Перегляд вихідного коду сторінки Созонов Єгор Сергійович

{{Особа
|зображення        = SozonovEgor.jpg
|ширина            = 
|рід_діяльності    = [[Російський революціонер]], терорист, член бойової організації партії соціалістів-революціонерів, вбивця В'ячелава Плеве, політв'язень, помер через політичне (протестне) самогубство на каторзі.
|батько            = 
|матір             = 
|дружина           = [[Богданова-Бєльска, Паллада Олімпіївна|Паллада Олімпіївна Старинкевич]] <ref> Стала відомою поетесою "срібної епохи", народила від Єгора Созонова двох близнюків: Ераста та Ореста (1905). Вийшла офіційно заміж за Сергія Богданова, коли була вагітною.</ref>
|діти              = Богданов Орест Сергійович (1905—1998),
Богданов Ераст Сергійович (Єгорович?) (1905—1953)
|нагороди і премії = 
|сайт              = 
|вікісховище       = 
}}
'''Єгор Сергійович Созонов (Сазонов)''' ({{Життєпис}}; Гірський Зерентуй, [[Соціалісти-революціонери|Іркутське]])&nbsp;— [[російський]] [[революціонер]], [[Тероризм|есер]], [[терорист]], член [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|бойової організації]], вбивця [[Плеве В'ячеслав Костянтинович|В.&nbsp;К.&nbsp;Плеве]].

== Біографія ==
[[Файл:Sozonov.jpg|ліворуч|міні|121x121пкс| Молодий Єгор Сазонов]]
Єгор Созонов народився у селі Петрівське Уржумського повіту (нині&nbsp;— в {{Місце народження|Уржумському районі||Уржумський район}}, [[Кіровська область|Кіровської області]]) у [[Старообрядництво|старообрядницькій]] родині багатого [[Лісова промисловість|лісопромисловця]].
{{Цитата|За народженням я походжу з благодумної, надзвичайно релігійної та монархічно налаштованої селянської родини, яка переселилася з села в місто і там швидко розбагатіла експлуатацією башкирських лісів — порівняно вже пізно, коли мені було років 10-11. Той дух, яким я був просякнутий, поки перебував цілком і єдино під впливом сім'ї, був надзвичайно ворожий до будь-якого протесту чи невдоволення ладом життя російського. Царські портрети, нарівні з іконами, прикрашають кімнати в будинку мого батька...}}
Навчався в [[Уфимская мужская гимназия|Уфимській чоловічій гімназії]], потім вступив на медичний факультет Московського університету . {{Sfn|Императорский Московский университет|2010|c=669}} Мета життя він визначив так: стати земським лікарем та лікувати хворих.
{{Цитата|Чим більше я розумово зростав і розвивався, тим мої погляди ставали більш ідеалістичними та ліберальними, втім, у гуманітарному сенсі, а не політичному… проповідь тілесних покарань та людиноненависництва обурювали мене. Але й другий рік мого університетського життя пройшов для мене благополучно. Я не брав участі навіть у земляцьких гуртках, чи існували гуртки іншого роду — я не знав, про існування робочого питання в Росії нічого не відав, з нелегальною літературою був зовсім незнайомий. Я настільки був наївний у цьому, що мені не принесло жодної користі навіть випадкове знайомство з одним московським робітником, який побажав вчитися в мене «поезії» та арифметиці. Цілий рік у неділю ходив до мене цей робітник, я приймав його абсолютно відкрито, анітрохи не знаючи, що такого роду знайомства можуть здатися підозрілими і можуть повести до неприємних наслідків для нас обох. Арифметиці я цього селянина навчив, але не пам'ятаю, щоб хоч раз говорили ми з ним про політику.}}
Але звістка про те, що 183 київські революційно налаштовані студенти віддано в солдати, викликала в душі юнака протест, і він закликав своїх товаришів по університету виступити проти такого рішення царського уряду. Демонстрація була розгромлена.
[[Файл:Sozonov_in_Akatuj-foto_di_gruppo.jpg|міні| Посилальні есери в Акатуї. На фото ліворуч Марія Школьник, [[Гершуні Григорій Андрійович|Григорій Гершуні]], [[Спиридонова Марія Олександрівна|Марія Спірідонова]], Олександра Ізмайлович, [[Біценко Анастасія Олексіївна|Анастасія Біценко]] ; у другому ряду: Єгор Сазонов, Ревека Фіалка, Петро Сидорчук, Лідія Єзерська, Петро Карпович]]
{{Цитата|Я мав задоволення бути підданим академічному суду, де мене намагалися переконати, що уряд не може зважати на вимоги студентів і не повинен робити цього. Я був у Московському манежі, куди мене відвели зі сходки разом з іншими студентами. Там ми просиділи три дні, оточені стіною солдатських багнетів та козаками. Там я чув, як вибивали двері ззовні; солдати нам повідомили, що це студенти та робітники прийшли рятувати нас. І ми побачили, як при першому ж громі дверей, що вибиваються, проти наших визволителів вишикувалися солдати, готові кулями і багнетами зустріти їх. Потім нас перевели до Бутирської в'язниці, і я вперше став арештантом. У цій в'язниці я вперше познайомився із революційними виданнями; вперше почув сміливе революційне слово. Саме в цей час у Москві відбулися масові заворушення, робітники простягли руку студентам і цим витягли нас із академічної боротьби на широке поле політичної революції.}}
[[Файл:Сазонов_Егор_Сергеевич.jpg|ліворуч|міні|123x123пкс| Єгор Сазонов після першого арешту]]
У квітні [[1901|1901 року]] Єгора Созонова було виключено з університету і по етапу відправлено до [[Уфа|Уфи]]. На засланні займався вивченням літератури з суспільних та революційних питань. У травні 1901 року знову заарештований за зберігання нелегальної літератури і етапований до [[Москва|Москви]]. За клопотанням батька, звільнено. Приєднався до «<nowiki/>[[Соціал-демократія|Уральського союзу соціал-демократів та соціалістів-революціонерів]]<nowiki/>», але в березні 1902 арештований і після півторамісячного ув'язнення висланий на п'ять років до [[Східний Сибір|Східного Сибіру]]. {{Sfn|Императорский Московский университет|2010|c=669}}

{{OldStyleDate|29|березня|1902 року|16}} в квартиру до Созонова на [[Успенська вулиця (Умань)|Великій Успенській вулиці]], дім 99<ref>Ныне [[Коммунистическая улица (Уфа)|Коммунистическая улица]], 105 «б»</ref>, увірвалась [[поліція]], почався [[обшук]]. Єгор непомітно вирвав із [[Блокнот|записника]] кілька [[аркуш]]ів і почав їх енергійно [[Жувальний м'яз|жувати]]… Але виявилося, що поквапившись, він вирвав не те, що було важливо: в руках [[Охоронні відділення|поліцейських]] виявилися адреси та [[Розвідувальна діяльність|явки]]. Єгора Созонова ув'знили до [[Уфа|Уфімської тюрми]], де поводилися з ним жорстко. Він об'явив [[голодування]]. Потім було [[Етап (ув'язнення)|етапування]] до [[Самара (місто)|Самари]], а згодом &nbsp;— [[Карійська трагедія|Якутське заслання]].

У липні [[1903|1903 року]] на шляху до [[Сибір|Східного Сибіру]] Созонов [[Втеча трьох братів з Азова|утік]] і, перейшовши на нелегальне становище, поїхав до [[Швейцарія|Швейцарії]]. За кордоном остаточно приєднався до партії [[Соціалісти-революціонери|соціал-революціонерів]] і вступив до [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|бойової організації]] .

З підробленим паспортом на чуже ім'я Єгор Созонов повернувся до Росії. 15 (28) липня 1904 разом із товаришами з [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|бойової організації]] в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] скоїв [[вбивство]] [[Міністр внутрішніх справ України|міністра внутрішніх справ]] [[Плеве В'ячеслав Костянтинович|В.&nbsp;К.&nbsp;Плеве]]. Першим йшов із [[Граната|бомбою]] [[Давид Боришанський|Боришанський]], який мав пропустити [[Карета|карету]] Плеве повз себе. За ним слідував Єгор Созонов&nbsp;— основний [[Метальник списа|метальник]]. За ним слідували [[Каляєв Іван Платонович|Каляєв]] і Сікорський, які мали здійснити вбивство у разі промаху Созонова. А якщо [[карета]] поверне назад, справу мав довершити Давид Боришанський («Абрам»). Побачивши карету, Созонов зійшов з тротуару і кинув у неї бомбу. Плеве було вбито. Сам Созонов був тяжко поранений і побитий поліцейськими та охоронцями, заарештований, привезений до Олександрівської лікарні для чорноробів та прооперований.{{Sfn|Императорский Московский университет|2010|c=669}}

[[Файл:Pleve_mort_Peterburg_VII-1904_Varschav_voksal.jpg|thumb|left|Рештки від карети Плеве.]]

Созонова позбавили всіх прав, засадили спочатку в уклали в [[Орєшек|Шліссельбурзьку фортецю]], суд відправив на безстрокове утримання в [[Каторга|каторжній]] в'язниці. Потім була [[Бутирська в'язниця]], звідки Созонова відправили на [[Нерчинськ|Нерчинські копальні]].

[[Амністія]] [[1905]]<ref>Николай II {{Date|17|10|1905|}} подписал Манифест о даровании либеральных свобод.</ref> обмежила перебування Созонова на [[Каторга|каторзі]] відомим терміном.

=== [[Горний Зерентуй|Зерентуйська трагедія]] ===
[[Файл:Sozonov_dopo_attentato_Pleve.jpg|праворуч|міні|191x191пкс| Труп Єгора Сазонова після самогубства]]
Наприкінці [[1907|1907 року]] його перевели до [[Горний Зерентуй|Зерентуйської каторжної в'язниці]], де режим утримання засланців був [[Воля|вільнішим]].

Урядом було вжито заходів до того, щоб не випустити Созонова «зі своїх рук». З центру було надіслано нового начальника в'язниці І. Висоцького, який «зрівняв політв'язнів із кримінальними» та ввів для перших тілесні покарання. Причепившись до нікчемного приводу, наказав відшмагати політичних в'язнів. Почастішали самогубства.

Щоб запобігти їм і залучити до долі в'язнів громадську думку, {{OldStyleDate|10|декабря|1910 год|27|ноября}} Созонов випив отруту.

Звістка про самогубство Созонова справила сильне враження на російське суспільство і стало одним із приводів студентських заворушень (1910—1911) {{Sfn|Императорский Московский университет|2010|c=669}} .

=== Поховання ===
Спочатку його поховали в [[Горний Зерентуй|Гірському Зерентуї]]<ref name="Местосмерти">Ныне [[Нерчинско-Заводский район]] [[Читинская область|Читинской области]], [[Забайкальский край]].</ref> . [[25 травня]] [[1917|1917 року]] прах Созонова був привезений до [[Уфа|Уфи]]. Потім відбулося перепоховання на Сергіївських могилках в [[Уфа|Уфі]].

На могилі [[1917|1917 року]] було встановлено пам'ятник. Він являв собою чотиригранний обеліск (3&nbsp;м х 1,3м). Складений з цегли, зацементований і відштукатурений. У центрі обеліску, в ніші, в цегляну кладку вмуровано мармурову плиту сірого кольору з написом:
{{Цитата|Погибнуть в борьбе за победу своего идеала — великое счастье. Среди ужасов — смерти и крови — рождается свобода.}}
На іншому боці обеліска, теж у ніші, було вмуровано мармурову плиту з текстом:
{{Цитата|Я должен умереть. Ожидать лишний день — это значит, может быть, увидеть новые жертвы.}}
Верхня частина пам'ятника була увінчана чотирисхилим металевим покривом із листового заліза. Тепер на місці зруйнованого пам'ятника встановлено сірий обеліск.

== Пам'ять ==

* {{Date|3|2|1937|1}} в Уфе в честь Егора Созонова в [[Кіровський район Уфи|Кировском районе]] названа улица&nbsp;— [http://www.beautyufa.ru/?p=12160 Улица Егора Сазонова], бывшая Будановская.
* улица в [[Челябінськ|Челябинске]].
* У [[Воронеж]]і є вулиця Петра Сазонова. Раніше на цьому місці перетиналися вулиці [[Алексєєв Петро Олексійович (революціонер)|Петра Алексєєва]] та Єгора Сазонова. У 1970-х роках вулиці були забудовані, а проїжджа ділянка, що залишилася, отримала «об'єднану» назву.
* Вулиця Єгора Сазонова є в [[Єкатеринбург|Єкатеринбурзі]] .

== Родина ==

* '''Батько''' : Сергій Лазаревич Созонов&nbsp;— селянин [[Старообрядництво|-старообрядець]], що став потім [[Лісова промисловість|лісопромисловцем]].
* '''Мати''' : Акіліна Логінівна. В молодості хотіла піти у [[Чернецтво|черниці]], але відмовив її Сергій Лазаревич.[[Файл:Мать Е. Созонова.jpg|міні|Мати Єгора Созонова]]
* '''Брат''' : [[Сазонов, Зот Сергеевич|Зот Сазонов]]&nbsp;— революціонер, учасник [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|бойової організації]] .
* [[Файл:Marija Prokof'eva2.jpg|міні|Марина (Марія) Прокоф'єва&nbsp;— дружина Єгора Созонова, есерка, членкиня бойової організації.]]'''Наречена''' : [[Прокофьева, Марина Алексеевна|Марина (Марія) Олексіївна Прокоф'єва]], [[Соціалісти-революціонери|есерка]], членкиня [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|Бойової організації]], в 1907 разом з Б.&nbsp;Н.&nbsp;Нікітенко та Б.&nbsp;С.&nbsp;Синявським засуджено у справі про замах на Миколу II
* [[Файл:Pallada Bogdanova-Belskaya 2.jpg|міні|Паллада Бєльська&nbsp;— коханка, народила від Созонова двох дітей]]'''Співмешканка''' : Паллада Стринкевич (Богданова-Бєльська), була коханкою Сазонова в юності, народила від нього двох дітей<ref>{{Книга
|автор = А. А. Мурашев, [[Врангель, Николай Николаевич|Н. Н. Врангель]]
|частина = 
|заголовок = Барон и Муза
|посилання = https://books.google.ru/books?hl=ru&id=VaoVAQAAIAAJ&dq=сазоновым&focus
|видання = 
|відповідальний = Аркадий Мурашев, А. Скаков
|місце = 
|видавництво = Коло
|рік = 2001
|сторінок = 224
|сторінки = 135
|ISBN = 5-901841-02-6
}}</ref>

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Джерела ==
* {{Із|БЭС|}}
* Созонов Егор Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Прохоров.&nbsp;— 3-е изд.&nbsp;— М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
* {{Із|Энциклопедии «Отечество»|}}
* ''А. Залесов.'' [http://www.hrono.ru/text/2006/zales12_06.html Две прогулки по Уфе, или Хаос вопреки Порядку]
* ''Ю. Узиков.'' [http://www.hrono.ru/text/2007/uzi03_07.html Краеведческий калейдоскоп]
* ''Закиров Р. С.'' [http://istoki-rb.ru/index.php?article=4122# Эсеры в Уфе] Архивная копия от 26 апреля 2014 на Wayback Machine
* {{Стаття|author={{nobr|Ерофеев Н. Д.}}|title=СОЗОНОВ (Сазонов) Егор Сергеевич|видання=Императорский Московский университет: 1755—1917|тип=энциклопедический словарь|автор видання={{nobr|А. Ю. Андреев}}, {{nobr|Д. А. Цыганков}}|place=М.|publisher=Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН)|date=2010|pages=669|isbn=978-5-8243-1429-8|ref=Императорский Московский университет}}

== Посилання ==
* {{YouTube|hLT5D8dcEYQ|Тероризм по-уфимськи}}
* Брошура есерів [http://sic-transit.ru/blog/k_7_nojabrja/2013-11-07-51 «Пам'яті 15 липня 1904&nbsp;р.»] {{ArchivedURL|https://web.archive.org/web/20131113160813/http://sic-transit.ru/blog/k_7_nojabrja/2013-11-07-51|13 листопада 2013}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Самогубці, які отруїлися]]
[[Категорія:В'язні Шліссельбурзької фортеці]]
[[Категорія:Російські революціонери]]
[[Категорія:Члени партії соціалістів-революціонерів]]
[[Категорія:Члени_Бойової_організації_партії_соціалістів-революціонерів]]
[[Категорія:Російські терористи]]
[[Категорія:Російські революціонери]]
[[Категорія:Політв'язні]]
[[Категорія:Жертви поліційного свавілля]]
[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]