Завірюхін Ігор Анатолійович

Матеріал з Разом
Версія від 16:26, 7 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Анатолійович Завірюхін
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

І́гор Анато́лійович Завірю́хін, позивний «Дід» (  — Шаблон:ДС, Рідкодуб, Донецька область) — радянський і український військовик, розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до жовтня 2014 — 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь»), загинув у бою у війні на сході України.

Життєпис

Після закінчення школи Ігор Завірюхін вступив до Рязанського командного військового училища. Брав участь у військових діях у Грузії, Афганістані, Закавказзі. 1991 року вийшов на пенсію. З 1980-х проживав у місті Бровари. Після виходу на пенсію займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директорам ТОВ «Альянс-Альфа». Після п'ятдесяти почав глибоко вивчати філософію та світові релігії.

За даними бойового побратима Іси Курмагамедова, у 1979 році вони разом із Ігорем Завірюхіним служили у радянській бригаді спецпризначення у Грузії.[1]

Зі слів доньки, Ігор Завірюхін працював в охоронній фірмі. Одночасно тренував молодь у Броварах і Великій Димерці, давав уроки з єдиноборств і тактики бою.[2]

З початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився на добровольчих засадах у 25-му батальйоні територіальної оборони Київської області «Київська Русь», як боєць та інструктор, навчав молодих розвідників. Офіційно зарахований до 25-го батальйону у вересні 2014 року на посаду офіцера по зв'язках з громадськістю.[3]

Загибель

У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, а вже в січні терміново викликали до зони проведення АТО на дебальцівський фронт. Їх відправили у Нікішине, де вони мали замінити бійців зі 128-ї бригади, але там вже були війська противника. Командування наказало відходити на Рідкодуб, але й там вже були бої. 30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба Ігор Завірюхін від вибуху міни був поранений осколком у голову та загинув на місці.[1][2][4] Тіло бійця вдалося вивезти з поля бою лише через місяць, після переговорів. Передача відбулася під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар — ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов.[3]

28 лютого 2015 року тіло загиблого Ігоря Завірюхіна привезли до Київської області. Цього дня з ним попрощались у Броварах і поховали у селі Велика Димерка.[2][5][6]

15 червня 2022 року на війні загинув його син Михайло Завірюхін[7].

Вшанування

25 грудня 2015 року указом Президента України посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі».[8]

25 грудня 2015 року на честь загиблого бійця назвали вулицю Ігоря Завірюхіна у Броварах.[9]

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня[10][11].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

  1. ↑ 1,0 1,1 Переговірники говорять про сотні загиблих у Дебальцевському оточенні . Подробности. Інтер. 25.02.2015
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Герої не вмирають. Час Київщини. 17.03.2015
  3. ↑ 3,0 3,1 Під Києвом попрощалися з офіцером батальйону «Київська Русь» . ТСН. 1+1. 28.02.2015
  4. ↑ Поіменний список безповоротних втрат військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули під час бойових дій в АТО за період з 13 квітня 2014 року по 03 серпня 2015 року . Міністерство оборони України
  5. ↑ Вічна слава! Броварчани провели в останню путь трьох Героїв . Маєш право знати. 02.03.2015
  6. ↑ Бровари попрощалися із трьома Героями — воїнами АТО . Тиждень Бровари. 28.02.2015
  7. ↑ https://brovary.net.ua/na-fronti-polih-brovarchanyn-mykhajlo-zaviriukhin-syn-zahybloho-rozvidnyka-atovtsia-ihoria-zaviriukhina/

  8. ↑ Указ Президента України № 722/2015 Про відзначення державними нагородами України . Президент України. 25.12.2015
  9. ↑ Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари [1] , [2] . Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015
  10. ↑ https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/30/dzvin-pamyati-prolunav-dvadczyat-tri-razi%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/

  11. ↑ Шаблон:YouTube
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Завірюхін_Ігор_Анатолійович&oldid=6566