-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Зарадюк Володимир Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:27, 8 жовтня 2023

Зарадюк Володимир Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (Шаблон:Н 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:Пом 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю[1][2]. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку[1].

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.

Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[3], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[4] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[5]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку[6]. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин[7].

Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином[1]. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина[8].

Нагороди та вшанування

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[9].

8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку[2].

20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав[10].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ