Дерусова Інна Миколаївна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(У неї залишився тільки син та мати. У неї чоловіка, доньки та батька немаю)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 20:25, 7 жовтня 2023

Інна Дерусова
Інна Миколаївна Дерусова
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях ( медичної служби)
Шаблон:Wikidata/p373

Інна Миколаївна Дерусова ( 5 липня 1970, м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР  — Шаблон:Пом 26 лютого 2022, Охтирка, Сумська область, Україна) — українська військовослужбовиця, сержант медичної служби Збройних сил України 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського, учасниця російсько-української війни. Герой України (12 березня 2022, посмертно).

Життєпис

Народилася 5 липня 1970 року. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка[1]. Після закінчення пішла шукати роботу працювала медиком.

У 2013 році брала участь в Помаранчевій Революції Гідності на майдане незалежності в Києві. Рятувала поранених людей з кулів снайперів.

Учасниця АТО.

Інна Дерусова прийшла до лав Збройних Сил України у 2015 році. Після навчання бойовий медик у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського виконувала завдання командування у таких локаціях, як Золоте, Горіхове, Верхньоторецьке, Авдіївка, Кримське, Торецьке, Піски[2].

12 грудня 2021 року Указом Президента України з нагоди Дня Сухопутних військ України за особисту мужність та самовідданість Інна Дерусова була нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни».

З 24 лютого 2022 року старший бойовий медик брала участь в боях за Охтирку Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим[3]. У Інни залишилися мати та син Олександр яку боронуть Україну де служила їх мати, та брат Ігор який у 2014 пішов служити добровольцем у складі 40 омб Кривбас Тро. Нажаль за два місяці після загибелі сестри 4 квітня він загинув в Запоріжжі.

13 травня 2022 року похована на Алеї Слави на Центральному кладовищі у місті Кривій Ріг[4][5].

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2021) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
  • Медаль за учасник АТО.
  • Медаль за самопожертвіність та любов.
  • Нагрудні знаки за оборону Авдіївка за візцервість у військовій службі 3 ступеня.
  • Нагрудний знак за заслуги перед містом Кривого Рогу 3 ступеня ( 14 травня 2022) (посмертно).

Ушанування пам'яті

У своєму зверненні 13 березня 2022 Президент В.Зеленський назвав І. Дерусову першою жінкою — Героєм України, якій звання надано посмертно[3][6], проте такі нагородження проводилися і раніше[7].

У квітні 2022 року у місті Мукачево на Закарпатті було перейменовано вулицю Зої Космодем'янської на честь Інни Дерусової.

28 жовтня 2022 року у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині було перейменовано вулицю Генерала Кузнєцова на честь Інни Дерусової[8].

Примітки

Джерела

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

  1. Випускниця ТНПУ стала першою жінкою, яка отримала звання «Герой України» посмертно // 0352.ua. — 2022. — 13 березня.
  2. https://society.fakty.ua/398192-vpervye-zvanie-geroya-ukrainy-posmertno-prisvoeno-zhencshine

  3. 3,0 3,1 Ще потрібно боротись і завдати ворогу максимальної шкоди на всіх напрямках оборони — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 13 березня.
  4. Прощавай, рятівнице! Кривий Ріг попрощався з нашою загиблою землячкою, Героєм України Інною Дерусовою
  5. https://one.kr.ua/news/41140

  6. Цю тезу було винесено в заголовки багатьох повідомленнь про нагородження Інни Дерусової: див., наприклад, назви повідомлень у розділах «Джерела» та «Примітки» цієї статті.
  7. 21 листопада 2014 року: Бура Ольга Василівна, Дворянець Антоніна Григорівна, Шеремет Людмила Олександрівна; 25 січня 2020 року: Бортюк Ганна Леонідівна; 29 грудня 2020 року: Микитюк Марія Михайлівна, Овчарук Валерія Євгеніївна, Сологуб Юлія Миколаївна, Статнік Катерина Олегівна
  8. https://www.novakom.com.ua/posts/rename-toponim/index.html