-
Шолуха Віктор Григорович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:58, 8 жовтня 2023
| Шолуха Віктор Григорович | |
|---|---|
| Шаблон:РангМВС | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шолуха Ві́ктор Григо́рович — сержант, Міністерство внутрішніх справ України.
Життєпис
Закінчив Локачинську філію Оваднівського професійного ліцею, тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник.
В часі війни — водій роти «Світязь».
29 серпня 2014-го загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором», який обстріляли російські десантники біля села Горбатенко. Лобове скло автобуса було прошите автоматною чергою, задня частина пошкоджена з ПТУРа.
Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів: «Миротворець» Катрич В'ячеслав, Роман Набєгов, Максим Сухенко, Олексій Горай; «Херсон» — Олексій Вовченко. 15 вересня 2014-го тіло Олексія Горая було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»).
27 грудня 2014 року похований в селищі Локачі.[1]
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).