Михальський Тарас Романович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
ua>Максим Огородник
Немає опису редагування
Рядок 20: Рядок 20:
* [[Бої за 32-й блокпост]]
* [[Бої за 32-й блокпост]]
| нагороди            = {{ряд2|{{Орден За мужність III ступеня}}}}
| нагороди            = {{ряд2|{{Орден За мужність III ступеня}}}}
{{ряд2|{{Почесний громадянин Збаража}}}}
{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернопільської області}}|{{Почесний громадянин Збаража}}}}
| університет        =
| університет        =
| signature          =
| signature          =
Рядок 67: Рядок 67:
* Орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України»&nbsp;— за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України<ref>''Ірина Сиско.'' [http://narodne-slovo.te.ua/2015/08/26/u-den-derzhavnoho-prapora-zbarazki-bijtsi-otrymaly-medali-ta-ordeny-vid-ukrajinskoho-narodu/ У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150913201925/http://narodne-slovo.te.ua/2015/08/26/u-den-derzhavnoho-prapora-zbarazki-bijtsi-otrymaly-medali-ta-ordeny-vid-ukrajinskoho-narodu/ |date=13 вересня 2015 }} // Народне слово.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 26 серпня.<br/>''Наталія Тарнавська.'' [http://teren.in.ua/article/narodnymy_nahorodamy_u_zbarazhi_vshanuvaly_heroyiv_suchasnosti_foto Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305013938/http://teren.in.ua/article/narodnymy_nahorodamy_u_zbarazhi_vshanuvaly_heroyiv_suchasnosti_foto |date=5 березня 2016 }} // Терен.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 26 серпня.</ref>.
* Орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України»&nbsp;— за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України<ref>''Ірина Сиско.'' [http://narodne-slovo.te.ua/2015/08/26/u-den-derzhavnoho-prapora-zbarazki-bijtsi-otrymaly-medali-ta-ordeny-vid-ukrajinskoho-narodu/ У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150913201925/http://narodne-slovo.te.ua/2015/08/26/u-den-derzhavnoho-prapora-zbarazki-bijtsi-otrymaly-medali-ta-ordeny-vid-ukrajinskoho-narodu/ |date=13 вересня 2015 }} // Народне слово.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 26 серпня.<br/>''Наталія Тарнавська.'' [http://teren.in.ua/article/narodnymy_nahorodamy_u_zbarazhi_vshanuvaly_heroyiv_suchasnosti_foto Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305013938/http://teren.in.ua/article/narodnymy_nahorodamy_u_zbarazhi_vshanuvaly_heroyiv_suchasnosti_foto |date=5 березня 2016 }} // Терен.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 26 серпня.</ref>.
* Звання «Почесний громадянин міста Збаража»&nbsp;— за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, героїзм і самопожертву під час проведення антитерористичної операції на Сході України, який віддав своє життя в ім'я Вільної Незалежної України (посмертно, 29 квітня 2015 року, Збаразька міська рада)<ref>{{Cite web |url=http://www.zbarazh-rada.gov.ua/zbarazka-miska-rada-prysvojila-zahyblomu-na-luhanschyni-bijtsyu-tarasu-myhalskomu-zvannya-pochesnyj-hromadyanyn-mista-zbarazha-posmertno/ |title=Збаразька міська рада присвоїла загиблому на Луганщині бійцю Тарасу Михальському звання «Почесний Громадянин міста Збаража»(посмертно) // Офіційний сайт Збаразької міської ради, 30 квітня 2015 |accessdate=1 травня 2015 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304205410/http://www.zbarazh-rada.gov.ua/zbarazka-miska-rada-prysvojila-zahyblomu-na-luhanschyni-bijtsyu-tarasu-myhalskomu-zvannya-pochesnyj-hromadyanyn-mista-zbarazha-posmertno/ }}</ref>.
* Звання «Почесний громадянин міста Збаража»&nbsp;— за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, героїзм і самопожертву під час проведення антитерористичної операції на Сході України, який віддав своє життя в ім'я Вільної Незалежної України (посмертно, 29 квітня 2015 року, Збаразька міська рада)<ref>{{Cite web |url=http://www.zbarazh-rada.gov.ua/zbarazka-miska-rada-prysvojila-zahyblomu-na-luhanschyni-bijtsyu-tarasu-myhalskomu-zvannya-pochesnyj-hromadyanyn-mista-zbarazha-posmertno/ |title=Збаразька міська рада присвоїла загиблому на Луганщині бійцю Тарасу Михальському звання «Почесний Громадянин міста Збаража»(посмертно) // Офіційний сайт Збаразької міської ради, 30 квітня 2015 |accessdate=1 травня 2015 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304205410/http://www.zbarazh-rada.gov.ua/zbarazka-miska-rada-prysvojila-zahyblomu-na-luhanschyni-bijtsyu-tarasu-myhalskomu-zvannya-pochesnyj-hromadyanyn-mista-zbarazha-posmertno/ }}</ref>.
* [[Почесні громадяни Тернопільської області|почесний громадянин Тернопільської області]] (21 грудня 2022, посмертно)<ref>[https://ternopoliany.te.ua/zhittya/77103-ridni-otrymaiut-po-65-tysiach-10-viiskovykh-otrymaly-zvannia-pochesnyi-hromadianyn-ternopilskoi-oblasti Рідні матимуть по 65 тисяч: 10 військових отримали звання «Почесний громадянин Тернопільської області»] // Тернополяни.&nbsp;— 2022.&nbsp;— 21 грудня.</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 17:02, 21 грудня 2022

Тарас Романович Михальський
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Otherpersons Тара́с Рома́нович Миха́льський (26 вересня 1980, м. Збараж Тернопільської області — 19 жовтня 2014, с. Сміле Слов'яносербського району Луганської області) — український військовик, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади.

Життєпис

Закінчив Збаразьку ЗОШ № 3 зі «срібною» медаллю та з відзнакою юридичний факультет ТНЕУ.

Останні 5 років Тарас Михальський жив у Гайсині на Вінниччині, де займався бізнесом. Був активним учасником подій на Майдані в Києві, в тому числі і 18—20 лютого. Влітку 2014 року добровольцем пішов служити у ЗСУ. 21 серпня прибув на полігон у Новояворівськ. Добровольцем пішов боронити Україну. З початку вересня виконував бойові завдання на блокпості біля Трьохізбенки на Луганщині.

За деякий час до того Володимир Голоднюк (батько Устима Голоднюка) у Штабі національного спротиву в м. Збаражі екіпірував двох добровольців, які збирались на Схід. Один із них, боєць козацької статури — Тарас Михальський[1].

Створити власну родину Тарас, на жаль, не встиг. Піклувався про племінників Олександра та Настю — дітей брата Івана.

Зі спогадів друга Романа Токарчука з Гайсина Вінницької області:[2] Шаблон:Цитата

Воїни з 24-ї механізованої бригади

Загинув Шаблон:Дата на «Бахмутській трасі» під час відбиття спроби прориву російських збройних формувань поблизу с. Сміле, коли разом із іншими військовослужбовцями їхав виручати бійців 32-го блокпосту, оточеного сепаратистами. БМП-2, в якій був Тарас, йшла третьою нашій колоні — попереду були БТР і танк. Дорогою поблизу села Сміле сепаратисти почали обстрілювати колону. Знищили спочатку БТР і танк, а потім протитанкова ракета влучила в бойову машину, всередині якої був Тарас, водій-механік і ще один боєць.

Після бою тіло не вдалось вивезти. Сепаратисти не віддавали останків загиблих бійців, прикопали їх з наміром виміняти, але згодом віддали. 28 жовтня з табличкою на хресті «неопізнаний солдат номер 325» його було поховано разом з іншими невідомими загиблими бійцями на цвинтарі у Старобільську на Луганщині. У січні упізнаний серед похованих за експертизою ДНК. Тіло земляка-героя допомогла знайти збаражанка Олена Дрібніцова, яка з дитинства товаришувала з Тарасом.

Зустрічали Героя у Збаражі ввечері 31 січня, після чого труну з тілом перевезли в церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Поховали Тараса Михальського 2 лютого 2015 року поряд із могилою Героя України Устима Голоднюка. Чин похорону здійснив архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор у співслужінні з настоятелем Свято-Троїцького духовного центру м. Тернополя отцем Анатолієм Зінкевичем, настоятелем церкви Успіння Пресвятої Богородиці отцем Романом Сливкою та кількома десятками священиків церков Збаража і Збаразького району.

Відзнаки

Орден «За мужність» Тараса Михальського
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (посмертно)[3]. Орден сина батькові вручив т. в. о. заступник обласного військового комісара Анатолій Єднак у Свято-Успенській церкві 2 лютого 2015 року.
  • Орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України[4].
  • Звання «Почесний громадянин міста Збаража» — за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, героїзм і самопожертву під час проведення антитерористичної операції на Сході України, який віддав своє життя в ім'я Вільної Незалежної України (посмертно, 29 квітня 2015 року, Збаразька міська рада)[5].
  • почесний громадянин Тернопільської області (21 грудня 2022, посмертно)[6].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Учасники РУВ