-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Тарновецький Ігор Іванович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Тарновецький
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці І́гор Іва́нович Тарнове́цький ( — Шаблон:ДС) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1985 року в селі Неполоківці (Кіцманський район, Чернівецька область).

Мріяв стати військовим, але до військового училища не вступив — не пройшов медкомісію. 2007-го закінчив ЧНУ ім. Федьковича, біологічний факультет, інженер-землевпорядник.

2008 року визнаний непридатним до військової служби. З 2006 року працював землевпорядником Центру Держземкадастру в місті Кіцмань; від 2007-го — помічник юриста у ТОВ «Готель Буковина»; потім — помічник районного землевпорядника, Департамент ДМБК і ЗВ міської ради міста Чернівці. В 2008—2009 роках — інспектор, головний спеціаліст Держземінспекції України в Чернівцях; з 2014-го — технік-землевпорядник Держземкадастру в місті Заставна. Був засновником громадської політичної організації. Учасник Євромайдану 2014 року.

У 2015 році залишив високооплачувану роботу (більше 1000 доларів на місяць).

Військову присягу на вірність народові України склав на початку вересня 2016 року. Проходив службу на посаді геодезиста у в/ч А2308. На початку 2017-го був призначений у 28-му механізовану бригаду на посаду начальника геоінформаційної служби штабу. Вперше брав участь у бойових діях на сході України вже в складі 28 омбр.

У березні 2017 року заявив у фейсбуці про те, що командування частини змушує його прийняти посаду, за якою зафіксована нестача на 67 мільйонів гривень[2].

У вересні 2018 року був присутній у Хотинській фортеці на церемонії вручення орденів «Народний Герой».[3]

26 грудня 2018-го помер від серцевого нападу в місті Курахове.

29 грудня 2018 року відбулося прощання на Центральній площі Чернівців[4]. Того ж дня похований у селі Оршівці; з усіх навколишніх сіл уздовж траси Чернівці — Снятин люди на колінах стрічали Героя.[5]

Без Ігоря лишилися батько та сестра.

Нагороди та вшанування

  • відзнака начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО».

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ