Перегляд вихідного коду сторінки Сталінізм

{{Сталінізм}}{{Марксизм-ленінізм}}[[Файл:Stalin's Boots.jpg|thumb|Пам'ятник Сталіну в Будапешті]]
'''Сталіні́зм'''&nbsp;— [[форма державного правління]] та сукупність державної [[Політична система|політики]] й [[Ідеологія|ідеології]], що виникли внаслідок розвитку створеної [[більшовик]]ами політичної системи, започаткованої [[Жовтнева революція|Жовтневим переворотом 1917]] року, яка отримала назву за ім'ям її творця та вождя [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]]. Один з класичних зразків [[тоталітаризм]]у у світовій історії; сукупність теоретичних поглядів Й. Сталіна і практичних дій з їх впровадження, шляхом [[Сталінський терор|масового терору]]<ref name="ЕІУ">''Кульчицький С. В.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Stalinizm  Сталінізм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161223202210/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Stalinizm |date=2016-12-23 }} // {{ЕІУ|9|788}}</ref>.

== Характеристики ==
Сталінізм відзначається:
* пануванням [[Авторитаризм|авторитарно]]-бюрократичних методів керування державою і [[суспільство]]м;
* відновленням [[Феодалізм|напівфеодального]] [[Кріпацтво|закріпачення]] населення та відокремленням від навколишнього світу за допомогою «[[Залізна завіса|залізної завіси]]»;
* злиттям партійних і [[Органи державної влади|державних органів влади]] і утворенням особливого привілейованого класу&nbsp;— [[Партноменклатура|партноменклатури]];
* обожнюванням [[сакральне|сакральної]] постаті [[Вождь|вождя]] та його [[Культ особи|культом]];
* воєнізацією економіки та суспільства, безперервною зовнішньою агресією, воєнною експансією;
* жорстким ідеологічним контролем над суспільством і [[Особистість|особистістю]];
* застосуванням [[терор]]у та [[Репресії|репресій]] проти населення з «профілактичною метою»;
* знищення не тільки всіх реальних супротивників, а навіть умоглядно можливих ворогів панівного режиму.

Російський та американський поет єврейського походження [[Йосип Бродський]], визначав сталінізм передусім, як систему мислення і лише потім — як технологію влади<ref>{{Cite web |url=http://fb2.booksgid.com/content/65/iosif-brodskiy-sochineniya-iosifa-brodskogo-tom-vii/17.html |title=''И. Бродский.'' РАЗМЫШЛЕНИЯ ОБ ИСЧАДИИ АДА |accessdate=27 липня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160812042411/http://fb2.booksgid.com/content/65/iosif-brodskiy-sochineniya-iosifa-brodskogo-tom-vii/17.html |archivedate=12 серпня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.

За деякими відомостями, термін ''Сталінізм'' був вперше використаний [[Каганович Лазар Мойсейович|Лазарем Кагановичем]] в позитивному сенсі. В СРСР, цей термін почав офіційно використовуватися в негативному значенні з початком політики [[Перебудова|Перебудови]] і [[Гласність|гласності]].

== Історія утвердження ==
[[Файл:Execute_346_Stalins_resolution.jpg|thumb|Резолюція «за» та підпис Сталіна на першому аркуші зі списку 346 арештантів. Під номером 12&nbsp;— [[Бабель Ісак Еммануїлович|Ісак Бабель]]]]
Після смерті [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]] (Ульянова), Сталін (Джугашвілі) став генеральним секретарем [[ЦК ВКП(б)]], ідейно та організаційно очолив процес переродження [[ВКП(б)|більшовицької партії]] і [[СРСР|радянської держави]]. У цьому Сталін спирався на партійно-державний апарат, радянську [[бюрократія|бюрократію]], яка перетворилася на касту привілейованих управлінців (партійні лікарні, партійні санаторії, продовольчі пайки).

До середини 1930-х років Сталін зосередив у власних руках всю повноту державної влади і насправді став одноосібним [[Вождь|вождем]] радянського народу. Інші більшовицькі лідери&nbsp;— [[Троцький Лев Давидович|Троцький]] (Бронштейн), [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Зінов'єв]] (Гершен), [[Каменєв Лев Борисович|Каменєв]] (Розенфельд), [[Бухарін Микола Іванович|Бухарін]], [[Риков Олексій Іванович|Риков]] та інші, що входили до антисталінської опозиції, були крок за кроком вилучені з владної комуністичної партії, а потім фізично знищені як «вороги народу». У другій половині 1930-х років в країні встановився режим жорстокого [[терор]]у, який досяг верху в 1937—1938 роках. Пошук і знищення «ворогів народу» торкнулися не тільки найвищих партійних органів і армії, але й майже усіх прошарків радянського суспільства. Мільйони [[Громадянство СРСР|радянських громадян]] за надуманими, бездоказовими звинуваченнями в шпигунстві, шкідництві, [[саботаж]]і були репресовані; заслані в табори або страчені в підвалах [[НКВС]] без суду і [[Слідство|слідства]].

З журналу «За рулем», 1936 рік:
{{цитата|
Хай живе переможна хода соціалізму в СРСР! <br />
Хай живе улюблений [[вождь]] народів, натхненник перемог [[соціалізм]]у товариш [[Сталін]]!<ref name="">Стаття: «Банда фашистов просчиталась», «За рулем», 1936, с.1</ref>
{{oq|ru|Да здравствует победоносное шествие социализма в СССР!<br />
Да здравствует любимый вождь народов, вдохновитель побед социализма товарищ Сталин!}}
}}

По смерті Сталіна на XX з'їзді [[КПРС]] ([[1956]]) було частково засуджено так званий «культ особистості», однак не розкрито всіх злочинів сталінського режиму. На XXII з'їзді ([[1961]]) критику продовжено&nbsp;— ухвалено прибрати [[Бальзамування|забальзамоване]] тіло Сталіна з [[мавзолей Леніна|ленінського мавзолею]] і поховати під [[Кремлівська стіна|Кремлівською стіною]], перейменувати всі міста, селища, області, вулиці, площі, що носили його ім'я, знищити його пам'ятники побудовані за життя. Цей період історії СРСР отримав назву [[Хрущовська відлига]].

У сучасній російській історіографії визначилося прагнення якнайбільшого замовчування, зменшення інформації про злочини Сталінізму. Цьому сприяє досі закритість російських державних архівів і цілеспрямоване приховування та нищення свідоцтв і документів. З іншого боку&nbsp;— деякі сучасні автори вважають, що хронологія більшовицького терору вказує на його прямий зв'язок з ідеологією та практикою [[ленінізм]]у, або те, що Сталін був всього лише послідовним продовжувачем системи, закладеної ще Ульяновим-Леніним.<ref>[http://www.s-bilokin.name/Terror/Bolshevism.html Теорія й практика большевизму: голодомор, різні типи й способи терору], Сергій Білокінь</ref>

== У ширшому сенсі ==
З приходом до влади в СРСР [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леоніда Брежнєва]] ([[1964]]) відбувається поступове виправдання особи Сталіна, відроджується ''нео''сталінізм, застосовуються за нових обставин, сталінські методи: [[геноцид]], масові арешти, закриті суди, психіатричні лікарні для противників режиму, примусова [[русифікація]], вмотивована теорією так званої «нової спільноти [[радянський народ|радянського народу]]<nowiki/>», відродження «культу особистості» (Леоніда Брежнєва), надмірний [[Інтернаціоналізм (політика)|інтернаціоналізм]], тощо.

У ширшому сенсі, термін сталінізм використовується стосовно країн, політичний устрій яких, багато в чому нагадував політичну систему СРСР часів Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна (наприклад, до режимів [[Мао Цзедун]]а в [[КНР]], [[Кім Ір Сен]]а і [[Кім Чен Ір]]а в [[КНДР]], [[Хо Ші Мін]]а і [[Ле Зуан]]а у [[В'єтнам]]і, [[Енвер Ходжа|Енвера Ходжі]] в [[Албанія|Албанії]] та інших), а також до політичних партій, котрі ідеалізують подібний державний устрій.

Серед прихильників деяких напрямків марксизму, наприклад, [[троцькізм]]у, термін «сталінізм» використовується для позначення ідеології та політичної системи, яка існувала в СРСР та інших соціалістичних країнах як під час життя і перебування при владі Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна, так і в наступні часи до розпаду СРСР. Водночас, сталінізм розглядається як ідеологія і політика що викривляє [[марксизм]].

== Порівняння нацизму і сталінізму ==
[[Файл:Gitler-vizvolitel.jpg|ліворуч|міні|211x211пкс|Плакат нацистської пропаганди зроблений для [[Райхскомісаріат Україна|Рейхскомісаріату Україна]], 1942.]]
[[Файл:1946._Да_здравствует_наш_учитель,_наш_отец,_наш_вождь_товарищ_Сталин!.jpg|ліворуч|міні|219x219пкс|1946 (з рос.) Хай живе наш учитель, наш батько, наш вождь товариш Сталін!]]{{Докладніше|{{Не перекладено|Порівняння нацизму та сталінізму|3=en|4=Comparison of Nazism and Stalinism}}}}
Деякі автори проводили порівняння нацизму і сталінізму. Вони розглядали подібність і відмінність двох ідеологій і політичних устроїв, відносини між двома режимами і те, чому обидва здобули поширеність одночасно. У XX столітті порівнювали нацизм і сталінізм — за тоталітаризмом, ідеологією та культом особи. Обидва режими розглядалися як відміна від ліберально-демократичного західного світу, підкреслюючи схожість між ними.

=== Ганна Арендт ===

==== Джерела тоталітаризму ====
[[Ганна Арендт]] була однією з перших учених, які оприлюднили порівняльне дослідження нацистської Німеччини та сталінського Радянського Союзу. У власній праці 1951 року «Походження тоталітаризму», Арендт висуває ідею тоталітаризму як окремого типу політичного руху та форми правління, яка «істотно відрізняється від інших відомих нам форм політичного гноблення, таких як деспотизм, тиранія та диктатура».<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-3-531-90400-9_3
|title=Hannah Arendt, The Origins of Totalitarianism, New York 1951
|last=Backes
|first=Uwe
|series=Schlüsselwerke der Politikwissenschaft
|publisher=VS Verlag für Sozialwissenschaften
|location=Wiesbaden
|pages=8–12
}}</ref> Арендт розрізняє тоталітарний рух, такий як політична партія з тоталітарними цілями, і тоталітарний уряд. Не всім тоталітарним рухам вдається створити тоталітарні уряди, коли вони отримують владу. На думку Арендт, хоча в 1920-х і 1930-х роках, в Європі існувало багато тоталітарних рухів, лише урядам Сталіна та Гітлера вдалося повністю запровадити свої тоталітарні прагнення.<ref name=":0">{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/1257985763
|title=The origins of totalitarianism
|last=1906-1975.
|first=Arendt, Hannah,
|date=[2011?], c1958
|publisher=Nabu
|isbn=978-1-179-83244-9
|oclc=1257985763
}}</ref>

Арендт простежила походження тоталітарних рухів у 19 столітті, особливо зосередившись на [[Антисемітизм|антисемітизмі]] та [[Новий імперіалізм|новому імперіалізмі]]. Вона наголошувала на зв'язку між зростанням європейських національних держав і зростанням антисемітизму, оскільки євреї представляли «міжєвропейську, ненаціональну складову у світі зростальних або наявних націй»<ref name=":0"/>, а євреїв звинувачували в участі у різних міжнародних схемах з розорення європейських націй.<ref name=":0"/> Малі антисемітські політичні партії утворилися у відповідь на цю уявну єврейську загрозу. За словами Арендт, це були перші політичні організації в Європі, які зазіхали на представництво інтересів цілого народу, замість представлення зацікавлень класу чи іншої соціальної групи<ref name=":0"/>. Пізніші тоталітарні рухи поширювали або успадкували це утвердження, щоби говорити від імені всієї нації, маючи на увазі, що будь-яка опозиція їм, є зрадою.

Європейський імперіалізм 19 століття, більш відомий як новий імперіалізм, також проклав шлях тоталітаризму, узаконивши концепцію нескінченної експансії<ref name=":0"/>. Після того, як європейці почали імперіалістичну експансію на інші континенти, розвинулися політичні рухи, які мали на меті поширювати методи імперіалізму на самому європейському континенті. Арендт насамперед посилається на пан-рухи пангерманізму та панславізму, які обіцяли континентальні імперії націям без потреби на експансію за кордон.<ref name=":0"/> На думку Арендт, «нацизм і більшовизм більше зобов’язані пангерманізму та панславізму (відповідно), ніж будь-якій іншій ідеології чи політичній течії».<ref name=":0"/>

Важливою частиною пропаганди з обох боків була дегуманізація ворога, яка багато сприяла взаємній ненависті, антиросійським настроям, антинімецькій істерії.

==== Пропаганда і залучення ====
Арендт стверджує, що і нацистський, і більшовицький рухи «залучали своїх членів із натовпу, здавалося б, байдужих людей, від яких відмовилися всі інші партії»<ref name=":0"/> і які «мали підстави бути однаково ворожими до всіх партій».<ref name=":0"/> Тому тоталітарним рухам не потрібно було використовувати дебати чи переконання, а також спростовувати аргументи інших партій. Їхню цільову спільноту не треба було переконувати зневажати інші партії чи демократичну систему, оскільки вона складалася з людей, які вже зневажали панівну політику. У підсумку, тоталітарні рухи мали право застосовувати насильство та терор проти своїх опонентів, не боячись, що це може відштовхнути їхніх власних прихильників.<ref name=":0"/> Замість того, щоби сперечатися зі своїми супротивниками, вони прийняли детерміновані погляди на людську поведінку. Вони представляли протилежні ідеї як «виниклі в глибоких природних, соціальних або психологічних джерелах, які не підвладні індивіду, а отже, є поза владою розуму».<ref name=":0"/> Зокрема, нацисти, протягом років перед своїм приходом до влади, вдавалися до цього методу — «вбивство дрібних соціалістичних функціонерів або впливових членів опозиційних партій» як засіб залякування опонентів і спосіб показати своїм прихильникам, що вони є партією дії, «відмінною від «бездумних балакунів» інших партій».<ref name=":0"/> Тоталітарні уряди широко використовують пропаганду і часто вирізняються істотною відмінністю між тим, що вони говорять власним прихильникам, і пропагандою, яку вони виробляють для інших.<ref name=":0"/> Арендт розрізняє ці дві категорії як «<nowiki/>[[Індоктринація|індоктринацію]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Пропаганда|пропаганду]]<nowiki/>». Індоктринація складається з повідомлення, яке тоталітарний уряд просуває всередині членів керівної партії та тієї частини населення, яка підтримує уряд. Пропаганда утворюється з [[Меседж|меседжів]], які тоталітарний уряд прагне просувати у зовнішньому світі та серед тих частин власного суспільства, які можуть не підтримувати уряд.<ref name=":0"/> За словами Арендт, «необхідність пропаганди завжди диктується зовнішнім світом», а можливості для індоктринації залежать від «ізоляції та безпеки тоталітарних урядів від зовнішнього втручання».<ref name=":0"/> Індоктринація, яку використовували совєти та [[нацисти]], визначалась претензіями на «наукову» істину та посиланнями до «об’єктивних законів природи».<ref name=":0"/> Обидва рухи дотримувалися детермінованого погляду на людське суспільство і підкреслювали, що їхні ідеології ґрунтуються на науковій основі —  відкриття щодо раси (що стосується нацистів) або сил, котрі керують історією людства (у разі совєтів). Арендт зазначає, що це певним чином схоже на сучасну рекламу, в якій компанії стверджують, що наукові дослідження показують ніби їхня продукція є кращою; проте вона наголошує в більш загальному сенсі, що це крайня версія «тої одержимості наукою, яка притаманна для західного світу з часу виникнення математики та фізики у шістнадцятому столітті».<ref name=":0"/> Використовуючи псевдонауку, як основне виправдання власних дій, нацизм і сталінізм відрізняються від попередніх історичних деспотичних режимів, які натомість посилалися на релігію або іноді взагалі не намагалися виправдовуватися. За словами Арендт, тоталітарні уряди не просто використовували ці заклики до нібито наукових законів, а як пропаганду щоби маніпулювати іншими. Тоталітарні лідери, такі як Гітлер і Сталін, щиро вірили, що вони діють відповідно до незмінних природних законів, до такої міри, що вони були готові пожертвувати власними інтересами своїх режимів заради введення в дію цих уявних законів.<ref name=":0"/> До мешканців окупованих територій, нацисти ставилися з надзвичайною жорстокістю. Вони планували депопуляцію Східної Європи, щоби звільнити місце для колоністів з німецької Herrenvolk («господарська раса»), хоча й це дуже шкодило їхнім військовим зусиллям.<ref name=":0"/> Сталін неодноразово проводив чистки в Комуністичній партії Радянського Союзу — людей, які хоч незначно відхилялися від партійної лінії, навіть коли це послаблювало партію чи радянську владу, через те що він вважав, ніби вони представляють інтереси «вимираючих класів» й їх загибель була історично неминучою.<ref name=":0"/> 

== Злочини ==
{{Seealso|Сталінські репресії}}
{{Seealso|Сталінські списки}}
За даними [[«Меморіал» імені Василя Стуса|товариства «Меморіал»]] підтверджені документально такі злочини вчинені радянською владою за часів правління Сталіна:<ref>
{{cite web
 |title       = Ушанування Каннібаліссімуса
 |url         = http://khpg.org/index.php?id=1273049143
 |author      = Євген Захаров
 |date        = 2010-05-05
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6HutIbiMA?url=http://khpg.org/index.php?id=1273049143
 |archivedate = 2013-07-06
 |accessdate  = 2010-05-17
 |deadurl     = no
}}
</ref>
# Масові репресії проти селян&nbsp;— так зване «розкуркулення», виселення, арешти і розстріли за рішеннями трійок Повпредств ОДПУ. 1930–1931&nbsp;рр..
# Організоване Сталіним і Політбюро ЦК ВКП (б) масштабне вилучення зерна для засипання в державні сховища та продажу за кордоном, внаслідок чого виник [[Голодомор|штучний голод]]. Від голоду загинуло в СРСР від 7 до 12&nbsp;млн осіб, у тому числі від 3.5 до 4.5&nbsp;млн населення України, 1932–1933.
# Масові арешти і розстріли за так званою [[Наказ НКВС № 00447|«куркульською» операцією НКВС]]&nbsp;— розстріли згідно із заздалегідь наміченими показниками. Липень 1937&nbsp;— листопад 1938&nbsp;рр. (Заарештовано 767 397 осіб, з них 386 798 розстріляно)
#До безпосередніх жертв сталінського терору «<nowiki/>[[Розстріляне відродження|розстріляного відродження]]<nowiki/>» — української інтелігенції, належать письменники [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'ян Підмогильний]], [[Поліщук Валер'ян Львович|Валер'ян Поліщук]], [[Вороний Марко Миколайович|Марко Вороний]], [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]], [[Микола Хвильовий]], [[Семенко Михайль Васильович|Михайль Семенко]], [[Плужник Євген Павлович|Євген Плужник]], [[Зеров Микола Костянтинович|Микола Зеров]], художники-[[бойчукісти]], [[Лесь Курбас]] та багато інших, що були знищені фізично, тобто були страчені, померли в концтаборах чи вчинили самогубство, перебуваючи за півкроку від арешту. Попри те, що більшість з них були реабілітовані ще наприкінці 1950-х років, їхній мистецький чи науковий доробок був забороненим у [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] й надалі, або принаймні ознайомлення з ним не заохочувалось радянською владою.
# Масові арешти і розстріли за національною ознакою в межах так званих «національних операцій» НКВС (німецької, [[Польська операція НКВС|польської]], «харбінської», латиської тощо). Липень 1937&nbsp;— листопад 1938&nbsp;рр. (Заарештовано близько 350 тис. осіб, з них 250 тис. розстріляно).
# Масові арешти і розстріли громадян Монголії, проведені радянським НКВС. 1937–1938 (Заарештовано близько 25 000 осіб, з них близько 20 000 розстріляно).
# Репресії проти [[Член сім'ї зрадника Батьківщини|членів сімей засуджених за «зраду батьківщини»]]. У період 1937–1938 як «членів сімей зрадників батьківщини» (ЧСЗБ) було заарештовано понад 18 тис. жінок і 25 тис. дітей були поміщені в дитячі приймальники НКВС.
# Розстріли й засудження за так званими «[[Сталінські списки|розстрільними списками]]», коли міра покарання визначалася не судовими органами, а самим Сталіним і його найближчими соратниками по Політбюро&nbsp;— [[В'ячеслав Молотов|Молотовим]], [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошиловим]], [[Лазар Каганович|Кагановичем]], [[Жданов Андрій Олександрович|Ждановим]], [[Мікоян Анастас Іванович|Мікояном]] та іншими. За час від лютого 1937&nbsp;по жовтень 1938&nbsp;року, були винесені санкції на засудження за 383 списками, що містили 44 тис. прізвищ, з них 39 тисяч&nbsp;— до розстрілу.
# Дозвіл Сталіна на застосування в НКВС в ході слідства, так званих «заходів фізичного впливу»&nbsp;— тобто катувань. Телеграма, підписана Сталіним 10 лютого 1939&nbsp;р., підтвердила «правомірність» цієї практики, прийнятої в 1937&nbsp;р. У пізніші роки Сталін продовжував давати вказівки про застосування тортур, наприклад, в ході т.зв. «[[Справа лікарів|справи лікарів]]» у 1952–1953&nbsp;рр.
# Підписання так званого «[[Пакт Молотова-Ріббентропа|Пакту про ненапад]]» з Німеччиною та підписання секретного протоколу про розмежування сфер впливу СРСР і Третього Рейху. Згідно з цим таємним протоколом СРСР почав проводити акти захоплення сусідніх територій і як союзник Гітлера [[Вторгнення СРСР до Польщі|брав участь]] у розгромі державності Польщі, розпочав [[Радянсько-фінська війна|війну з Фінляндією]], окупував [[Окупація балтійських країн|Литву, Латвію, Естонію]], [[Бессарабсько-буковинський похід 1940|Бессарабію]]. Через це, СРСР був звинувачений міжнародною спільнотою у проведенні агресивної експансіоністської політики і [[Виключення СРСР з Ліги Націй|виключений з Ліги Націй]]. Серпень 1939&nbsp;— літо 1940&nbsp;рр.
# Схвалені Сталіним і Політбюро ЦК ВКП(б) масові [[Депортація народів у СРСР|депортації цивільного населення]] за так званими, «класовою» і національною ознаками:
#* Виселення польських громадян з території Західної України і Західної Білорусі 1939–1940&nbsp;рр.
#* Виселення громадян з Прибалтики і Молдови в травні&nbsp;— червні 1941&nbsp;р.
#* Виселення німців, калмиків, чеченців та інгушів, карачаївців, кримських татар та інших народів у 1941–1945&nbsp;рр.
#* Виселення з Прибалтики і Молдови в 1949&nbsp;р. так званих «куркулів».
#* Виселення українців у другій половині 40-х років «за пособництво УПА».
# Масовий розстріл військовополонених польських офіцерів і цивільних осіб за рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня 1940&nbsp;р.: у квітні-травні 1940&nbsp;р. органами НКВС у [[Катинський розстріл|Катині]], Мідному та Харкові розстріляно 21857 польських громадян.
# Проведені за вказівками Сталіна безсудні розстріли ув'язнених у в'язницях восени 1941&nbsp;р.: в Орловській в'язниці, в московських в'язницях, в Куйбишеві.
# Ухвалені особисто Сталіним акти індивідуального терору&nbsp;— таємні політичні вбивства, здійснені держбезпекою за кордоном і в СРСР.
# Організовані за вказівками Сталіна радниками МДБ СРСР показові судові процеси в Угорщині, Болгарії та Чехословаччині в 1949–1952&nbsp;рр.

== Сучасність ==
{{Розширити розділ|дата=квітень 2010}}
[[Файл:Ves_mir_budet_nash.jpg|ліворуч|міні|269x269пкс|Плакат сталінських часів (рос.): "Увесь світ буде нашим"]]
2 квітня 2009 [[Європейський Парламент]] ухвалив рішення про вшанування жертв Сталінізму та Нацизму щороку [[23 серпня]] в [[Європейський день пам'яті жертв Сталінізму та Нацизму]].<ref>http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P6-TA-2009-0213+0+DOC+XML+V0//EN</ref> [[ОБСЄ]] також ухвалила декларацію про підтримку вшанування пам'яті жертв тоталітаризму 23 серпня.<ref>{{Cite web |url=http://www.oscepa.org/images/stories/documents/activities/1.Annual%20Session/2009_Vilnius/Final_Vilnius_Declaration_ENG.pdf |title=Архівована копія |accessdate=21 квітня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100111155028/http://www.oscepa.org/images/stories/documents/activities/1.Annual%20Session/2009_Vilnius/Final_Vilnius_Declaration_ENG.pdf |archivedate=11 січня 2010 |deadurl=yes }}</ref> В резолюції ОБСЄ зазначено, що Європа «зазнала два потужних [[Тоталітаризм|тоталітарних]] режими, [[Національний соціалізм|нацистський]] та сталінський, які принесли [[геноцид]], порушення [[Основоположні права та свободи людини і громадянина|прав та свобод людини]], [[Воєнний злочин|воєнні злочини]] та [[Злочин проти людства|злочини проти людства]]», та закликала членів ОБСЄ зайняти «спільну позицію проти всіх форм тоталітарної влади незалежно від ідеологічної основи» та засудила «героїзацію тоталітарних режимів, у тому числі проведення прилюдних демонстрацій задля героїзації Нацистського або Сталінського минулого».

У квітні 2010 року ПАРЄ ухвалила постанову, згідно з якою злочинна політика сталінського режиму, яка призвела до мільйонів невинних жертв, є [[злочин проти людяності|злочином проти людяності]]. Рада відкидає будь-які спроби виправдати цю смертоносну політику, та нагадує, що право на життя є невід'ємним. Також Рада вітає рішення Української влади встановити [[День пам'яті жертв голодоморів|національний день пам'яті жертв Голодоморів]], та закликає влади інших постраждалих країн встановити подібну пам'ятну дату для вшанування жертв режиму.<ref>
{{cite web
 |url         = http://assembly.coe.int/main.asp?Link=/documents/adoptedtext/ta10/eres1723.htm
 |date        = april 2010
 |title       = Resolution 1723 (2010): «Commemorating the victims of the Great Famine (Holodomor) in the former USSR»
 |author      = Parliamentry Assembly Council of Europe
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6HZy7ylZs?url=http://assembly.coe.int/main.asp?Link=%2Fdocuments%2Fadoptedtext%2Fta10%2Feres1723.htm
 |archivedate = 2013-06-23
 |accessdate  = 2019-05-06
 |deadurl     = yes
}}
</ref>

[[13 січня]] [[2010]] року Київський [[Апеляційний суд]] визнав низку керівників [[ВКП(б)]] та [[СРСР|Радянської держави]], і серед інших — Сталіна, [[злочин]]цями, винними в організації [[Голодомор в Україні 1932—1933|голодомору 1932—1933]] років на теренах України. <ref>{{Cite web |url=http://5.ua/newsline/184/0/64390/ |title=Набуло чинності рішення суду про винних в організації Голодомору |accessdate=12 жовтня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100125171436/http://5.ua/newsline/184/0/64390/ |archivedate=25 січня 2010 |deadurl=yes }}</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20100409053929/http://www.kommersant.ua/index-news-y.html?id=150119 Суд признал руководителей большевиков виновными в геноциде] {{ref-ru}}</ref>

=== Громадська думка ===
''Основна стаття: [[Неосталінізм]]''

У сучасній Російській Федерації за останні роки, зросла позитивна громадська думка про Сталіна та колишній Радянський Союз.<ref>{{Cite web|title=In Russia, nostalgia for USSR and positive feelings about Stalin|url=https://www.pewresearch.org/fact-tank/2017/06/29/in-russia-nostalgia-for-soviet-union-and-positive-feelings-about-stalin/|website=Pew Research Center|accessdate=2021-10-31|language=en-US}}</ref> Згідно з опитуванням [[Левада-Центр|Левада-центру]] 2015 року, 34% респондентів (порівняно з 28% 2007 року) стверджували, що приведення радянського народу до перемоги у Другій світовій війні було таким великим досягненням, котре переважило його помилки.<ref>{{Cite web|title=Stalin|url=https://www.levada.ru/en/2015/04/06/stalin/|accessdate=2021-10-31|language=en-GB}}</ref> Опитування «Левада-центру» 2019 року показало, що підтримка Сталіна, якого багато росіян бачать переможцем у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]] (в РФ і деяких інших колишніх радянських країнах — Великій Вітчизняній війні)<ref>{{Cite news|title=Joseph Stalin: Why so many Russians like the Soviet dictator|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-47975704|work=BBC News|date=2019-04-18|accessdate=2021-10-31|language=en-GB}}</ref>, досягла найвищого рівня в пострадянську епоху: 51% вважали Сталіна позитивною фігурою, а 70% сказали, що його правління було добрим для країни.<ref>{{Cite news|title=Russian Support for Stalin Surges to Record High, Poll Says|url=https://www.bloomberg.com/news/articles/2019-04-16/russian-support-for-soviet-tyrant-stalin-hits-record-poll-shows|work=Bloomberg.com|date=2019-04-16|accessdate=2021-10-31|language=en}}</ref>

[[Гудков Лев Дмитрович|Лев Гудков]], соціолог Левада-центру, сказав, що «Росія Володимира Путіна 2012 року потребує символів влади та національної сили, якими б суперечливими вони не були, щоби підтвердити новий авторитарний політичний порядок. Сталін, деспотичний лідер, відповідальний за масове кровопролиття, але також все ще ототожнюється з перемогою під час війни та національною єдністю, відповідає цій потребі в символах, які підкріплюють поточну політичну ідеологію».<ref name=":1">{{Cite web|title=Poll Finds Stalin's Popularity High|url=https://www.themoscowtimes.com/2013/03/02/poll-finds-stalins-popularity-high-a21998|website=The Moscow Times|date=2013-03-02|accessdate=2021-10-31|language=en|first=The Moscow|last=Times}}</ref>

Деякі позитивні настрої можна знайти і в інших місцях колишнього Радянського Союзу. Опитування 2012 року, проведене на замовлення [[Фонд Карнеґі за міжнародний мир|Фонду Карнегі]], показало, що 38% [[Вірмени|вірмен]] погоджуються, що їхній округ «завжди потребуватиме такого лідера, як Сталін».<ref name=":1"/> Опитування Тбіліського університету 2013 року показало, що 45% [[Грузини|грузин]] висловлюють «позитивне ставлення» до Сталіна.<ref>{{Cite news|title=Georgia divided over Stalin 'local hero' status in Gori|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-21656615|work=BBC News|date=2013-03-05|accessdate=2021-10-31|language=en-GB}}</ref>

== Висловлювання про сталінізм ==
Зізнання [[Макс Істмен|Макса Істмена]], давнього друга Леніна:<blockquote>.. замість того, щоб бути краще, сталінізм виявився гіршим за фашизм, жорстокішим, більш варварським, несправедливим, аморальним, антидемократичним, його неможливо виправдати жодною надією чи каяттям ... точніше визначити як суперфашизм. ... сталінізм - це соціалізм у тому розумінні, що це неминуче, хоч і непередбачуване політичне доповнення до націоналізації та колективізації, на які він спирається у справі створення безкласового суспільства. <ref>M. Eastman, Stalin`s Russia and the Crisis of Socialism, 1940, p. 84 / Цит. за Гаєк, Фрідріх. Шлях до рабства / пер. з англ. Сергій Рачинський. - К. : Наш Формат, 2022. - 208 с.</ref></blockquote>

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{книга
|автор          = Грегори П.
|заголовок      = Политическая экономия сталинизма
|оригінал       = The Political Economy of Stalinism. Evidence from the Soviet Secret Archives
|видання        = 2-ге
|місце          = М.
|видавництво    = РОССПЭН; Фонд Первого Президента России Б. Н. Ельцина
|рік            = 2008
|сторінки       = 31
|сторінок       = 400
|серія          = История сталинизма
|isbn           = 978-5-8243-1013-9
}}
* {{книга
|заголовок      = Сталинизм в советской провинции
|відповідальний = сост. Юнге. М, Боневич Б., Биннер Р.
|місце          = М.
|видавництво    = РОССПЭН; Германский исторический институт в Москве
|рік            = 2009
|сторінок       = 927
|isbn           = 978-5-8243-1242-3
}}
* {{книга
|заголовок      = Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.
|відповідальний = Відп. ред. В. А. Смолій.
|місце          = К.
|видавництво    = Наук. думка
|рік            = 2002
|сторінок       = 952
|серія          = Історичні нариси
|isbn           = 777-02-3348-9
}}
* {{книга
|автор          = [[Ніколя Верт|Николя Верт]]
|заголовок      = Террор и беспорядок. Сталинизм как система
|видавництво    = РОССПЭН
|рік            = 2010
|сторінок       = 448
|isbn           = 978-5-8243-1299-7
}}
* {{Cite book 
| author        = Alter L. Litvin, John L. H. Keep
| title         = Stalinism Russian and Western views at the turn of the millennium
| date          = 2005
| publisher     = Routledge
| location      = London 
| isbn          = 0-203-33892-8
}}
* {{книга
|автор          = [[Йорг Баберовскі]]
|заголовок      = Червоний терор: Історія Сталінізму
|оригінал       = {{lang-de|Der rote Terror. Die Geschichte des Stalinismus}}
|місце          = Київ
|видавництво    = К.І.С.
|рік            = 2007
|сторінок       = 248 c.
|isbn           = 978-966-7048-89-1
}}
* Гетти Арч. Практика сталинизма. Большевики, бояре и неумирающая традиция. Москва: РОССПЭН, 2016. 374 с.

== Див. також ==
* [[Європейський день пам'яті жертв Сталінізму та Нацизму]]
* [[Культ особи]] та [[Культ особи Сталіна]]
* [[Реальний соціалізм]]
* [[Депортація народів в СРСР]]
* [[Великий терор]]
* [[Сталінські репресії]]
*[[Психологія натовпу]]
*[[Інтернаціоналізм (політика)]]

== Посилання ==
* [http://www.day.kiev.ua/152685/ Станіслав Кульчицький. Чому Сталін нас нищив? - «День»: №212, 17.11.2005]
* [https://vpered.wordpress.com/2020/06/29/bolshevist-bonapartism/ Іван Майстренко. Большевицький бонапартизм (1946)]
* [http://www.dt.ua/1000/1600/50030/ Віталій Портников. Сталін помер учора. - «Дзеркало тижня»: №18(546) 14—20.05.2005]
* [[Троцький Лев Давидович|Лев Троцький]]. [https://vpered.wordpress.com/2021/09/06/trotsky-thermidor/ Робітнича держава, термідор і бонапартизм (історично-теоретична перевірка) (1935)]
* [https://web.archive.org/web/20150924110222/http://www.stepanbandera.org/bandera_perspective_30.htm СТАЛІНІЗМ ХРУЩОВА У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ]

{{communism-stub}}
{{Сталін}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Марксизм]]
[[Категорія:Комунізм]]
[[Категорія:Російський державний тероризм]]
[[Категорія:Тоталітаризм]]
[[Категорія:Марксистська філософія]]
[[Категорія:Сталінізм| ]]
[[Категорія:Антиінтелектуалізм]]