Зарадюк Володимир Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зарадюк Володимир Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (Шаблон:Н 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:Пом 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю[1][2]. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку[1].

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.

Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[3], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[4] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[5]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку[6]. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин[7].

Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином[1]. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина[8].

Нагороди та вшанування

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[9].

8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку[2].

20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав[10].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 http://vip.volyn.ua/articles/nihto-ne-zabutyy-nishcho-ne-zabuteimena-volynyan-yaki-zagynuly-v-ato

  2. ↑ 2,0 2,1 На Волині освятили пам'ятник Герою України Володимиру Зарадюку
  3. ↑ https://zn.ua/UKRAINE/boeviki-dnr-napali-na-ukrainskih-voennyh-pod-volnovahoy-145515_.html

  4. ↑ http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3366863-minoborony-povidomylo-podrobytsi-sutychok-bilia-volnovakhy-i-rubizhnoho

  5. ↑ https://www.unian.ua/politics/920780-naybilshi-vtrati-pid-chas-ato-v-boyah-pid-volnovahoyu-zaginuli-16-viyskovih.html

  6. ↑ https://gazeta.ua/articles/regions/_v-lucku-poproschalisya-z-zagiblimi-pid-volnovahoyu/560507

  7. ↑ Прощання з героями
  8. ↑ http://www.volyn24.com/news/71170-pomerla-mama-volynskogo-bijcia-iakyj-zagynuv-pid-volnovahoyu

  9. ↑ http://www.president.gov.ua/documents/3112015-19093

  10. ↑ http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/11-lutskym-heroiam-vstanovyly-pamiatni-doshky-na-budynkakh-de-vony-meshk/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Зарадюк_Володимир_Володимирович&oldid=12708