-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Волошин Євгеній Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>АтаБот
м (виправлення за допомогою AWB)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:22, 8 жовтня 2023

Волошин Євгеній Петрович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Євге́ній Петро́вич Воло́шин ( , м. Горішні Плавні, Полтавська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Малинівка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовий льотчик, миротворець, підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1978 року в місті Горішні Плавні (на той час — Комсомольськ) на Полтавщині.

1999 року закінчив Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Брав участь у миротворчій місії в Африці, був досвідченим пілотом.

Підполковник, командир екіпажу військового гелікоптера Мі-2, заступник командира вертолітної ескадрильї 18-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ, в/ч А3384, м. Полтава.

З лютого 2017 року перебував у відрядженні в Краматорську, у складі екіпажу вертольота Мі-2, разом з другим пілотом капітаном Дмитром Мовчаном та бортовим техніком старшим лейтенантом Романом Кандулом. Їхній вертоліт («бджілка», як вони його називали) виконував роль повітряного «таксі», перевозив вантажі та особовий склад Генштабу і Збройних сил у районі проведення АТО, поблизу лінії фронту.

26 березня 2017 року близько 15:00 військовий гелікоптер Мі-2 зазнав авіакатастрофи поблизу села Малинівка Слов'янського району Донецької області, за 13 км від аеродрому Краматорська. За попередніми висновками, вертоліт, що летів на малій висоті, зачепився за лінії електропередач і впав. Загинули троє членів екіпажу, — підполковник Євгеній Волошин, капітан Дмитро Мовчан і старший лейтенант Роман Кандул, та два пасажири — офіцери Озброєння ЗСУ полковники Валерій Мельник і Віктор Калитич[1][2][3][4].

30 березня з військовими льотчиками попрощались у Полтаві. Панахида пройшла в Авіамістечку, на території 18-ї бригади армійської авіації, в/ч А3384[5][6][7][8]. Похований на міському кладовищі у Горішніх Плавнях[9].

Залишилися дружина і 7-річний син.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно, указ Президента України від 11.10.2017 № 318/2017)[10].

На визнання вагомих особистих заслуг перед Полтавщиною та Україною, за зразкове виконання військового і громадянського обов'язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно, розпорядження голови Полтавської облради від 02.03.2018 № 40)[11][12].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ