-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Шевченко Олексій Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Олексій Володимирович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олексі́й Володи́мирович Шевче́нко(Шаблон:Н , с. Левків, Житомирський район, Житомирська область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український міліціонер-спецпризначенець, десантник-розвідник, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1988 року в селі Левків Житомирського району Житомирської області. 2004 року закінчив загальноосвітню школу села Левків. У шкільні роки брав участь у предметних олімпіадах, був лісничим шкільного лісництва. Здобув фах «Молодший спеціаліст — юрист» у Житомирському національному агроекологічному університеті. З дитинства прагнув бути військовиком, але на контрактну службу його не взяли за станом здоров'я. 2007 року був призваний на строкову військову службу.

Після армії служив у спеціальному підрозділі судової міліції «Грифон» при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України. Закінчив школу міліції. Заочно навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (Харків), яку закінчив 2011 року. Займався спортом, їздив від спецпідрозділу на змагання всеукраїнського рівня, грав у футбольній команді «Енергія» с. Гадзинка, неодноразово ставав призером обласних змагань з армреслінгу серед представників силових структур. Разом із братом організував тренажерний зал і безплатно тренував молодь. Зібрав сільську команду Левкова з волейболу, яка теж брала участь у змаганнях, серед яких — на краще спортивне село України.

У листопаді 2013, під час Революції Гідності, підрозділ Олексія дістав наказ про направлення для участі в силовому розгоні мирної демонстрації в Києві. Олексій відмовився брати участь у цій операції, і в грудні подав рапорт про звільнення.

У лютому 2014 вступив на військову службу за контрактом, — розвідник-кулеметник розвідувального взводу розвідувальної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0281, м. Житомир.

З березня 2014 року служив у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованим Кримом, з квітня брав участь в антитерористичній операції на сході України.

19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків у районі смт Ямпіль та визволення населених пунктів. З Лиману вирушили десантники 25-ї аеромобільної бригади і розвідники 95-ї аеромобільної бригади, які мали завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити й утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Загинув начштабу дивізіону 25-ї бригади Андрій Клочко і ще п'ятеро десантників з 25-ї. У підбитому з гранатомета БТРі загинув командир розвідгрупи 95-ї бригади капітан Олексій Крементар. Загинув у бою старший солдат Олексій Шевченко, його тіло знайшли 20 червня. На допомогу вилетіла пара Су-25. Спільними зусиллями блокпост був взятий[1][2][3].

Визволення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[4]. Шаблон:Seealso

23 червня похований на кладовищі рідного села Левків Житомирського району[5][6].

Залишились батьки Валентина Леонідівна та Володимир Дмитрович і молодший брат Ярослав.

Нагороди та звання

  • 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7]
  • Присвоєне почесне звання «Честь і слава Житомирського району» (посмертно)
  • Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Вшанування пам'яті

У травні 2015 в центрі села Левків встановили меморіальну дошку загиблим у зоні АТО односельчанам Олексію Шевченку, Олександру Книшу та Олександру Шахраю[8].

19 червня 2016 на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена двох полеглих десантників 95-ї бригади[9][10].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ У бою під Слов'янськом загинули ще два десантника з житомирської бригади // «Житомир.info», 20 червня 2014
  2. ↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» // Народна Армія, 17 березня 2016
  3. ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  4. ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
  5. ↑ Житомирщина попрощалася з двома воїнами-десантниками, які віддали своє життя за Україну // Міноборони України, 23 червня 2014
  6. ↑ На Житомирщині поховали двох десантників, які загинули на Донеччині Шаблон:Ref-ru // ТСН, 27 липня 2014
  7. ↑ Шаблон:УПУ
  8. ↑ У центрі Левкова встановили меморіальну дошку загиблим у зоні АТО односельчанам // Перший Житомирський, 10 травня 2015
  9. ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України // Донецька ОДА, 19 червня 2016
  10. ↑ Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Шевченко_Олексій_Володимирович&oldid=19170