-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Лавренчук Віктор Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 34: Рядок 34:
}}
}}
{{Однофамільці|Лавренчук}}
{{Однофамільці|Лавренчук}}
'''Віктор Іванович Лавренчук ''' (*[[7 жовтня]] [[1986]], [[Дьйор]] — †[[8 грудня]] [[2014]], передмістя [[Донецьк]]а, похований у [[Рудівка (Прилуцький район)|Рудівці]]) — [[старший солдат]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]]. Доброволець [[1-а окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]]. Cтарший навідник мінометної батареї першої окремої танкової бригади. Герой [[Антитерористична операція на сході України|АТО]].
'''Віктор Іванович Лавренчук ''' (*[[7 жовтня]] [[1986]], [[Дьйор]] — †[[8 грудня]] [[2014]], передмістя [[Донецьк]]а, похований у [[Рудівка (Прилуцький район)|Рудівці]]) — [[старший солдат]] [[Збройні сили України|Збройних сил України]]. Доброволець [[1-а окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]]. Старший навідник мінометної батареї першої окремої танкової бригади. Герой [[Антитерористична операція на сході України|АТО]].


== Біографія ==
== Біографія ==

Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023

Лавренчук Віктор Іванович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Віктор Іванович Лавренчук (*7 жовтня 1986, Дьйор — †8 грудня 2014, передмістя Донецька, похований у Рудівці) — старший солдат Збройних сил України. Доброволець 1-ї окремої танкової бригади. Старший навідник мінометної батареї першої окремої танкової бригади. Герой АТО.

Біографія

Народився в Угорщині, в родині Івана та Катерини Лавренчуків, один із чотирьох дітей.

Здобув вищу освіту.

2004—2006 — служив у Військово-морських силах України. Ідейний націоналіст, член ВО «Свободи» (з 2013). Брав активну участь у Революції гідності.

З початком агресії РФ в Україну — доброволець Збройних сил України, старший навідник мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади.

Брав участь у патрулюванні українсько-російського кордону у березні 2014, згодом — активний учасник боїв за Луганський аеропорт, де дістав поранення від уламка ракети «Граду». Воював у Сабівці та Щасті на Луганщині, з початку грудня 2014 — у селищі Піски, де загинув від прямого влучення снаряду під час прикриття українського гарнізону в аеропорту міста Донецьк. Тоді ж полягли Валентин Бойко та В'ячеслав Носенко, ще 6 зазнали поранень.

Похований у Рудівці.

Сімейний стан

Одружений, виховував сина (2009 року народження).

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» [2].

Вшанування пам'яті

Файл:Лавренчук Віктор Іванович.JPG
Меморіальна дошка на честь Віктора Лавренчука

На центральній стіні Прилуцького агротехнічого коледжу 29 квітня 2015 встановлено меморіальну дошку на честь Віктора Лавренчука, у фоє коледжу облаштований куточок слави воїнів АТО, в якому міститься розділ пам'яті героя з Рудівки. Участь у відкритті дошки взяв лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 8 грудня[3][4].

Джерела

Посилання

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ