-
Тарновецький Ігор Іванович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 05:19, 10 жовтня 2023
| Ігор Тарновецький | |
|---|---|
 Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці І́гор Іва́нович Тарнове́цький ( — Шаблон:ДС) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис
Народився 1985 року в селі Неполоківці (Кіцманський район, Чернівецька область).
Мріяв стати військовим, але до військового училища не вступив — не пройшов медкомісію. 2007-го закінчив ЧНУ ім. Федьковича, біологічний факультет, інженер-землевпорядник.
2008 року визнаний непридатним до військової служби. З 2006 року працював землевпорядником Центру Держземкадастру в місті Кіцмань; від 2007-го — помічник юриста у ТОВ «Готель Буковина»; потім — помічник районного землевпорядника, Департамент ДМБК і ЗВ міської ради міста Чернівці. В 2008—2009 роках — інспектор, головний спеціаліст Держземінспекції України в Чернівцях; з 2014-го — технік-землевпорядник Держземкадастру в місті Заставна. Був засновником громадської політичної організації. Учасник Євромайдану 2014 року.
У 2015 році залишив високооплачувану роботу (більше 1000 доларів на місяць).
Військову присягу на вірність народові України склав на початку вересня 2016 року. Проходив службу на посаді геодезиста у в/ч А2308. На початку 2017-го був призначений у 28-му механізовану бригаду на посаду начальника геоінформаційної служби штабу. Вперше брав участь у бойових діях на сході України вже в складі 28 омбр.
У березні 2017 року заявив у фейсбуці про те, що командування частини змушує його прийняти посаду, за якою зафіксована нестача на 67 мільйонів гривень[2].
У вересні 2018 року був присутній у Хотинській фортеці на церемонії вручення орденів «Народний Герой».[3]
26 грудня 2018-го помер від серцевого нападу в місті Курахове.
29 грудня 2018 року відбулося прощання на Центральній площі Чернівців[4]. Того ж дня похований у селі Оршівці; з усіх навколишніх сіл уздовж траси Чернівці — Снятин люди на колінах стрічали Героя.[5]
Без Ігоря лишилися батько та сестра.
Нагороди та вшанування
- відзнака начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО».