-
Таранін Віталій Олександрович
Віталій Таранін Віталій Олександрович Таранін | |
---|---|
Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шаблон:Не плутати Віталій Олександрович Таранін — старший лейтенант, офіцер з фінансових питань окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Віталій Таранін народився в Красногорівці (з 2020 року — Мар'їнської міської громади) Покровського району на Донеччині. З початком війни на сході України разом з родиною 15 червня 2014 року виїхали з рідного міста до Маріуполя.
30 серпня 2014 року приїхав до батальйону «Азов» разом зі своєю матір'ю і майбутньою дружиною як волонтер.
У грудні 2014 року приєднався до лав батальйону «Азов» на посаду водія автороти.
Згодом обійняв посаду начальника фінансів в полку, а дружина Алла працювала діловодом. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій — брав участь у боях за Маріуполь.
13 березня 2022 року в одному з боїв був важко поранений. Його лікували в імпровізованому бункерному шпиталі «Азовсталі»[1].
Загинув 15 квітня 2022 року від скидання трьохтонної бомби на шпиталь заводу «Азовсталь»[2][3].
Родина
У загиблого залишилася мама Роллана Бондаренко — ветеранка полку «Азов» та дружина Алла, оборонці Маріуполя. При полку вони одружилися, і в Маріуполі в них народився син ( 2019). Дружина Алла загинула 8 травня 2022 року. Росіяни на «Азовсталь» скинули чергову авіабомбу. 4 поверхи бункера, в якому перебувала Алла, провалилися. Син Данило з 24 лютого 2022 року перебував з дідусем Олександром Тараніним (колишнім чоловіком Роллани Бондаренко). Він забрав його з Маріуполя до Полтави, де мешкав зі своєю родиною, а потім переїхав і осів на Івано-Франківщині в селі Саджавка Богородчанського району. Між колишньою дружиною Роландою Бондаренко, яка повернулася з Берліна, та колишнім чоловіком (дідусем хлопчика) розгорнулася боротьба за опікунство[4][5][6].
Нагороди
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [7].
- Медаль «За військову службу Україні»
- Відзнака та почесна грамота Презадента України за участь в АТО (2018 рік)
Див. також
Примітки
Джерела
- ↑ 5 місяців синку...
- ↑
https://hromadske.ua/project-azovstal/alla-ta-vitalii-taraniny
- ↑
https://hromadske.ua/posts/ya-zhivu-v-pekli-mama-polku-azov
- ↑
https://kurs.if.ua/society/za-opiku-nad-hlopchykom-chyyi-batky-zagynuly-na-azovstali-sudyatsya-jogo-babusya-i-didus/
- ↑
https://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/73345-tato-z-mamoyu-zaginuli-na-azovstali-a-didus-z-babusyeyu-voyuyut-za-tririchnogo-vnuka/
- ↑
https://varta1.com.ua/news/simeyna-tragediya-didus-ta-babusya-voyuyut-za-onuka-batki-yakogo-zaginuli-na-azovstali_348567.html
- ↑
https://novynarnia.com/2022/05/06/opublikovano-chergovi-ukazy-pro-nagorodzhennya-voyiniv-posmertno-59/