Перегляд вихідного коду сторінки Брановицький Ігор Євгенович

{{перекласти|ru|Брановицкий, Игорь Евгеньевич}}
{{Військовик2
| ім'я                = Ігор Євгенович Брановицький
| оригінал імені      =
| портрет             = Брановицький Ігор Євгенович.jpg
| ім'я при народженні =
| дата народження     = 25.4.1976
| місце народження    = [[Київ]], [[УРСР]]
| дата смерті         = 21.1.2015
| місце смерті        = [[Донецьк]], [[Україна]]
| причина смерті      =
| прізвисько          = «Натрій»
| країна              = {{UKR}}
| вид збройних сил    = {{fЗСУ}}
| рід військ          = {{InВДВ Укр}}
| роки служби         =
| звання              = {{Ранг|країна=Україна|звання=Солдат}}
| формування          = {{90 ОАеМБ ЗСУ|2}} ([[81-ша окрема аеромобільна бригада (Україна)|81&nbsp;ОАеМБр]])
| командування        =
| битви               = [[Місія ООН в Анголі]]<br/>[[Війна на сході України]]
* [[Бої за Донецький аеропорт]]
| нагороди            = {{ряд2|{{Орден Золота Зірка (Україна)}} }}
{{ряд2|{{Орден За мужність III ступеня}} }}
{{ряд2|{{Народний Герой України}}|{{Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»}}}}
| університет         =
| signature           =
| інше                =
}}
{{Однофамільці|Брановицький}}
'''І́гор Євге́нович Бранови́цький''' {{життєпис}}<!--({{нар}} {{ДН|25|4|1976}}, [[Київ]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— {{ДС|21|1|2015}}, [[Донецьк]], [[Донецька область]], [[Україна]])-->&nbsp;— український військовик, кулеметник [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша окрема аеромобільна бригада (Україна)|81-ї десантно-штурмової бригади]], учасник [[Війна на сході України|війни на Сході України]], [[Бої за Донецький аеропорт|захисник Донецького аеропорту]]. Під час вивезення полонених, потрапив у полон російських силовиків, де і загинув від рук терориста [[Павлов Арсен Сергійович|Арсена Павлова]] (позив. "Моторола").  [[Герой України]] (2016, посмертно), лицар [[Орден «Народний Герой України»|Ордену «Народний Герой України»]] (посмертно).

== Біографія ==
Народився 25 квітня в місті Київ. Батько — Євген Брановицький, офіцер радянської армії, учасник афганської війни, помер в 1990 від поранень. Мати — Ніна Костянтинівна, працювала фармацевтом. Ігор мав молодшого брата Юрія. Закінчив [[Київський технікум електронних приладів]]. Проходив службу в українській армії, служив у складі українського [[Місія ООН в Анголі|миротворчого контингенту ООН в Анголі]]. Учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]]. На момент смерті був розведений, дітей не мав<ref>{{Cite web|title="Можливо, Захарченко попаде під амністію, але ж ця с#ка пальцем показала на мою дитину і сказала: "Розстріляти!"", – мама убитого в плену бойца Игоря Брановицкого|url=https://censor.net/ru/resonance/369977/mojlivo_zaharchenko_popade_pd_amnstyu_ale_j_tsya_ska_paltsem_pokazala_na_moyu_ditinu_skazala_rozstrlyati|website=Цензор.НЕТ|accessdate=2023-04-03|language=ru|last=Цензор.НЕТ}}</ref>.

=== Війна на сході України ===
Мобілізований як доброволець, з кінця серпня [[2014]] року проходив військові навчання під [[Житомир]]ом, з жовтня перебував у зоні [[Антитерористична операція на сході України|АТО]].

[[Файл:Порошенко_Брановицкий.jpg|міні|Президент України Петро Порошенко вручає нагороду Ніні Костянтинівні, матері Ігоря Брановицького]]
Під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина [[Свирид Анатолій Олексійович|Анатолій Свирид]]) і повернувся назад&nbsp;— разом із «Сєвєром» та [[Соколовський Василь Вадимович|Василем Соколовським]], де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом [[Павлов Арсен Сергійович|Павловим («Моторола»)]]<ref>{{Cite web |url=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/04/150415_branovytsky_death_witness_sova_interview_vs |title=Як «Моторола» стратив «кіборга» — розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015 |accessdate=4 червня 2015 |archive-date=19 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150419032620/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/04/150415_branovytsky_death_witness_sova_interview_vs }}</ref>. У березні ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька<ref>{{Cite web |url=http://life.pravda.com.ua/society/2015/04/23/192891/ |title=Дорогою ціною. Як ми шукали зниклого кіборга // «Українська правда. Життя», 23 квітня 2015 |accessdate=4 червня 2015 |archive-date=23 квітня 2015 |archive-url=https://archive.today/20150423133744/http://life.pravda.com.ua/society/2015/04/23/192891/ }}</ref>.

Похований [[3 квітня]] на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] Києва (ділянка 86, ряд 11, місце 3)<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=721656861282053 Слава Богу! Разговаривал с Толей, киборгом «забытого батальона». // facebook George Tuka, 22 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=466767700141553&set=a.376267485858242.1073741860.100004249801182 Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловіка]</ref><ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=466913290126994&id=100004249801182 Війна забирає найкращих]</ref><ref>{{Cite web |url=http://ukrsouz.com.ua/?p=2126 |title=Київ на колінах прощався з кіборгом, який прийняв мученицьку смерть від «Мотороли» (фото) // ГО «Український союз інвалідів, ветеранів Афганістану, учасників бойових дій», 4 квітня 2015 |accessdate=4 червня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150411053413/http://ukrsouz.com.ua/?p=2126 |archivedate=11 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://life.pravda.com.ua/columns/2015/04/30/193308/ |title=Мого сина вбили двічі // «Українська правда. Життя», 30 квітня 2015 |accessdate=4 червня 2015 |archive-date=1 травня 2015 |archive-url=https://archive.today/20150501111446/http://life.pravda.com.ua/columns/2015/04/30/193308/ }}</ref>.

[[4 червня]] [[2015]] року нагороджений першою нагородою [[Орден «Народний Герой України»|Ордена «Народний Герой України»]] (посмертно). Нагороду вручено матері героя<ref>[http://censor.net.ua/photo_news/338853/22_velikih_ukraintsa_udostoilis_zvaniya_narodnyyi_geroyi_ukrainy_sredi_nih_izvestnye_voiny_mediki_i 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО]</ref>.

== Нагороди ==
* Звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Герой України|ордена «Золота Зірка»]] ([[23 серпня]] [[2016]], посмертно)&nbsp;— ''за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі''<ref>{{УПУ|349/2016|23 серпня 2016|Про присвоєння І. Брановицькому звання Герой України}}</ref>;
* [[Орден «За мужність»]] III&nbsp;ст. ([[23 травня]] [[2015]], посмертно)&nbsp;— ''за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі''<ref>{{УПУ|282/2015|23 травня 2015|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>;
* Указом №&nbsp;1 від 4 червня 2015&nbsp;р. нагороджений відзнакою [[Орден «Народний Герой України»]] (посмертно)<ref>{{cite web |url=https://uaheroes.com/story/ihor-branovytskyy/|title=Ігор Брановицький|website=uaheroes.com|publisher=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220208083635/https://uaheroes.com/story/ihor-branovytskyy/|archivedate=8 лютого 2022}}</ref>;
* [[Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»]] (посмертно, 2015&nbsp;р.).

== Вшанування пам'яті ==
[[File:Awards for the Second Battle of Donetsk Airport - Branovytsky Igor Yevhenovych.jpg|thumb|Знак «Кіборги» Брановицького Ігоря Євгеновича ]]
В лютому 2016 року відкрито меморіальну дошку на будівлі технікуму, де навчався Ігор Брановицький.

5 вересня 2016 року Президент України [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] в [[Маріїнський палац|Маріїнському палаці]] вручив нагородні атрибути звання [[Герой України]]&nbsp;— орден «Золота Зірка» та інші&nbsp;— матері загиблого Героя Ніні Костянтинівні<ref>[http://www.president.gov.ua/news/zavdyaki-yihnij-samopozhertvi-mi-zhivemo-ta-dihayemo-prezide-38073 «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо»,&nbsp;— Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО] {{Webarchive|url=https://archive.today/20160906002933/http://www.president.gov.ua/news/zavdyaki-yihnij-samopozhertvi-mi-zhivemo-ta-dihayemo-prezide-38073 |date=6 вересня 2016 }} // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016&nbsp;р.</ref>.

2016 року на честь Ігоря Брановицького названо [[Вулиця Ігоря Брановицького|вулицю Брановицького]] у Києві{{ркмр2|1319}}.

29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, [[Гольченко Ігор Іванович|Ігор Гольченко]], [[Колосовський Микола Миколайович (військовик)|Микола Колосовський]], [[Лоскот Євген Олександрович|Євген Лоскот]], [[Матвієнко Андрій Віталійович|Андрій Матвієнко]], [[Свищ Сергій Сергійович|Сергій Свищ]], [[Сидор Олег Миколайович|Олег Сидор]], [[Табала Сергій Олександрович|Сергій Табала]], [[Тороповський Георгій Валерійович|Георгій Тороповський]].

8 вересня 2017 року в місті [[Кам'янець-Подільський]] на фасаді клубу військової частини А2738, де у 1995—1996 Ігор Брановицький проходив строкову службу, відкрито меморіальну дошку на його честь<ref>[http://www.mil.gov.ua/news/2017/09/08/u-kamyanecz-podilskomu-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-v-doneczkomu-aeroportu-geroyu-ukraini-igoryu-branoviczkomu/ У Кам'янець-Подільському відкрили меморіальну дошку загиблому в Донецькому аеропорту Герою України Ігорю Брановицькому] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170909233642/http://www.mil.gov.ua/news/2017/09/08/u-kamyanecz-podilskomu-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-v-doneczkomu-aeroportu-geroyu-ukraini-igoryu-branoviczkomu/ |date=9 вересня 2017 }} // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 8 вересня 2017</ref>.

25 жовтня 2019 року в Києві на честь Ігоря Брановицького було створено молодіжний простір «Натрій»<ref>{{citeweb|url=https://www.radiosvoboda.org/a/30221742.html|title=На честь «кіборга» Ігоря Брановицького у Києві створюють молодіжний простір «Натрій»|publisher=[[Радіо Свобода]]|accessdate=6 листопада 2019|archive-date=6 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191106134720/https://www.radiosvoboda.org/a/30221742.html}}</ref>.

Вшановується в [[Меморіальний комплекс «Зала пам'яті»|меморіальному комплексі «Зала пам'яті»]], в щоденному ранковому церемоніалі 21 січня<ref>{{cite web |url=https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/21/dzvin-pamyati-prolunav-devyat-raziv%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/|title=В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників|website=mil.gov.ua|publisher=Офіційний сайт [[Міністерство оборони України|Міністерства оборони України]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220121213605/https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/21/dzvin-pamyati-prolunav-devyat-raziv%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/|archivedate=21 січня 2022|accessdate=21 січня 2022}}</ref><ref>{{YouTube|n5wbYX7rgMc|Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 21 січня|logo=1|start=39s}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://obozrevatel.com/blogs/02641-on-nikogda-ne-vernetsya-domoj.htm Он никогда не вернется домой…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150928013154/http://obozrevatel.com/blogs/02641-on-nikogda-ne-vernetsya-domoj.htm |date=28 вересня 2015 }}, Валерий Логинов, офицер, позывной «Аскольд», [[Обозреватель]], 27.09.2015 {{ref-ru}}
* [https://archive.today/20161026145306/http://www.5.ua/ato-na-shodi/u-kyievi-vidkryly-memorialnu-doshku-kiborhu-ihoriu-branovytskomu-105758.html У Києві відкрили меморіальну дошку Ігорю Брановицькому]
* [https://www.youtube.com/watch?v=5j5fkjM5Yks «День незалежності. Ігор Брановицький» з циклу документальних фільмів «Нескорені», телеканал СТБ, 2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200426074733/https://www.youtube.com/watch?v=5j5fkjM5Yks&gl=US&hl=en |date=26 квітня 2020 }}
* ''Ірина Штогрін''. [https://www.radiosvoboda.org/a/29722544.html «Я хочу довести, що убивство мого сина є воєнним злочином» — Ніна Брановицька] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190122144918/https://www.radiosvoboda.org/a/29722544.html |date=22 січня 2019 }} // «Радіо Свобода», 21 січня 2019
* [https://memorybook.org.ua/2/branovecky.htm Брановицький Ігор Євгенович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220120083243/https://memorybook.org.ua/2/branovecky.htm |date=20 січня 2022 }} // ''[[Книга пам'яті полеглих за Україну]]''
* [https://ukraine-memorial.org/ua/biography/branovickiy-igor-evgenovich/ Брановицький Ігор Євгенович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220208084333/https://ukraine-memorial.org/ua/biography/branovickiy-igor-evgenovich/ |date=8 лютого 2022 }} // ''[[Український меморіал]]''


{{succession|office=[[Герой України]] — [[Список Героїв України|кавалер ордена «Золота Зірка»]] <br>№ 163 <br>[[23 серпня]] [[2016]]|preceded=[[Чибінєєв Валерій Вікторович]] | succeeded= [[Колодій Сергій Володимирович]]}}

{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}
{{Герої України}}

{{Учасники РУВ|загинув=так}}
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Українські миротворці]]
[[Категорія:Військовополонені]]
[[Категорія:Померли в Донецьку]]
[[Категорія:Жертви вбивств]]
[[Категорія:Поховані на Берковецькому кладовищі]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Кіборги Донецького аеропорту]]