Созонов Єгор Сергійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єгор Сергійович Созонов (Сазонов) (Шаблон:Життєпис; Гірський Зерентуй, Іркутське) — російський революціонер, есер, терорист, член бойової організації, вбивця В. К. Плеве.

Біографія

Молодий Єгор Сазонов

Єгор Созонов народився у селі Петрівське Уржумського повіту (нині — в Шаблон:Місце народження, Кіровської області) у старообрядницькій родині багатого лісопромисловця. Шаблон:Цитата Навчався в Уфимській чоловічій гімназії, потім вступив на медичний факультет Московського університету . Шаблон:Sfn Мета життя він визначив так: стати земським лікарем та лікувати хворих. Шаблон:Цитата Але звістка про те, що 183 київські революційно налаштовані студенти віддано в солдати, викликала в душі юнака протест, і він закликав своїх товаришів по університету виступити проти такого рішення царського уряду. Демонстрація була розгромлена.

Посилальні есери в Акатуї. На фото ліворуч Марія Школьник, Григорій Гершуні, Марія Спірідонова, Олександра Ізмайлович, Анастасія Біценко ; у другому ряду: Єгор Сазонов, Ревека Фіалка, Петро Сидорчук, Лідія Єзерська, Петро Карпович

Шаблон:Цитата

Єгор Сазонов після першого арешту

У квітні 1901 року Єгора Созонова було виключено з університету і по етапу відправлено до Уфи. На засланні займався вивченням літератури з суспільних та революційних питань. У травні 1901 року знову заарештований за зберігання нелегальної літератури і етапований до Москви. За клопотанням батька, звільнено. Приєднався до «Уральського союзу соціал-демократів та соціалістів-революціонерів», але в березні 1902 арештований і після півторамісячного ув'язнення висланий на п'ять років до Східного Сибіру. Шаблон:Sfn

Шаблон:OldStyleDate в квартиру до Созонова на Великій Успенській вулиці, дім 99[1], увірвалась поліція, почався обшук. Єгор непомітно вирвав із записника кілька аркушів і почав їх енергійно жувати… Але виявилося, що поквапившись, він вирвав не те, що було важливо: в руках поліцейських виявилися адреси та явки. Єгора Созонова ув'знили до Уфімської тюрми, де поводилися з ним жорстко. Він об'явив голодування. Потім було етапування до Самари, а згодом  — Якутське заслання.

У липні 1903 року на шляху до Східного Сибіру Созонов утік і, перейшовши на нелегальне становище, поїхав до Швейцарії. За кордоном остаточно приєднався до партії соціал-революціонерів і вступив до бойової організації .

З підробленим паспортом на чуже ім'я Єгор Созонов повернувся до Росії. 15 (28) липня 1904 разом із товаришами з бойової організації в Петербурзі скоїв вбивство міністра внутрішніх справ В. К. Плеве. Першим йшов із бомбою Боришанський, який мав пропустити карету Плеве повз себе. За ним слідував Єгор Созонов — основний метальник. За ним слідували Каляєв і Сікорський, які мали здійснити вбивство у разі промаху Созонова. А якщо карета поверне назад, справу мав довершити Давид Боришанський («Абрам»). Побачивши карету, Созонов зійшов з тротуару і кинув у неї бомбу. Плеве було вбито. Сам Созонов був тяжко поранений і побитий поліцейськими та охоронцями, заарештований, привезений до Олександрівської лікарні для чорноробів та прооперований.Шаблон:Sfn

Рештки від карети Плеве.

Созонова позбавили всіх прав, засадили спочатку в уклали в Шліссельбурзьку фортецю, суд відправив на безстрокове утримання в каторжній в'язниці. Потім була Бутирська в'язниця, звідки Созонова відправили на Нерчинські копальні.

Амністія 1905[2] обмежила перебування Созонова на каторзі відомим терміном.

Зерентуйська трагедія

Труп Єгора Сазонова після самогубства

Наприкінці 1907 року його перевели до Зерентуйської каторжної в'язниці, де режим утримання засланців був вільнішим.

Урядом було вжито заходів до того, щоб не випустити Созонова «зі своїх рук». З центру було надіслано нового начальника в'язниці І. Висоцького, який «зрівняв політв'язнів із кримінальними» та ввів для перших тілесні покарання. Причепившись до нікчемного приводу, наказав відшмагати політичних в'язнів. Почастішали самогубства.

Щоб запобігти їм і залучити до долі в'язнів громадську думку, Шаблон:OldStyleDate Созонов випив отруту.

Звістка про самогубство Созонова справила сильне враження на російське суспільство і стало одним із приводів студентських заворушень (1910—1911) Шаблон:Sfn .

Поховання

Спочатку його поховали в Гірському Зерентуї[3] . 25 травня 1917 року прах Созонова був привезений до Уфи. Потім відбулося перепоховання на Сергіївських могилках в Уфі.

На могилі 1917 року було встановлено пам'ятник. Він являв собою чотиригранний обеліск (3 м х 1,3м). Складений з цегли, зацементований і відштукатурений. У центрі обеліску, в ніші, в цегляну кладку вмуровано мармурову плиту сірого кольору з написом: Шаблон:Цитата На іншому боці обеліска, теж у ніші, було вмуровано мармурову плиту з текстом: Шаблон:Цитата Верхня частина пам'ятника була увінчана чотирисхилим металевим покривом із листового заліза. Тепер на місці зруйнованого пам'ятника встановлено сірий обеліск.

Пам'ять

Родина

  • Батько : Сергій Лазаревич Созонов — селянин -старообрядець, що став потім лісопромисловцем.
  • Мати : Акіліна Логінівна. В молодості хотіла піти у черниці, але відмовив її Сергій Лазаревич.
    Мати Єгора Созонова
  • Брат : Зот Сазонов — революціонер, учасник бойової організації .
  • Марина (Марія) Прокоф'єва — дружина Єгора Созонова, есерка, членкиня бойової організації.
    Наречена : Марина (Марія) Олексіївна Прокоф'єва, есерка, членкиня Бойової організації, в 1907 разом з Б. Н. Нікітенко та Б. С. Синявським засуджено у справі про замах на Миколу II
  • Паллада Бєльська — коханка, народила від Созонова двох дітей
    Співмешканка : Паллада Стринкевич (Богданова-Бєльська), була коханкою Сазонова в юності, народила від нього двох дітей[4]

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ Ныне Коммунистическая улица, 105 «б»
  2. ↑ Николай II Шаблон:Date подписал Манифест о даровании либеральных свобод.
  3. ↑ Ныне Нерчинско-Заводский район Читинской области, Забайкальский край.
  4. ↑ Шаблон:Книга
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Созонов_Єгор_Сергійович&oldid=4720