Щаденко Юхим Опанасович

Матеріал з Разом
Версія від 12:12, 21 червня 2016, створена Владич (обговореннявнесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Юхим Опанасович Щаденко
Народження 27.9.1885
Смерть 6.9.1951
Шаблон:Wikidata/p119
Шаблон:Wikidata/p856
Шаблон:Wikidata/p373

Юхи́м Опана́сович Щаде́нко (* 27  1885(18850927) — † 6 вересня 1951) — радянський військовий діяч, генерал-полковник.

Біографічні відомості

Народився в станиці Кам'янська (в наші часи — Ростовська область Російської Федерації) в родині робітника. Українець[1].Організатор комуністичного руху на Донбасі, член партії більшовиків з 1904 року. В часи реакції після революції 1905 року переховувася на Кавказі, в 1907 році повернувся в Кам'янську. В партійній історіографії завжди вказувалось, що за професією Щаденко був або робочим (в дійсності — кравцем), або походив з родини робочих.

Від лютого 1917 року — голова Кам'янського окружного партійного комитету. Після Жовтневого перевороту — командир загонів Червоної гвардії. В січні 1918 року обраний в Донський військово-революційний комитет

Після відходу з України під натиском німецько-австрійських окупаційних військ, Щаденко з морозівських та донецьких червоногвардійських частин складає Другу Донську або ж Морозівсько-Донецьку стрілецьку дивізію, яка пізніше отримує назву 38-ї стрілецької дивізії. 6 червня 1918 року він очолює штаб морозівсько-донецьких частин, що тримають оборону проти військ Краснова, відступаючи на схід. 25 червня більшовицькі частини дійшли до Волги, де увійшли до складу новоствореного Царицинського фронту, комісаром штабу якого призначається Щаденко. Від осені 1918 р. він бере участь у обороні Царицина як член Реввоєнради 10-ї армії. З початку і до середини 1919 р. член РВР Українського фронту, член РВР 1-ї Української радянської армії та 3-ї Української радянської армії, уповноважений Наркомвоєн України та комісар Житомирської військової дільниці. Від 19 листопада 1919 р. і в подальшому — член РВР Першої та Другої кінної армій.

У 1941—1945 роках заступник наркома оборони СРСР — начальник Головного управління формування та укомплектування військ Червоної армії і член Військової ради Південного та 4-го Українського фронтів.

Помер 6 вересня 1951 року, похований у Москві.

Родина

Дружина — Марія Олександрівна Денисова (1894—1944), відомий скульптор; нею в юності захоплювався Володимир Маяковський: Шаблон:Початок цитати Мария, ближе!

В раздетом бесстыдстве,

В боящейся дрожи ли,

но дай твоих губ неисцветшую прелесть:

я с сердцем ни разу до мая не дожили,

а в прожитой жизни

лишь сотый апрель есть. Шаблон:Кінець цитати

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Шаблон:УРЕС-1/3 — С. 820.
  • Толмачев І. П., В степях донских // Москва: Воєнвидав, — 1959. (рос.)
  • Щаденко Ю. О. Донбасс и его вооруженная борьба // Война и революция. Москва: «Военный вестник», — 1935 (рос.)
  • Петро Гаврилов, Луганцы // Москва: Видавництво дитячої літератури, — 1941 (рос.)
  • Шумов Валенти Васильович, Каменск на Донце Северском // Ростовське книжкове видавництво, — 1967 (рос.)

Посилання

  • Комуніст України


  • Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.