Степаненко Сергій Євгенович

Степаненко Сергій Євгенович
Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Євге́нович Степане́нко (7 квітня 1967, Копейськ, Челябінська область, Російська РФСР — 18 грудня 2016, с. Калинівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.

Життєпис

У дитячі роки часто переїздив з батьками (РРФСР, Україна, Казахстан), школу закінчив у Борисполі. Строкову службу проходив мічманом на Далекосхідному флоті. Здобув середню технічну освіту за спеціальністю «радіомовлення та радіозв'язок» (1987, Хабаровськ). 1999 року зі своєю сім'єю оселився на Київщині. Працював бетонщиком у ТОВ «Трест Бориспільсільбуд», таксистом, займався підприємництвом у сфері будівництва.

З 9 лютого 2015 року служив у ЗСУ за контрактом, був тяжко поранений в районі Попасної. Після закінчення контракту уклав новий і 6 грудня 2016 повернувся на передову у свій батальйон.

Молодший сержант, (25-й окремий мотопіхотний батальйон, 54-та окрема механізована бригада). Позивний «Паштет».

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область), відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Володимиром загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Роман Радівілов, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.

По смерті залишилися дружина, донька та син.

Похований у м. Бориспіль, Київська область, Рогозівське кладовище.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 21 вересня 2018 року на фасаді Бориспільської школи, де навчався Сергій, йому було відкрито меморіальну дошку.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 грудня.

Джерела

• Степаненко Сергій Євгенійович // Книга пам'яті загиблих