Сусак-Арехта Андріана Іванівна: відмінності між версіями

Сусак-Арехта Андріана Іванівна;
	Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
	Шаблон:Wikidata/p373

Версія за 18:50, 15 грудня 2022

Сусак-Арехта Андріана Іванівна^[1] ( 9 грудня 1987, с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківщина) — українська військовослужбовиця; учасниця російсько-української війни з 2014 року; молодша сержантка запасу Збройних сил України; голова Жіночого ветеранського руху.

Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (2019) та орденом «Народний Герой України». Псевдо — «Малиш».

Життєпис

Народилася 9 грудня 1987 року^[2] в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківщини. Бабуся Андріани відбула заслання в Сибіру, оскільки її брат був вояком УПА. Андріана закінчила Київський національний лінгвістичний університет за спеціальністю «перекладач з англійської»^[3]. Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії^[4].

2013—2014 років брала активну участь у Революції гідності. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «Айдар». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка^[1]. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у боях за Луганський аеропорт та боях за Щастя^[3].

2015 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком Максимом звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва^[5].

2015 року брала активну участь в адвокаційному громадському проєкті «Невидимий Батальйон», 2017 року знялася у фільмі «Невидимий Батальйон»^[6]. 2019 року — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, в організації відповідала за напрямок дипломатії^[3], займалася питаннями постачання зброї зі США до України^[7]. Отримала стипендію ім. Богдана Радченка та 2020 року закінчила Києво-Могилянську академію як магістр із публічного управління та адміністрування^[3].

2 грудня 2022 року стало відомо, що Андріана отримала важке поранення^[8]^[7].

Родина

Чоловік — Максим Арехта, професійний військовий з підрозділу Сил спеціальних операцій. Познайомилися на фронті, коли служили в батальйоні «Айдар», почалися зустрічатися після боїв під Металістом та боїв за Щастя^[5]. 2015 року Андріана народила сина Макара^[3]^[2].

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (2019)^[9]
Орден «Народний Герой України»^[1]

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Commons

https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_na-chetvertomu-misyaci-vagitnosti-viyihala-na-bojovu-operaciyu-pid-chas-obstrilu-vidchula-pershij-poshtovh-sina/856001

https://novynarnia.com/2020/07/31/andriana-susak/

https://zn.ua/ukr/personalities/shturmovik-andriana-susak-ya-prosto-nadila-balaklavu-i-pishla-zvilnyati-misto-schastya-253527_.html

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали

[:1-1] 1,0 ^1,1 ^1,2 http://womenua.today/andriana-susak-arehta/

[gazeta-2] 2,0 ^2,1 https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_na-chetvertomu-misyaci-vagitnosti-viyihala-na-bojovu-operaciyu-pid-chas-obstrilu-vidchula-pershij-poshtovh-sina/856001

[:0-3] 3,0 ^3,1 ^3,2 ^3,3 ^3,4 https://novynarnia.com/2020/07/31/andriana-susak/

[4] ttps://zn.ua/ukr/personalities/shturmovik-andriana-susak-ya-prosto-nadila-balaklavu-i-pishla-zvilnyati-misto-schastya-253527_.html

[:3-5] 5,0 ^5,1 https://vechirniy.kyiv.ua/news/60830/

[6] ttps://video.detector.media/reports/zhinok-z-viyny-ne-vmiyut-zustrichaty-prodyuserka-dokumentalnogo-filmu-nevydymyy-batalyon-i159

[:2-7] 7,0 ^7,1 https://detector.media/infospace/article/205599/2022-12-03-na-fronti-poraneno-liderku-zhinochogo-veteranskogo-rukhu-andrianu-susak/

[8] ttps://novynarnia.com/2022/12/03/susak-poranena/

[9] Указ Президента України 71/2019

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 Народилася 9 грудня 1987 року<ref name="gazeta">{{Cite web|title=На четвертому місяці вагітності виїхала на бойову операцію. Під час обстрілу відчула перший поштовх сина|url=https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_na-chetvertomu-misyaci-vagitnosti-viyihala-na-bojovu-operaciyu-pid-chas-obstrilu-vidchula-pershij-poshtovh-sina/856001|website=Gazeta.ua|date=2018-08-28|accessdate=2022-12-03|language=uk|last=Шпотенко|first=Лілія}}</ref> в селі [[Вербовець (Косівський район)|Вербовець]] [[Косівський район|Косівського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківщини]]. Бабуся Андріани відбула [[Українці Сибіру|заслання в Сибіру]], оскільки її брат був вояком [[Українська повстанська армія|УПА]]. Андріана закінчила [[Київський національний лінгвістичний університет]] за спеціальністю «перекладач з англійської»<ref name=":0">{{Cite web|title=Голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак: Я досі повертаюсь у той 14-й, у літо, коли всі були живі - Новинарня|url=https://novynarnia.com/2020/07/31/andriana-susak/|website=novynarnia.com|date=2020-07-31|accessdate=2022-12-03|language=uk}}</ref>. Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії<ref>{{Cite web|title=Штурмовик Андріана Сусак: «Я просто наділа балаклаву і пішла звільняти місто Щастя»|url=https://zn.ua/ukr/personalities/shturmovik-andriana-susak-ya-prosto-nadila-balaklavu-i-pishla-zvilnyati-misto-schastya-253527_.html|website=zn.ua|accessdate=2022-12-03|last=Вовкодав|first=Юлія|date=8 вересня 2017|publisher=[[Дзеркало тижня]]}}</ref>.
-—2014 років брала активну участь у [[Революція гідності|Революції гідності]]. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «[[24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»|Айдар]]». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка<ref name=":1">{{Cite web|title=Андріана Сусак-Арехта - Український Жіночий Конгрес|url=http://womenua.today/andriana-susak-arehta/|website=web.archive.org|date=2020-12-04|accessdate=2022-12-03|archive-date=2020-12-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20201204102319/http://womenua.today/andriana-susak-arehta/}}</ref>. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у [[Бої за Луганський аеропорт|боях за Луганський аеропорт]]та [[Бої за Щастя|боях за Щастя]]<ref name=":0" />.
+—2014 років брала активну участь у [[Революція гідності|Революції гідності]]. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «[[24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»|Айдар]]». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка<ref name=":1">{{Cite web|title=Андріана Сусак-Арехта - Український Жіночий Конгрес|url=http://womenua.today/andriana-susak-arehta/|website=web.archive.org|date=2020-12-04|accessdate=2022-12-03|archive-date=2020-12-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20201204102319/http://womenua.today/andriana-susak-arehta/}}</ref>. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у [[Бої за Луганський аеропорт|боях за Луганський аеропорт]] та [[Бої за Щастя|боях за Щастя]]<ref name=":0" />.
 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком [[Арехта Максим Віталійович|Максимом]] звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва<ref name=":3">{{Cite web|title=Майдан, Айдар та перемога: столичний рятувальник розповів про бойовий шлях|url=https://vechirniy.kyiv.ua/news/60830/|website=Вечірній Київ|accessdate=2022-12-03|language=uk}}</ref>.

Сусак-Арехта Андріана Іванівна: відмінності між версіями

Версія за 18:50, 15 грудня 2022

Зміст

Життєпис

Родина

Нагороди

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Сусак-Арехта Андріана Іванівна: відмінності між версіями

Версія за 18:50, 15 грудня 2022

Життєпис

Родина

Нагороди

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук