-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Піскун Олександр Валерійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(→‎Бойовий шлях: Змінено глаголи на минулий час, виправлено ім'я Вілкула)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:16, 10 жовтня 2023

Піскун Олександр Валерійович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці

Олекса́ндр Вале́рійович Піску́н — полковник, міністерство внутрішніх справ України.

Бойовий шлях

Заступник командира бригади криворізької військової частини № 3011, в зоні військових дій із бригадою з 22 червня 2014 року. Займалися зачисткою блокпостів, звільненням міст Дружківки, Сєверодонецька, Слов'янська. 23 липня 2014 року полонений терористами — бригада потрапила в засідку бойовиків, загинув генерал Олександр Радієвський, військові з Піскуном намагалися забрати з поля бою ще живого командира, але потрапили під обстріл. Від розриву міни знепритомнів, пошкоджений хребет і легені. Коли отямився, над ним стояли «ополченці» й кричали «Аллах акбар». Полоненого відвезли в гараж, але, з огляду на його важкий стан, доправили до лікарні в Лисичанську: «Мене не вбили лише тому, що планували або обміняти, або отримати викуп. У лікарні до мене навідувалися бойовики. Часто казали: „Ну що, ще не здох?“».

З полону звільнений 25 липня 2014 року, через важкий стан вивозили вертольотом. Лікувався в Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова, 8 серпня цього року Олександр Вілкул відправив його на лікування до Туреччини, лікарня «Оджи-Бодем».

Нагороди та відзнаки

  • 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ