-
Портников Віталій Едуардович: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>Renvoy (вікідані) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа}} | {{Особа}} | ||
'''Віта́лій Едуа́рдович По́ртников''' ({{Нар|}} 14 травня 1967, [[Київ]]) — український [[публіцист]], письменник і [[журналіст]] єврейського походження<ref>{{Cite web|title=Портников розказав, коли готовий балотуватися у президенти – "Гончаренко рулить"|url=https://www.5.ua/polityka/portnykov-rozkazav-koly-hotovyi-balotuvatysia-u-prezydenty-honcharenko-rulyt-217026.html|website=[[5 канал]]|accessdate=|language=|last=|first=|date=11 червня 2020|publisher=}}</ref>. Оглядач [[Радіо Свобода]] та постійний автор аналітичних статей в українських виданнях на політичну і історичну тематику. Член [[Український ПЕН|Українського ПЕН]]<ref>{{Cite web|title=Члени українського ПЕН-центру|url=https://pen.org.ua/team/|website=[[Український ПЕН]]|accessdate=15 грудня 2020|language=|last=|first=|date=|publisher=|archive-date=2021-09-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20210923021828/https://pen.org.ua/team/}}</ref>. Лауреат Шевченківської премії 2023 року за «публіцистичні статті та виступи останніх років»<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/shevchenkivska-premiya-laureat-nahorodzhennya-borodyanka/32555954.html Віталій Портников став лауреатом Шевченківської премії-2023]</ref><ref>[https://ukurier.gov.ua/uk/articles/zhurnalist-laureat-shevchenkivskoyi-premiyi-vitali/ Відомий український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портников тричі номінувався на Шевченківську премію — 2017-го, 2019-го, а 2023-го став її лауреатом. УРЯДОВИЙ КУР'ЄР]</ref>. | |||
'''Віта́лій Едуа́рдович По́ртников''' ({{Нар|}} 14 травня 1967, [[Київ]]) — український [[публіцист]], письменник і [[журналіст]] єврейського походження<ref>{{Cite web|title=Портников розказав, коли готовий балотуватися у президенти – "Гончаренко рулить"|url=https://www.5.ua/polityka/portnykov-rozkazav-koly-hotovyi-balotuvatysia-u-prezydenty-honcharenko-rulyt-217026.html|website=[[5 канал]]|accessdate=|language=|last=|first=|date=11 червня 2020|publisher=}}</ref>. Оглядач [[Радіо Свобода]] та постійний автор аналітичних статей в українських виданнях на політичну і історичну тематику. Член [[Український ПЕН|Українського ПЕН]]<ref>{{Cite web|title=Члени українського ПЕН-центру|url=https://pen.org.ua/team/|website=[[Український ПЕН]]|accessdate=15 грудня 2020|language=|last=|first=|date=|publisher=|archive-date=2021-09-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20210923021828/https://pen.org.ua/team/}}</ref>. | |||
== Ранні роки та освіта == | == Ранні роки та освіта == | ||
Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті | Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті «Jūrmala», навчаючись у восьмому класі<ref name="vlaskor">{{cite web|url=http://vlaskor.net/news/54222.html|title=Віталій Портников: Свобода слова зменшується як «шагренева шкіра»|date=2010-09-27|work=Власкор|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/69goPUMxU?url=http://vlaskor.net/news/54222.html|archivedate=2012-08-05|deadurl=yes}}</ref><ref name="goldpages">{{cite news|url=http://goldpages.com.ua/person/5630/|title=Виталий Портников: «Герметичность порождает только гниение»|date=2012|work=Золотые страницы. Луганщина|accessdate=2012-07-23}}</ref>. | ||
За його власним твердженням, не маючи можливості через обмеження для євреїв вступити в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]<ref name="um">{{cite web|url=http://umoloda.kiev.ua/number/2023/211/72038/|title=Віталій Портніков: Ми не хочемо показувати емісарів влади і партій|date=2012-02-03|work=Україна молода|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/69goQp2ul?url=http://umoloda.kiev.ua/number/2023/211/72038/|archivedate=2012-08-05|deadurl=no}}</ref>, у 1985 році переїхав з Києва до [[Дніпро (місто)|Дніпропетровська]] та вступив на філологічний факультет [[Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара|Дніпропетровського університету]], де провчився три курси<ref name="vlaskor" /><ref name="goldpages" />. У 1988 році перевівся на факультет журналістики [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського університету]], який закінчив у 1990 році<ref name="goldpages" />. (Республіканські університети, які не мали факультетів журналістики, мали можливість направити 1—2 студентів філологічних факультетів на журфак [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]] з третього курсу на третій<ref name="um" />.) У 1992 році закінчив аспірантуру кафедри періодичної преси МДУ<ref>{{cite web|url=http://tvoygolos.narod.ru/personalia/15-p/portnikov.htm|title=Виталий Портников в программах Светланы Сорокиной|work=Светлана Сорокина: передачи, интервью, публикации|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/69goRuWrs?url=http://tvoygolos.narod.ru/personalia/15-p/portnikov.htm|archivedate=2012-08-05|deadurl=no}}</ref>. | За його власним твердженням, не маючи можливості через обмеження для євреїв вступити в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]<ref name="um">{{cite web|url=http://umoloda.kiev.ua/number/2023/211/72038/|title=Віталій Портніков: Ми не хочемо показувати емісарів влади і партій|date=2012-02-03|work=Україна молода|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/69goQp2ul?url=http://umoloda.kiev.ua/number/2023/211/72038/|archivedate=2012-08-05|deadurl=no}}</ref>, у 1985 році переїхав з Києва до [[Дніпро (місто)|Дніпропетровська]] та вступив на філологічний факультет [[Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара|Дніпропетровського університету]], де провчився три курси<ref name="vlaskor" /><ref name="goldpages" />. У 1988 році перевівся на факультет журналістики [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського університету]], який закінчив у 1990 році<ref name="goldpages" />. (Республіканські університети, які не мали факультетів журналістики, мали можливість направити 1—2 студентів філологічних факультетів на журфак [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]] з третього курсу на третій<ref name="um" />.) У 1992 році закінчив аспірантуру кафедри періодичної преси МДУ<ref>{{cite web|url=http://tvoygolos.narod.ru/personalia/15-p/portnikov.htm|title=Виталий Портников в программах Светланы Сорокиной|work=Светлана Сорокина: передачи, интервью, публикации|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/69goRuWrs?url=http://tvoygolos.narod.ru/personalia/15-p/portnikov.htm|archivedate=2012-08-05|deadurl=no}}</ref>. | ||
Рядок 11: | Рядок 10: | ||
З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою «[[Молодь України (газета)|Молодь України]]», один із перших радянських парламентських кореспондентів. | З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою «[[Молодь України (газета)|Молодь України]]», один із перших радянських парламентських кореспондентів. | ||
З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» ([[Москва]]), спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Був членом [[Спілка журналістів СРСР|Спілки журналістів СРСР]]<ref>{{Cite web|title=Апокриф. Авторська програма Сергія Рахманіна. Гість Віталій Портников. Ефір від 05.06.2018|url=https://nv.ua/ukr/radio/apokrif/apokrif-avtorska-prohrama-serhija-rakhmanina-hist-vitalij-portnikov-efir-vid-05062018-2474327.html|website=nv.ua|accessdate=2021-02-07|language=uk}}</ref>. | З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» ([[Москва]]), спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Залишив видання в 1995 році разом із групою журналістів, незгодних з передачею газети у власність структур, близьких до [[Березовський Борис Абрамович|Бориса Березовського]]. Був членом [[Спілка журналістів СРСР|Спілки журналістів СРСР]], бо «з її членським квитком [можна було] відвідувати {{не перекладено|Центральний будинок журналіста (Москва)|будинок журналіста|ru|Центральный дом журналиста}} в Москві і там був ресторан»<ref name=":0">{{Cite web|title=Апокриф. Авторська програма Сергія Рахманіна. Гість Віталій Портников. Ефір від 05.06.2018|url=https://nv.ua/ukr/radio/apokrif/apokrif-avtorska-prohrama-serhija-rakhmanina-hist-vitalij-portnikov-efir-vid-05062018-2474327.html|website=nv.ua|accessdate=2021-02-07|language=uk}}</ref>. Також є членом [[Національна спілка журналістів України|Спілки журналістів України]]<ref>{{Cite web|url=https://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/33718.pdf|title=Лист опитування щодо діяльності національної творчої спілки України|publisher=Комітет з питань гуманітраної та інформаційної політики ВРУ}}</ref>, але не бере участі у її діяльності та не вірить у самоорганізацію журналістів в Україні<ref name=":0" />. | ||
З 1990 року співпрацює з [[Радіо Свобода]] як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби. | З 1990 року співпрацює з [[Радіо Свобода]] як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби. | ||
Рядок 23: | Рядок 22: | ||
Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на [[СТБ]], «День сьомий» на [[ICTV]], «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі [[ТВі]]<ref>{{cite news|url=http://www.telekritika.ua/news/2011-04-18/62063|title=«Правда Віталія Портникова / Романа Скрипіна» на ТВі закривається|date=2011-04-18|work=Телекритика|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110423092612/http://www.telekritika.ua/news/2011-04-18/62063|archivedate=2011-04-23|deadurl=yes}}</ref>. У травні 2010 року став головним редактором ТВі<ref>{{cite news|url=http://korrespondent.net/business/mmedia_and_adv/1075195-portnikov-stal-glavnym-redaktorom-tvi|title=Портников стал главным редактором ТВі|date=2010-05-12|work=Корреспондент|accessdate=2012-07-21}}</ref>. З листопада 2013 веде програми на телеканалі Еспресо ТБ. | Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на [[СТБ]], «День сьомий» на [[ICTV]], «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі [[ТВі]]<ref>{{cite news|url=http://www.telekritika.ua/news/2011-04-18/62063|title=«Правда Віталія Портникова / Романа Скрипіна» на ТВі закривається|date=2011-04-18|work=Телекритика|accessdate=2012-07-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110423092612/http://www.telekritika.ua/news/2011-04-18/62063|archivedate=2011-04-23|deadurl=yes}}</ref>. У травні 2010 року став головним редактором ТВі<ref>{{cite news|url=http://korrespondent.net/business/mmedia_and_adv/1075195-portnikov-stal-glavnym-redaktorom-tvi|title=Портников стал главным редактором ТВі|date=2010-05-12|work=Корреспондент|accessdate=2012-07-21}}</ref>. З листопада 2013 веде програми на телеканалі Еспресо ТБ. | ||
У 2013 році взяв активну участь в [[Євромайдан]]і в Києві<ref>[ | У 2013 році взяв активну участь в [[Євромайдан]]і в Києві<ref>[https://dailylviv.com/news/polityka/ievromaidan-pererostaie-u-ievrorevolyutsiyu-zmi-video-2108 Євромайдан переростає у Єврореволюцію? — ЗМІ (відео)]</ref>. Входив до складу ради [[Всеукраїнське об'єднання «Майдан»|Всеукраїнського об'єднання «Майдан»]]<ref>{{Cite web|title=Новое объединение "Майдан" приняло резолюцию: полный текст|url=https://news.liga.net/politics/news/novoe_obedinenie_maydan_prinyalo_rezolyutsiyu_polnyy_tekst|website=LIGA|date=2013-12-22|accessdate=2020-12-16|language=ru}}</ref>. У січні 2014 року Портников заявив, що проти нього і низки інших опозиційних українських журналістів готується провокація з боку російських спецслужб у зв'язку з масовими протестами в Києві і тимчасово переїхав до [[Варшава|Варшави]], звідки повернувся після політичних змін в Україні<ref>{{Cite web|title=Виталий Портников как мишень|url=https://www.svoboda.org/a/25239964.html|website=Радио Свобода|accessdate=2020-12-16|language=ru}}</ref>. | ||
У липні 2015 року Віталій Портников став членом наглядової ради [[Національна суспільна телерадіокомпанія України|Національної суспільної телерадіокомпанії України]] як представник фракції «<nowiki/>[[Народний фронт (Україна)|Народний фронт]]<nowiki/>»<ref>{{Cite web|title=Малазонія, Аврахов, Таран і Портников увійшли до наглядової ради Суспільного|url=https://stv.detector.media/kontent/movlennya/malazoniya_avrakhov_ta_portnikov_uviydut_do_naglyadovoi_radi_suspilnogo/|website=stv.detector.media|accessdate=2020-12-16}}</ref>, у жовтні 2017 року склав повноваження за власним бажанням<ref>{{Cite web|title=Віталій Портников виходить зі складу Наглядової ради суспільного мовника|url=https://www.nrada.gov.ua/vitalij-portnykov-vyhodyt-zi-skladu-naglyadovoyi-rady-suspilnogo-movnyka/|website=Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення|date=2017-10-24|accessdate=2021-12-15}}</ref>. | У липні 2015 року Віталій Портников став членом наглядової ради [[Національна суспільна телерадіокомпанія України|Національної суспільної телерадіокомпанії України]] як представник фракції «<nowiki/>[[Народний фронт (Україна)|Народний фронт]]<nowiki/>»<ref>{{Cite web|title=Малазонія, Аврахов, Таран і Портников увійшли до наглядової ради Суспільного|url=https://stv.detector.media/kontent/movlennya/malazoniya_avrakhov_ta_portnikov_uviydut_do_naglyadovoi_radi_suspilnogo/|website=stv.detector.media|accessdate=2020-12-16}}</ref>, у жовтні 2017 року склав повноваження за власним бажанням<ref>{{Cite web|title=Віталій Портников виходить зі складу Наглядової ради суспільного мовника|url=https://www.nrada.gov.ua/vitalij-portnykov-vyhodyt-zi-skladu-naglyadovoyi-rady-suspilnogo-movnyka/|website=Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення|date=2017-10-24|accessdate=2021-12-15}}</ref>. | ||
Рядок 32: | Рядок 31: | ||
== Премії та нагороди == | == Премії та нагороди == | ||
* лавреат премії Спілки журналістів України «<nowiki/>[[Золоте перо]]<nowiki/>» (1989); | |||
* лавреат заохочувальної премії імені [[Пилип Орлик|гетьмана Пилипа Орлика]] (1998); | |||
* лавреат у категорії «Журналіст року» у [[Людина року (премія)|загальнонаціональній програмі «Людина року»]] (1998)<ref>{{Cite web|title=Віталій Портников на сайті конкурсу «Людина року»|url=http://www.ludinaroku.com.ua/ua/award/vitalij-portnikov}}</ref>; | |||
* номінант на національну премію України імені Шевченка (2017)<ref>{{Cite news|title=Оглядача Радіо Свобода Віталія Портникова номінували на премію імені Шевченка|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news/28278962.html|work=[[Радіо Свобода]]|date=2017-02-04|accessdate=|language=|first=|last=}}</ref>; | |||
* лавреат [[Премія імені Василя Стуса|премії імені Василя Стуса]] (2022)<ref>{{Cite web|title=Журналіст Віталій Портников став лауреатом премії імені Стуса|url=https://imi.org.ua/news/zhurnalist-vitalij-portnykov-stav-laureatom-premiyi-imeni-stusa-i48199|website=[[Інститут масової інформації]]|accessdate=|language=|date=6 жовтня 2022}}</ref>; | |||
* лавреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківської премії]] (2023)<ref>{{Cite news|title=Комітет оголосив лауреатів Шевченківської премії, серед переможців – оглядач Радіо Свобода Віталій Портников|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-shevchenkivska-premia/32313468.html|work=[[Радіо Свобода]]|date=11 березня 2023|accessdate=|language=|first=|last=}}</ref>. | |||
== Книги == | == Книги == | ||
* [http://books.google.com.ua/books?id=ZTPdPgAACAAJ&dq=Почему+Медведєв&hl=uk&ei=UX23TPapF9XJ4Aa86f2dCg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCkQ6AEwAA Віталій Портников «Почему Медведев?» — Самміт-Книга, 2008, — 61 ст.] ISBN 966-7889-26-2 | * [http://books.google.com.ua/books?id=ZTPdPgAACAAJ&dq=Почему+Медведєв&hl=uk&ei=UX23TPapF9XJ4Aa86f2dCg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCkQ6AEwAA Віталій Портников «Почему Медведев?» — Самміт-Книга, 2008, — 61 ст.] ISBN 966-7889-26-2 | ||
* [http://books.google.com.ua/books?id=ZGYM5IEfEoEC&lpg=PP1&pg=PP1#v=onepage&q&f=false Віталій Портников. «Богородиця у синагозі» — Х.: Акта, 2010. — 650 с.] | * [http://books.google.com.ua/books?id=ZGYM5IEfEoEC&lpg=PP1&pg=PP1#v=onepage&q&f=false Віталій Портников. «Богородиця у синагозі» — Х.: Акта, 2010. — 650 с.] ISBN 966-8917-36-7 | ||
* Віталій Портников. «Тюрма для янголів» — Х.: Акта, 2012. — 488 с. | * Віталій Портников. «Тюрма для янголів» — Х.: Акта, 2012. — 488 с. ISBN 966-8917-47-2 | ||
* Віталій Портников. «Евора» — Х.: Акта, 2017. | * Віталій Портников. «Евора» — Х.: Акта, 2017. ISBN 966-8917-21-9 | ||
* Віталій Портников. «Дзвони Майдану» — Х.: Акта, 2019. | * Віталій Портников. «Дзвони Майдану» — Х.: Акта, 2019. ISBN 966-8917-29-4 | ||
== Публікації та інтерв'ю == | == Публікації та інтерв'ю == | ||
Рядок 84: | Рядок 88: | ||
{{ВП-портали|Біографії|Україна|Київ|Журналістика|Політологія}} | {{ВП-портали|Біографії|Україна|Київ|Журналістика|Політологія}} | ||
[[Категорія:Українські журналісти]] | [[Категорія:Українські журналісти]] | ||
[[Категорія:Українські тележурналісти]] | [[Категорія:Українські тележурналісти]] | ||
[[Категорія:Телеведучі «TVi»]] | [[Категорія:Телеведучі «TVi»]] | ||
[[Категорія:Учасники Євромайдану]] | [[Категорія:Учасники Євромайдану]] | ||
[[Категорія:Київські євреї]] | [[Категорія:Київські євреї]] | ||
[[Категорія:Журналісти української служби «Радіо Свобода»]] | [[Категорія:Журналісти української служби «Радіо Свобода»]] | ||
[[Категорія:Члени Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу]] | [[Категорія:Члени Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу]] | ||
[[Категорія:Дніпровські євреї]] | [[Категорія:Дніпровські євреї]] | ||
Рядок 98: | Рядок 99: | ||
[[Категорія:Члени наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України]] | [[Категорія:Члени наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України]] | ||
[[Категорія:Члени Спілки журналістів СРСР]] | [[Категорія:Члени Спілки журналістів СРСР]] | ||
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії 2023 року]] | |||
[[Категорія:Члени НСЖУ]] |
Версія за 15:01, 12 жовтня 2023
Віта́лій Едуа́рдович По́ртников ( 14 травня 1967, Київ) — український публіцист, письменник і журналіст єврейського походження[1]. Оглядач Радіо Свобода та постійний автор аналітичних статей в українських виданнях на політичну і історичну тематику. Член Українського ПЕН[2]. Лауреат Шевченківської премії 2023 року за «публіцистичні статті та виступи останніх років»[3][4].
Ранні роки та освіта
Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті «Jūrmala», навчаючись у восьмому класі[5][6].
За його власним твердженням, не маючи можливості через обмеження для євреїв вступити в Київський університет[7], у 1985 році переїхав з Києва до Дніпропетровська та вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, де провчився три курси[5][6]. У 1988 році перевівся на факультет журналістики Московського університету, який закінчив у 1990 році[6]. (Республіканські університети, які не мали факультетів журналістики, мали можливість направити 1—2 студентів філологічних факультетів на журфак МДУ з третього курсу на третій[7].) У 1992 році закінчив аспірантуру кафедри періодичної преси МДУ[8].
Кар'єра
З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою «Молодь України», один із перших радянських парламентських кореспондентів.
З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» (Москва), спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Залишив видання в 1995 році разом із групою журналістів, незгодних з передачею газети у власність структур, близьких до Бориса Березовського. Був членом Спілки журналістів СРСР, бо «з її членським квитком [можна було] відвідувати Шаблон:Не перекладено в Москві і там був ресторан»[9]. Також є членом Спілки журналістів України[10], але не бере участі у її діяльності та не вірить у самоорганізацію журналістів в Україні[9].
З 1990 року співпрацює з Радіо Свобода як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби.
З 1994 року регулярно публікується в газеті «Дзеркало тижня» (Київ), де вів рубрику «Щоденники» (матеріали цієї рубрики зібрані в книжці «Богородиця у синагозі»). Публікувався також у виданнях «Русский телеграф», «Ведомости», «Время MN» (Москва), «День», «Корреспондент», «Деловая неделя» (Київ), «Бізнес і Балтія», «Телеграф» (Рига), «Эстония», «Postimees» (Таллінн), «Polityka», «Gazeta Wyborcza» (Варшава), «Белгазета» (Мінськ).
Пише також на теми, пов'язані з єврейством і Близьким Сходом: ще в радянський час співпрацював з журналом «Советиш геймланд» і газетою «Биробиджанер штерн», які виходили на їдиш. Провадив постійні рубрики у газеті «Вести» (Тель-Авів) та газеті «Еврейские новости» (Москва).
З червня 2006 по жовтень 2007 року шеф-редактор української щоденної газети «Газета 24» (у вересні-жовтні 2007 року — поєднував також з посадою головного редактора газети).
Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на СТБ, «День сьомий» на ICTV, «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі ТВі[11]. У травні 2010 року став головним редактором ТВі[12]. З листопада 2013 веде програми на телеканалі Еспресо ТБ.
У 2013 році взяв активну участь в Євромайдані в Києві[13]. Входив до складу ради Всеукраїнського об'єднання «Майдан»[14]. У січні 2014 року Портников заявив, що проти нього і низки інших опозиційних українських журналістів готується провокація з боку російських спецслужб у зв'язку з масовими протестами в Києві і тимчасово переїхав до Варшави, звідки повернувся після політичних змін в Україні[15].
У липні 2015 року Віталій Портников став членом наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України як представник фракції «Народний фронт»[16], у жовтні 2017 року склав повноваження за власним бажанням[17].
У 2017 році у видавництві «Акта» вийшов перший художній твір — роман «Евора».
1 листопада 2018 року постановою Уряду Російської Федерації були введені санкції проти 322 громадян України, серед яких був і Віталій Портников[18].
Премії та нагороди
- лавреат премії Спілки журналістів України «Золоте перо» (1989);
- лавреат заохочувальної премії імені гетьмана Пилипа Орлика (1998);
- лавреат у категорії «Журналіст року» у загальнонаціональній програмі «Людина року» (1998)[19];
- номінант на національну премію України імені Шевченка (2017)[20];
- лавреат премії імені Василя Стуса (2022)[21];
- лавреат Шевченківської премії (2023)[22].
Книги
- Віталій Портников «Почему Медведев?» — Самміт-Книга, 2008, — 61 ст. ISBN 966-7889-26-2
- Віталій Портников. «Богородиця у синагозі» — Х.: Акта, 2010. — 650 с. ISBN 966-8917-36-7
- Віталій Портников. «Тюрма для янголів» — Х.: Акта, 2012. — 488 с. ISBN 966-8917-47-2
- Віталій Портников. «Евора» — Х.: Акта, 2017. ISBN 966-8917-21-9
- Віталій Портников. «Дзвони Майдану» — Х.: Акта, 2019. ISBN 966-8917-29-4
Публікації та інтерв'ю
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
- Шаблон:Cite interview
Примітки
Посилання
- У Києві відкрилася виставка з нагоди ювілею Портникова /Еспресо-ТВ, 13.05.2017
- Шаблон:Official
- Шаблон:Facebook user
- Твіттер Віталія
- Шаблон:ЖЖ-блоґ
- Портников на сайті «Радіо Свобода» (київське бюро)
- Портников на сайті «Радіо Свобода» (московське бюро)
- Война и кумир
- Мы будем избавляться от памятников Ленину. Они будут восстанавливать памятники Сталину
- К друзьям-москалям
- ↑
https://www.5.ua/polityka/portnykov-rozkazav-koly-hotovyi-balotuvatysia-u-prezydenty-honcharenko-rulyt-217026.html
- ↑
https://pen.org.ua/team/
- ↑ Віталій Портников став лауреатом Шевченківської премії-2023
- ↑ Відомий український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портников тричі номінувався на Шевченківську премію — 2017-го, 2019-го, а 2023-го став її лауреатом. УРЯДОВИЙ КУР'ЄР
- ↑ 5,0 5,1
http://vlaskor.net/news/54222.html
- ↑ 6,0 6,1 6,2
http://goldpages.com.ua/person/5630/
- ↑ 7,0 7,1
http://umoloda.kiev.ua/number/2023/211/72038/
- ↑
http://tvoygolos.narod.ru/personalia/15-p/portnikov.htm
- ↑ 9,0 9,1
https://nv.ua/ukr/radio/apokrif/apokrif-avtorska-prohrama-serhija-rakhmanina-hist-vitalij-portnikov-efir-vid-05062018-2474327.html
- ↑
https://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/33718.pdf
- ↑
http://www.telekritika.ua/news/2011-04-18/62063
- ↑
http://korrespondent.net/business/mmedia_and_adv/1075195-portnikov-stal-glavnym-redaktorom-tvi
- ↑ Євромайдан переростає у Єврореволюцію? — ЗМІ (відео)
- ↑
https://news.liga.net/politics/news/novoe_obedinenie_maydan_prinyalo_rezolyutsiyu_polnyy_tekst
- ↑
https://www.svoboda.org/a/25239964.html
- ↑
https://stv.detector.media/kontent/movlennya/malazoniya_avrakhov_ta_portnikov_uviydut_do_naglyadovoi_radi_suspilnogo/
- ↑
https://www.nrada.gov.ua/vitalij-portnykov-vyhodyt-zi-skladu-naglyadovoyi-rady-suspilnogo-movnyka/
- ↑
https://www.bbc.com/ukrainian/news-46055190
- ↑
http://www.ludinaroku.com.ua/ua/award/vitalij-portnikov
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/news/28278962.html
- ↑
https://imi.org.ua/news/zhurnalist-vitalij-portnykov-stav-laureatom-premiyi-imeni-stusa-i48199
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/news-shevchenkivska-premia/32313468.html
- Українські журналісти
- Українські тележурналісти
- Телеведучі «TVi»
- Учасники Євромайдану
- Київські євреї
- Журналісти української служби «Радіо Свобода»
- Члени Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу
- Дніпровські євреї
- Російські євреї
- Члени наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України
- Члени Спілки журналістів СРСР
- Лауреати Шевченківської премії 2023 року
- Члени НСЖУ