Рубанчиков Сергій Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:44, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубанчиков Сергій Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Петро́вич Рубанчиков (7 березня 1980, Київ, Українська РСР — 22 грудня 2016, смт Луганське, Світлодарськ, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Доброволець, у травні 2014 року пішов на війну у складі добровольчого міліцейського батальйону «Золоті Ворота», ніс службу на Луганщині. Із квітня 2015 року служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні (батальйон УНСО), командир 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти. Воював в районі Маріуполя (Павлопіль, Широкине, Лебединське). 2016 року підписав контракт з 54 ОМБр. За кілька днів до загибелі отримав контузію на «світлодарській дузі» і потрапив у шпиталь, але вирвався на передову[1].

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область) від розриву 122-мм снаряда.

По смерті залишився брат, він боронить Україну у лавах УДА.

Файл:Могила Сергія Рубанчикова.jpg
Могила Сергія Рубанчикова

Похований у Києві Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 4).

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 грудня[3][4].

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ