-
Каракула Віталій Олександрович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:29, 8 жовтня 2023
| Каракула Віталій Олександрович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Віта́лій Олекса́ндрович Каракула (12 березня 1986, Деражня — 16 січня 2015, Одрадівка) — солдат Збройних сил України, 44-та окрема артилерійська бригада. Учасник боїв за Дебальцеве. Кавалер Ордену «За мужність» III ступеня.
Життєпис
2003 року закінчив 11 класів деражнянського НВК ЗОШ № 2, гімназії.
19 квітня 2004 року був призваний на військову службу Деражнянським військкоматом. Був направлений в навчальну частину в м. Кривий Ріг. Військову присягу прийняв 22 травня 2004 року в м. Кривий Ріг. Після закінченя учебки був направлений для проходження військової служби в м. Кременчуг. Служив Віталій в патрульно постовій службі. 24 жовтня 2005 року був звільнений в запас.Шаблон:Fact
Під час служби познайомився з Подобашенко Оленою Олександрівною, у 2006 році одружився з нею. 13 лютого 2007 року у них народився син Владислав.
У 2008 році закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій вищого навчального закладу Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста.
Жив і працював Віталій у Деражні.
У 2013 році Віталій з Оленою розлучилися.
6 Вересня 2014 року призваний по мобілізації згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» до військової частини А 1428, смт. Старичі Львівської обл. Брав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції.
16 січня 2015 року загинув під час обстрілу окупаційних сил поблизу села Одрадівки Артемівського району — снаряд потрапив в бліндаж. Тоді ж загинули старший сержант Микола Штанський, солдати Олександр Босий та Сергій Слобоженко.
Похований в Деражні 21 січня 2015 року.
Без Віталія лишилися батьки і син Владислав.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
- В березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні бойових лій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 січня[3][4].