarij-ne-zavivsa-na-dopit-v-sbu-prijsov-jogo-advokat.html

  89. ↑ https://news.rbc.ua/ukr/politics/sud-razreshil-zaderzhat-shariya-1614678627.html

  90. ↑ https://zaxid.net/v_ispaniyi_zatrimali_prorosiyskogo_blogera_anatoliya_shariya_n1542199

  91. ↑ Суд у Вінниці постановив взяти Шарія під арешт. 18.07.2023
  92. ↑ https://fraza.ua/news/115294-srochno-ukrainskiy-zhurnalist-anatoliy-shariy-vystrelil-v-kievskogo-bespredelschika-oskorbivshego-ego-zhenu

  93. ↑ https://blogs.pravda.com.ua/authors/chalenko/4dbd9098f0855/

  94. ↑ МЗС Литви з'ясовує обставини затримання українця Шарія в Нідерландах. Литовський кур'єр (18 липня 2013)
  95. ↑ Шаблон:Cite web 2
  96. ↑ https://censor.net/ua/news/333670/geraschenko_obvinil_rossiyiskogo_propagandista_shariya_v_finansirovanii_terrorizma

  97. ↑ Фейгін Марк Захарович пропонує Анатолію Шарію довести свою невинність Youtube (7 вересня 2017)
  98. ↑ Вначале «прославился» своими антиукраинскими взглядами, а теперь и вовсе подозревается в педофилии: в Нидерландах завели уголовное дело в отношении пророссийского блогера Шария — фотофакт УКРАИНСКАЯ СЛУЖБА 1492NEWS (31 липня 2017).
  99. ↑ https://govoritmoskva.ru/news/128004/

  100. ↑ https://ria.ru/society/20170718/1498693839.html
  101. ↑ http://gordonua.com/ukr/news/worldnews/-sud-zobov-jazav-fejgina-sprostuvati-zvinuvachennja-sharija-v-pedofiliji-advokat-214132.html
  102. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2020/04/23/7249060/

  103. ↑ https://censor.net/ua/ua/news/3203088/partiya_shariya_legalizuye_groshi_za_shemoyu_dobrovilnyh_vneskiv_pidstavlyayuchy_blagodiyinykiv_pid

  104. ↑ https://24tv.ua/yak-vidbuvayetsya-finansuvannya-partiyi-shariya-2020-rozsliduvannya_n1364003

  105. ↑ https://hromadske.ua/posts/shariya-viklikali-na-dopit-u-spravi-pro-vidmivannya-groshej

  106. ↑ https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20190703-hto-takyj-anatolij-sharij-i-chomu-jde-v-radu/

  107. ↑ А будущее у территории, именуемой «Украиной», обещает быть просто чудным. Сказочным. И ко всем прелестям этого фантастического будущего, ко всем мини-чернобылям, голоду, болезням и деградации будет добавлен еще один размашистый штрих — гомодиктатура. — Анатолій Шарій // Обозреватель, 22 марта 2010.
  108. ↑ 108,0 108,1 «Похищенная» в Киеве журналистка оказалась помощницей пророссийского блогера Шария // Факти (ICTV), 5 сентября 2017.
  109. ↑ Порошенко відзначився дивною поведінкою // Gazeta.ua, 28 лютого 2019.
  110. ↑ 110,0 110,1 СЕСТРА ПРОПАГАНДИСТА-УКРАИНОФОБА ШАРИЯ ОБВИНИЛА ЕГО В ПЕДОФИЛИИ // Деловая столица, 26 Марта 2018.
  111. ↑ 111,0 111,1 СБУ провела воспитательную беседу с помощницей Шария (обновлено) // Лівий берег, 5 сентября 2017.
  112. ↑ Українофоб Шарій розкрутив скандал з антисемітизмом «закарпатського» консула в Гамбурзі (ФОТО, ВІДЕО) // Закарпаття онлайн, 14 травня 2018.
  113. ↑ https://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/2972/user_id/4247.phtml

  114. ↑ https://politeka.net/ua/person/693774-anatolij-sharij-skandalnyj-shut-i-neudachnik-na-sluzhbe-kremlja/

  115. ↑ https://24tv.ua/sbu_pidtverdila_shho_shariy_ta_klyuyev_ne_perebuvali_v_ukrayini_ostanni_5_rokiv_n1174625

  116. ↑ 116,0 116,1 116,2 http://www.dsnews.ua/society/tolya-ty-obychnyy-balabol-shariya-ulichili-v-rasprostranenii-03072019085700

  117. ↑ 117,0 117,1 https://tsn.ua/politika/klyuyev-i-shariy-idut-v-radu-chim-vidomi-ci-skandalni-mislivci-za-mandatom-1371864.html

  118. ↑ 118,0 118,1 118,2 118,3 http://roadcontrol.org.ua/node/3200

  119. ↑ https://politeka.net/ua/person/693774-anatolij-sharij-skandalnyj-shut-i-neudachnik-na-sluzhbe-kremlja/

  120. ↑ http://nabat.in.ua/neobychnoe/sharii-o-maidane-i-ego-posledstviiah-intervu/

  121. ↑ 121,0 121,1 121,2 https://www.dw.com/ru/a-39187349

  122. ↑ МВС остаточно зняло з розшуку блогера Анатолія Шарія Процитовано 23 квітня 2020
  123. ↑ «Юпкетчери» російського світу. Чим живиться ненависть? Процитовано 23 квітня 2020
  124. ↑ Верховний суд визнав законним скасування реєстрації Шарія кандидатом до Ради Процитовано 23 квітня 2020
  125. ↑ ЦВК зареєструвала проросійського блогера Шарія кандидатом у депутати Процитовано 23 квітня 2020
  126. ↑ Шария уличили в обмане и жестоко опозорили РБК-Україна
  127. ↑ Дело Шария об инсценировке покушения на самого себя вернули на дорасследование  — УНИАН
  128. ↑ 128,0 128,1 128,2 Пагуліч Л. «На захист дітей України»: наступ на сексуальні права у дискурсі релігійних правих та законодавчих ініціативах // Гендер, релігія і націоналізм в Україні / ред. Галина Ярманова. — Київ: ТОВ «ВТС ПРИНТ», 2012. — C. 62.
  129. ↑ Анатолий Шарий — Персонально ваш — Эхо Москвы // 08.08.2018
  130. ↑ https://ukraina.ru/exclusive/20191012/1025300885.html

  131. ↑ https://m.censor.net.ua/ua/news/3204930/shariyi_vyhvalyaye_gitlera_gazovi_kamery_zaklykaye_do_znyschennya_natsmenshyn_i_gomoseksualiv_yes_scho

  132. ↑ https://politiko.ua/blogpost17024

  133. ↑ http://asharij.hiblogger.net/963461.html

  134. ↑ https://m.youtube.com/watch?v=Hdy_NkFunjw

  135. ↑ Проросійський блогер Шарій погрожує ПЦУ — Єфременко
  136. ↑ Шарій на замовлення УПЦ МП зняв фільм проти ПЦУ
  137. ↑ «Кнут для украинского быка» — Оборзреватель, Архівні копії [1], вторинне джерело [2]
  138. ↑ Шаблон:Youtube
  139. ↑ https://chas.cv.ua/zakon-pravo/68592-негідник-шарій-до-закарпатців-та-гали.html

  140. ↑ http://versii.if.ua/novunu/rosiyskyi-propahandyst-shariy-pohvalivsya-yak-vin-naymav-provokatoriv-proty-poroshenka-v-kalushi-video/

  141. ↑ http://sz.uz.ua/novini-zakarpattya/ukrajina/13949-sharij-do-zakarpattsiv-ta-galichan-vi-ne-lyudi-a-bidlo-ta-rabi-i-ne-maete-pravo-isnuvati-video.html

  142. ↑ Обозреватель Додаткові архівні копії [3], [4],
  143. ↑ Обозреватель, Додаткові архіви, вторинні джерела: [5]
  144. ↑ Разоблачаем разоблачителя. Шаблон:Ref-ru
  145. ↑ Долгов М. И. «Новые медиа» и СМИ: сравнение возможности влияния на индивидуаьное и общественное сознание (на примере канала видеохостинга Youtube «Анатолий Шарий») // Инновационная наука. 2016, № 2. С. 173.
  146. ↑ https://kh.depo.ua/ukr/kh/harkivski-sbushniki-vikrili-na-brehni-vidomogo-provokatora-16092015141000

  147. ↑ https://www.obozrevatel.com/crime/64759-otkroveniya-shariya-o-pskovskih-desantnikah-okazalis-zakaznyim-fejkom.htm

  148. ↑ http://garmata.org/novini/185-razoblachaem-razoblachitelya

  149. ↑ https://vz.ru/opinions/2017/5/31/872579.html

  150. ↑ [6] «едко критикует Навального по различным поводам и называет российскую оппозицию „дерьмом“»
  151. ↑ https://vz.ru/opinions/2017/5/31/872579.html

  152. ↑ http://nacburo.org/12647

  153. ↑ http://ualife.net/breaking-news/anatolij-sharij-popal-v-zhutkoe-dtp-video/25716/

  154. ↑ http://roadcontrol.org.ua/node/2881

  155. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=8pKctyIP-H8Шаблон:Неякісний носій
  156. ↑ 60 минут и блогер. Анатолий Шарий о независимости Каталонии. Полная версия интервьюШаблон:Неякісний носій
  157. ↑ Интервью Анатолия Шарий телеканалу «Звезда» Шаблон:Неякісний носій
  158. ↑ Хіти тижня. «Прівєт, лохі!»: Скабєєва і Шарій дякують українцям, що найближчі п'ять років своїми податками фінансуватимуть партію останнього (фотофакт) patrioty.org.ua Процитовано 11 листопада 2019
  159. ↑ РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДИСТКА СКАБЄЄВА ВИЗНАЛА, ЩО РОСІЯ ВТРАТИЛА УКРАЇНУ — ВІДЕО 5.ua Процитовано 11 листопада 2019
  160. ↑ Если бы Геббельс выжил, он застрелился бы еще раз, — Гордон про российскую пропаганду 24tv.ua Процитовано 12 листопада 2019
  161. ↑ https://www.unian.ua/society/2246394-reyting-ukrajinskih-lideriv-dumok-u-sotsmerejah-vakarchuk-obignav-poroshenko.html
  162. ↑ https://detector.media/infospace/article/122228/2017-01-16-druga-naichislennisha-biomasa-pro-dozhd-i-ne-tilki/

  163. ↑ https://texty.org.ua/articles/101512/sharij-stvoryv-svoyu-osvitnyu-platformu-fizychno-cej-sajt-znahodytsya-v-rosiyiI

  164. ↑ https://detector.media/infospace/article/193625/2021-11-08-anatoliy-i-olga-shariy-zapustyly-zamist-sharyynet-novyy-sayt-yakyy-nalezhyt-zhurnalistam/

  165. ↑ 165,0 165,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ms7819 не вказано текст
  166. ↑ https://mil.in.ua/uk/blogs/fejky-sharyya-kak-sharyj-pokr-d1-8bvaet-ubyjcz-ukraynczev-chast-1/

  167. ↑ https://mil.in.ua/uk/blogs/fejky-sharyya-kak-sharyj-pokr-d1-8bvaet-ubyjcz-ukraynczev-chast-1/

  168. ↑ https://mil.in.ua/uk/blogs/fejky-sharyya-razoblachenye-propagandysta-chast-2/

  169. ↑ https://m.youtube.com/watch?v=4UIZQ5OyAFM

  170. ↑ https://www.facebook.com/100006114824847/posts/2629660973914371/?d=n

  171. ↑ 171,0 171,1 171,2 https://www.obozrevatel.com/crime/bloger-razoblachil-rossijskuyu-agenturu-sredi-soratnikov-shariya.htm

  172. ↑ Біля запорізького Леніна «пов'язали» відомого сепаратиста . «Відомий Мамросенко ще й тим, що брав участь у захопленні Харківської ОДА разом з терористом „Моторолою“. Після чого потрапив на два місяці у СІЗО та згодом вийшов під заставу в 97 тисяч гривень».
  173. ↑ https://nv.ua/ukr/lifestyle/bloger-anatoliy-shariy-osoromivsya-z-video-vid-taysona-i-vuychicha-ostanni-novini-50083734.html

  174. ↑ https://nv.ua/ukr/lifestyle/nik-vuychich-vibachivsya-za-rolik-v-cameo-yakiy-vikoristav-shariy-video-ostanni-novini-50083899.html

  175. ↑ https://www.5.ua/suspilstvo/nik-vuichych-sprostuvav-brekhniu-shariia-pro-te-shcho-vin-ioho-pidtrymuie-i-vybachyvsia-pered-ukraintsiamy-213362.html

  176. ↑ https://www.unian.ua/politics/skandal-vuychich-i-shariy-vuychich-vibachivsya-za-te-shcho-shariy-kupiv-i-vikoristav-yogo-video-z-vlasnoyu-metoyu-novini-ukrajina-10970135.html

  177. ↑ https://prm.ua/nik-vuychich-zvinuvativ-shariya-u-brehni-prorosiyskiy-bloger-kupuvav-za-groshi-roliki-iz-pidtrimkoyu-svitovih-znamenitostey/

  178. ↑ https://news.24tv.ua/nik_vuychich_vibachivsya_cherez_skandal_z_rolikom_pro_shariya_vin_vimagaye_vidaliti_video_n1331603

  179. ↑ https://espreso.tv/news/2020/04/23/nik_vuychych_vybachyvsya_pered_ukrayincyamy_ta_zvynuvatyv_shariya_u_brekhni

  180. ↑ https://www.alexa.com/siteinfo/sharij.net

  181. ↑ Комбінація Шарія: рейтинг із Youtube tyzhden.ua Процитовано 6 листопада 2019
  182. ↑ Все, що роблять шарії та монтяни — старий примітивний пропагандистський баян. Маніпуляція, перекручення, імітація ukrinform.ua Процитовано 7 листопада 2019
  183. ↑ https: //www.dialog.ua/news/42578_1424293452

  184. ↑ https://uapress.info/ru/ news / show / 115027

  185. ↑ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09?test=4%2FUMfPEGznhhSpW.ZihZOwu8HI4Cgs80msh8Ie6

  186. ↑ http://detector.media/infospace/article/127161/2017-06-21-sud-vidmoviv-blogeru-shariyu-u-zadovolenni-pozovu-do-detektora-media/
  187. ↑ http://court.gov.ua/fair/sud2610/
  188. ↑ http://detector.media/infospace/article/129675/2017-09-07-apelyatsiinii-sud-vidmoviv-blogeru-shariyu-u-zadovolenni-pozovu-do-detektora-media/
  189. ↑ https://govoritmoskva.ru/news/128004/

  190. ↑ http://echo.msk.ru/news/2020808-echo.html

  191. ↑ 191,0 191,1 https://www.kommersant.ru/doc/3487730
  192. ↑ https://112.ua/mnenie/feygin-shariy-i-gollandskaya-policiya-kto-zhe-vse-taki-lzhet-410034.html

  193. ↑ http://tass.ru/proisshestviya/4677198
  194. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-sushchenko/2360010-fejgin-skargu-vid-saria-prosuvae-minust-rf.html

  195. ↑ https://www.bbc.com/ukrainian/news-43885337
  196. ↑ https://www.ukrinform.ru/rubric-sushchenko/2360009-fejgin-zalobu-ot-saria-prodvigaet-minust-rf.html
  197. ↑ https://m.censor.net/ua/video_news/3271753/lukash_zvynuvatyla_shariya_u_pedofilskomu_shleyifi_tse_zavdaye_yiomu_bolyu_video

  198. ↑ https://hromadske.ua/posts/verhovnij-sud-dozvoliv-nazivati-anatoliya-shariya-kremlivskim-proyektom-u-yakogo-ye-rosijski-gospodari

  199. ↑ https://espreso.tv/news/2020/07/07/quotkremlivskyy_proektquot_verkhovnyy_sud_ne_zadovolnyv_skargu_shariya

  200. ↑ https://www.unian.ua/m/politics/verhovniy-sud-dozvoliv-nazivati-shariya-kremlivskim-proektom-eks-nardep-novini-ukrajina-11065589.html

  201. ↑ https://detector.media/infospace/article/178553/2020-07-07-sud-dozvoliv-nazivati-shariya-kremlivskim-proektom-leshchenko/

  202. ↑ https://hromadske.ua/posts/poroshenko-vigrav-apelyaciyu-u-spravi-proti-shariya-eksprezident-zayavlyav-sho-vin-ne-ye-ukrayinskim-zhurnalistom

  203. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2020/10/29/7271674/

  204. ↑ https://bykvu.com/ua/bukvy/poroshenko-vigrav-apeljaciju-u-spravi-proti-sharija-shhodo-zahistu-chesti-ta-gidnosti/

  205. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2020/12/4/7275897/

  206. ↑ https://news.24tv.ua/shariy-vigrav-sud-nespravzhnoyi-ukrayinskoyi-pravdi_n1478493

  207. ↑ https://detector.media/community/article/183088/2020-12-04-sharii-zayaviv-shcho-vigrav-sud-v-ukrainskoi-pravdi-viyavilos-u-nespravzhnoi/

  208. ↑ Анатолій Шарій зібрався одружуватися. Медіаняня (19 листопада 2013).
  209. ↑ Елена Шарий 'Мой брат Анатолий Шарий — аферист, вор и педофил' Шаблон:Ref-ruШаблон:Ангажоване джерелоШаблон:Первинне джерело
  210. ↑ http://joinfo.ua/catalog/mediaview/Polina--10-011012_310.html#page/96

  211. ↑ Шаблон:Cite web 2
  212. ↑ Рішення Оболонський районний суд Києва Шаблон:Первинне джерело
  213. ↑ https://www.slidstvo.info/articles/ispanska-villa-anatoliya-shariya/

  214. ↑ https://news.liga.net/politics/news/shariy-otreagiroval-na-syujet-o-ville-za-1-mln-evro-govorit-u-nego-esche-est

  215. ↑ http://cripo.com.ua/news/?p=242771%2F

  216. ↑ В СБУ жорстко поговорили з помічницею блогера Шарія // Українська правда, 5 вересня 2017.
  217. ↑ СБУ затримала і відпустила помічницю проросійського блогера Шарія // Zaxid.net, 5 вересня 2017.
  218. ↑ Шарій Анатолій Анатолійович // Центр «Миротворець»
  219. ↑ Геращенко рекомендував журналісту Шарію «готуватися до переїзду на ПМП в Росію» // УНІАН, 22 квітня 2015.
  220. ↑ https://nv.ua/ukraine/politics/anatoliy-shariy-zaregistrirovan-kandidatom-v-narodnye-deputaty-novosti-ukrainy-50029897.html

  221. ↑ Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО) // ГО Дорожній Контроль, 16.02.2018.
  222. ↑ http://ukr.segodnya.ua/politics/pnews/savchenko-prokommentirovala-nashumevshee-intervyu-s-shariem--752472.html

  223. ↑ http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20170313-balashov-yak-staty-bagatym-i-pryjty-do-vlady/

  224. ↑ https://gordonua.com/ukr/news/politics/-filatov-mozhe-sharij-v-toj-moment-koli-tikav-zvidsi-shche-ne-buv-agentom-fsb-a-zaraz-ja-dumaju-podverbovan-tochno-220325.html

  225. ↑ https://gordonua.com/news/war/anton-gerashchenko-shariy-sushchestvuet-na-dengi-rossii-i-ee-specsluzhb-198373.html

  226. ↑ Шарій це головний пропагандист кремля, злочинець, підсудний трибуналу в Гаазі — Муждабаєв prm.ua Процитовано 10 серпня 2019
  227. ↑ Порошенко назвав Шарія «кремлівським ублюдком» Процитовано 8 серпня 2019
  228. ↑ Через Клюева и Шария Кремль планирует показать уровень поддержки пророссийских сил, — Верстюк Процитовано 8 серпня 2019
  229. ↑ Юрий Мельник, 1/2 правды + 1/2 правды = ложь Шаблон:Ref-ru (дзеркало ) // kaitsen.ee, 30 липня 2019
  230. ↑ https://hromadske.ua/posts/komitet-viborciv-nazvav-top-10-spekulyacij-politikiv-na-temu-koronavirusu

  231. ↑ https://censor.net/ua/blogs/3203798/sharikyugend

  232. ↑ https://detector.media/kritika/article/178516/2020-07-05-yak-medvedchuk-viroshchue-shariya/

  233. ↑ https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4316058/
    Шаблон:Ref-ru
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Шарій_Анатолій_Анатолійович&oldid=8228