-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Панасенко Василь Геннадійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Saharin88
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:26, 7 жовтня 2023

Панасенко Василь Геннадійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Васи́ль Генна́дійович Панасенко (14 серпня 1983, с. Поліське, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР — 19 грудня 2016, с. Калинівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.

Життєпис

З 1987 року проживав в Ірпені, де закінчив школу. Навчався у Коростенському ПТУ. У війську з травня 2014 року, в 25-му батальйоні від початку його створення, пройшов бої за Дебальцеве. У вересні 2016 вдруге пішов на фронт, підписавши контракт.

Солдат; (25-й окремий мотопіхотний батальйон, 54-та окрема механізована бригада), позивний «Ваха»[1].

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область), відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Василем загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Роман Радівілов, Сергій Степаненко, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.

По смерті залишилися дружина та донька.

Похований у м. Ірпінь, Київська область.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)[1].
  • Нагороджений відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО» (посмертно)[1].
  • 18 грудня 2017 року в Ірпінський школі № 2, де навчався Василь Панасенко, йому було відкрито меморіальну дошку[3][4].
  • 20 лютого 2019 року відкрито меморіальну дошку в Коростені на будівлі професійно-технічного училища № 16[5].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 19 грудня[6][7].

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ