Радієвський Олександр Віталійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення

Радієвський Олександр Віталійович
Шаблон:РангМВС (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Віта́лійович Радіє́вський (9 травня 1970, Кривий Ріг — 23 липня 2014, Лисичанськ) — український військовик, генерал-майор (посмертно). Командир 21-ї окремої криворізької бригади охорони громадського порядку Національної гвардії.

Біографія

Народився 9 травня 1970 року в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізьку середню загальноосвітню школу № 104[1]. У 1987 році вступив до Владикавказького вищого військового командного училища ім. С. М. Кірова МВС СРСР. З 2003 по 2011 рік командував 16-м Дніпропетровським полком з охорони громадського порядку (військова частина 3036).

У серпні 2011 року призначений командиром 21-ї окремої криворізької спеціальної моторизованої бригади міліції ВВ МВС[2].

Російсько-українська війна

Із початком війни особисто керував діями бійців по знищенню ворожих блокпостів під час звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов'янська.

15 липня 2014 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

23 липня 2014 року загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту[3][4]. Прикриваючи свого командира також загинули командир батальйону підполковник Павло Сніцар та солдат-стрілець Ігор Коцяр[5].

25 липня 2014 року присвоєно звання генерал-майора (посмертно).[6]

Пам'ять

Нагороди та відзнаки

  • Указом Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[9].
  • Указом Президента України від 16 грудня 2004 року № 1489/2004, за вагомий особистий внесок у зміцнення законності і правопорядку, зразкове виконання службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян, високий професіоналізм, нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[10].
  • Нагороджений почесною відзнакою № 1 «За вільну Луганщину» (посмертно). Нагороду від луганських волонтерів 27 лютого 2019 року, під час пленарного засідання Криворіської міської ради, передали сину генерала, командиру патрульного батальйону в/ч 3011 НГУ капітану Андрію Радієвському[11].

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ