-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Таранін Віталій Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Alex-sedlachek
 
м (Імпортовано 1 версія)
 

Поточна версія на 21:53, 8 жовтня 2023

Віталій Таранін
Віталій Олександрович Таранін
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Шаблон:Не плутати Віталій Олександрович Таранін — старший лейтенант, офіцер з фінансових питань окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Віталій Таранін народився в Красногорівці (з 2020 року — Мар'їнської міської громади) Покровського району на Донеччині. З початком війни на сході України разом з родиною 15 червня 2014 року виїхали з рідного міста до Маріуполя.

30 серпня 2014 року приїхав до батальйону «Азов» разом зі своєю матір'ю і майбутньою дружиною як волонтер.

У грудні 2014 року приєднався до лав батальйону «Азов» на посаду водія автороти.

Згодом обійняв посаду начальника фінансів в полку, а дружина Алла працювала діловодом. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій — брав участь у боях за Маріуполь.

13 березня 2022 року в одному з боїв був важко поранений. Його лікували в імпровізованому бункерному шпиталі «Азовсталі»[1].

Загинув 15 квітня 2022 року від скидання трьохтонної бомби на шпиталь заводу «Азовсталь»[2][3].

Родина

У загиблого залишилася мама Роллана Бондаренко — ветеранка полку «Азов» та дружина Алла, оборонці Маріуполя. При полку вони одружилися, і в Маріуполі в них народився син ( 2019). Дружина Алла загинула 8 травня 2022 року. Росіяни на «Азовсталь» скинули чергову авіабомбу. 4 поверхи бункера, в якому перебувала Алла, провалилися. Син Данило з 24 лютого 2022 року перебував з дідусем Олександром Тараніним (колишнім чоловіком Роллани Бондаренко). Він забрав його з Маріуполя до Полтави, де мешкав зі своєю родиною, а потім переїхав і осів на Івано-Франківщині в селі Саджавка Богородчанського району. Між колишньою дружиною Роландою Бондаренко, яка повернулася з Берліна, та колишнім чоловіком (дідусем хлопчика) розгорнулася боротьба за опікунство[4][5][6].

Нагороди

Див. також

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ