-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Павленко Олег Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023

Павленко Олег Анатолійович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Шаблон:External media Оле́г Анато́лійович Павле́нко (Шаблон:Н Шаблон:Дн, м. Потсдам, Східна Німеччина — Шаблон:ПомШаблон:Дс, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України.

Життєпис

Олег Павленко народився у німецькому місті Потсдам (на той час НДР) в родині військовослужбовця. 1988 року закінчив середню школу. 1991 року закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище.

З серпня 1991 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
08.1991—03.1994 — старший технік групи обслуговування (прицільно-навігаційних комплексів) військово-транспортного авіаційного полку.
03.1994—11.1994 — старший технік групи обслуговування військово-транспортного авіаційного полку.
11.1994—10.1995 — старший технік групи обслуговування (радіотехнічного обладнання) військово-транспортного авіаційного полку.

У жовтні 1995 був звільнений в запас «за скороченням штату». В березні 2011 повернувся на службу в 25-ту мелітопольську авіабригаду на посаду техніка обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї.

З 16 жовтня 2013 рок — старший технік обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — член екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД, відповідав за систему зв'язку.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

Шаблон:Цитата

Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[3].

Вдома у Мелітополі залишилася дружина та 15-річна донька.

Нагороди

Вшанування пам'яті

12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[5][6].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ