-
Бутирін Антон Володимирович: відмінності між версіями
ua>Інна Літвінова мНемає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023
| Бутирін Антон Володимирович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Анто́н Володи́мирович Бути́рін (1 січня 1978, Кременчук, Полтавська область — 28 серпня 2014, Новозар'ївка, Донецька область)— військовий Збройних сил України, сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади.
Життєпис
Закінчив Кременчуцьку школу № 9.
2 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим навідником 9-ї роти 92-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0501, село Клугино-Башкирівка Чугуївської міської ради Харківської області).
28 серпня 2014 року ротно-тактична група 92-ї окремої механізованої бригади, у складі якої діяв сержант Бутирін та ще один кременчужанин - Андрій Деребченко, рухалась у район селища міського типу Старобешеве Донецької області з метою деблокувати українські підрозділи, що опинились у так званому «Іловайському котлі». На дорозі поміж селами Новозар’ївка та Войкове Старобешівського району Донецької області група потрапила під масований обстріл з ракетних систем залпового вогню «Град», мінометів і танків. Внаслідок обстрілу сержант Бутирін загинув. З того часу вважався зниклим безвісти.
Тоді ж загинули Ігор Романцов, Сергій Бризгайло, Юрій Безщотний, Василь Лепетюха, Сергій Чорний, Олександр Карпенко, Руслан Батраченко, Андрій Деребченко.[1]
Був похований як невідомий учасник АТО на Кушугумському кладовищі у м. Запоріжжі.
16 вересня 2014 його тіло було ексгумовано[2] й привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»).
У червні 2016 році ДНК-експертиза останків похованих невідомих солдатів показала, що серед них є останки Антона Бутиріна.
31 серпня 2016 року Антон Бутирін перепохований в Кременчуці на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО.[3]
Нагороди
- Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
Вшанування пам'яті
Джерела
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub
- ↑
https://memorybook.org.ua/2/bytirin.htm
- ↑
https://zp.depo.ua/ukr/zp/na-zaporizhzhi-identifikuvali-troh-zagiblih-u-rosiysko-ukrayinskiy-29082016185100
- ↑
https://fakty.ua/221896-v-kremenchuge-pohoronili-ostanki-36-letnego-serzhanta-antona-butyrina-pogibshego-pod-ilovajskom-foto
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
http://pplus.in.ua/jittya/10706-sogodn_v_dkrito_memor_alnu_doshku_zagiblomu_atovtsyu_antonu_butir_nu_foto_v_deo.html
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.11.2016 № 1147 «Про увічнення пам’яті Бутиріна А.В. в м. Кременчуці»