-
Приходько Олексій Олегович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.4) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:43, 8 жовтня 2023
| Приходько Олексій Олегович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олексі́й Оле́гович Прихо́дько (Шаблон:Н , м. Глухів, Сумська область, Україна — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Панченкове, Довжанський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України.
Життєпис
Народився 1992 року у прикордонному місті Глухів на Сумщині. Був єдиною дитиною в сім'ї. Займався спортом, захоплювався технічним моделюванням. Після закінчення 9-го класу загальноосвітньої школи № 7 м. Ромни продовжив навчання у Роменському коледжі Сумського національного аграрного університету. Але згодом вирішив пов'язати своє життя з військовою службою.
14 жовтня 2011 призваний на військову службу за контрактом 157-м територіальним центром комплектування м. Суми. Проходив навчання у «Десні». У жовтні 2013 вдруге підписав контракт на подальшу службу.
Заступник командира бойової машини — навідник-оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України підрозділи 1-го механізованого батальйону виконували завдання в рамках антитерористичної операції на кордоні з РФ, з метою забезпечення охорони та оборони на ділянці східного державного кордону задля уникнення потрапляння в Україну російських бандформувань та зброї.
З травня 2014 ніс службу на блокпостах і опорних пунктах у Довжанському районі (на той час — Свердловський район) Луганської області.
Загинув в часі «перемир'я» в результаті обстрілу блокпосту поблизу с. Панченкове. Коли рота поверталася з бойового чергування, російські бойовики несподівано почали обстріл з мінометів та ПТРК. Протитанкова керована ракета поцілила у БМП-2, біля якої стояв Олексій, від отриманих важких поранень молодший сержант помер на місці. Загинув також старший солдат Віталій Цибора, троє бійців зазнали поранень — кримчанин сержант Олександр Чухліб, солдати Сергій Борисенко та Артем Мирський[1][2][3].
Похований на кладовищі м. Ромни.
Залишились батьки Валентина Василівна та Олег Іванович.
Нагороди та вшанування
29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
8 травня 2015 року у м. Ромни на фасаді будівлі Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 (вулиця Полтавська, 32) урочисто відкрили меморіальну дошку і посадили каштанову алею Олексія Приходька[5][6].
27 травня 2017 року в Ромнах на Алеї Героїв відкрили пам'ятну стелу «Герої не вмирають!» роменським бійцям, які загинули під час проведення антитерористичної операції на Сході України. Серед 9 полеглих захисників й Олексій Приходько[7].
Примітки
Джерела
- Приходько Олексій Олегович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Приходько Олексій Олегович // Український меморіал.
- ↑ Бойовики напали на опорний пункт АТО. Є загиблі та поранені // Українська правда, 24 червня 2014
- ↑ Білоцерківців серед загиблих і поранених 72 ОМБР немає // «БЦ News», 26 червня 2014
- ↑ Шаблон:Youtube // bctv, 26 червня 2014
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Не чекай мене, мамо, додому… // сайт Роменської ЗОШ І-ІІІ ст. № 7, 13 травня 2015
- ↑ У Ромнах вшанували пам'ять полеглого в АТО Героя Олексія Приходька // «Ромни онлайн», 23 червня 2017
- ↑ У Ромнах встановили стелу бійцям АТО, які полягли за рідну Україну // «Ромни онлайн», 29 травня 2017