-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Литвиненко Андрій Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>LxlalexlxlBot
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023

Литвиненко Андрій Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Андрі́й Олекса́ндрович Литвине́нко (Шаблон:Н , м. Дніпро, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, десантник, солдат Збройних сил України. Позивний «Козак». Учасник російсько-української війни.

Життєпис

У 1997—1999 роках служив в Армії оборони Ізраїлю. Мешкав із сім'єю в Новомосковську.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 26 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією як доброволець.

Зарахований на посаду кочегара відділення медичного постачання медроти 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.

Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. В медроті виконував обов'язки санінструктора, надавав медичну допомогу, виїжджав із бійцями на завдання. У частині його називали Козак за характерний оселедець.

Обставини загибелі

19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Медики медроти виїхали з Красного Лиману ближче до місця бою, а Андрій Литвиненко поїхав у якості санінструктора безпосередньо із бронеколоною десантників[1]. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Терористи пропустили дві машини колони і підірвали на керованому фугасі третю — машину управління «Реостат». В результаті вибуху командир батареї Роман Прищепа дістав поранення у шию, механіку-водію Антону Воленку відірвало руку, старший сержант Максим Коваль дістав осколкові поранення, інші — контузії. Молодший сержант Сергій Калитюк, зробив Ковалю укол і покликав санінструктора. Коли Андрій Литвиненко підійшов і почав надавати допомогу пораненому, почався черговий обстріл. Андрій загинув від кулі снайпера у серце, — куля влучила зі спини між пластинами бронежилету. Загинув і Максим Коваль, а Колитюк дістав кілька кульових поранень[2][3]. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Було втрачено дві БМД-1. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Спільними зусиллями, блокпост був взятий[4][5][6]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко.

Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[7]. Шаблон:Seealso

23 червня в Новомосковську прощались з двома загиблими десантниками, Андрієм Литвиненком та Юрієм Голополосовим. Поховані поряд на Воронівському кладовищі міста[8][9].

Залишилися батьки Ліна Матвіївна та Олександр, дружина Тетяна Анатоліївна та дві доньки — 12-річна Зоряна та 8-річна Мирослава.

Нагороди

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[10].

Вшанування пам'яті

23 серпня 2014-го в Новомосковську відкрито Дошку пам'яті «Вічна слава Героям!», серед вшанованих — і Андрій Литвиненко[11].

В Новомосковську на будинку, де жив Андрій Литвиненко, за адресою вул. Гетьманська, 40, встановлено меморіальну дошку на його честь[12][13].

Рішенням Новомосковської міської ради № 61-р від 19.02.2016 вул. А Луценка в м. Новомосковськ перейменовано на вулицю А. Литвиненка[14].

19 червня 2016 на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена шістьох полеглих десантників 25-ї бригади[15][16].

Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)[17].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 19 червня[18][19].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Командир медроти Андрій Комнатний: «Вмираючому бійцю ми робили переливання крові прямо на териконі» Шаблон:Ref-ru // Факти, 17 лютого 2016
  2. ↑ «Львівські чиновники нас звинувачують, що ми обкрадаємо місцевий бюджет», — учасник російсько-української війни // Вголос, 7 листопада 2016
  3. ↑ Він загинув під Ямполем // Михайло Жирохов. Чeline, 3 квітня 2017
  4. ↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» // Народна Армія, 17 березня 2016
  5. ↑ 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО // Тиждень, 28 квітня 2016
  6. ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  7. ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
  8. ↑ Новомосковськ прощався зі своїми Героями // «Новомосковськ», 26 червня 2014
  9. ↑ Шаблон:Youtube // Телеканал Самарь, 23 червня 2014
  10. ↑ Шаблон:УПУ
  11. ↑ У Новомосковську відкрили дошку пошани загиблим землякам // Новомосковськ сьогодні, 3 вересня 2014
  12. ↑ На честь пам'яті Андрія Литвиненка в Новомосковську пройде мітинг Шаблон:Ref-ru // Корисна газета, 10 серпня 2017
  13. ↑ В Новомосковську вшанували пам'ять загиблого Героя Шаблон:Ref-ru // 0569.com.ua, 14 серпня 2017
  14. ↑ У Новомосковську перейменували 46 вулиць та провулків // Корисна газета, 22 лютого 2016
  15. ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України // Донецька ОДА, 19 червня 2016
  16. ↑ Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016
  17. ↑ https://novomoskovsk-rada.dp.gov.ua/ua/normativni-akti/vsi-normativni-akti/pro-prisvoyennya-zvannya-pochesnij-gromadyanin-mista-novomoskovska-posmertno

  18. ↑ https://www.mil.gov.ua/news/2021/06/19/voni-nazavzhdi-zalishatsya-v-nashij-pamyati-i-v-nashih-serczyah-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv/

  19. ↑ Шаблон:YouTube
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Литвиненко_Андрій_Олександрович&oldid=14566