-
Дерусова Інна Миколаївна
| Інна Дерусова Інна Миколаївна Дерусова | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях ( медичної служби) | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Інна Миколаївна Дерусова ( 5 липня 1970, м. Кривій Ріг, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 26 лютого 2022, Охтирка, Сумська область, Україна) — українська військовослужбовиця, сержант медичної служби Збройних сил України 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського, учасниця російсько-української війни. Герой України (12 березня 2022, посмертно).
Життєпис
Народилася 5 липня 1970 року. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка[1]. Після закінчення пішла шукати роботу працювала медиком.
У 2013 році брала участь в Помаранчевій Революції Гідності на майдане незалежності в Києві. Рятувала поранених людей з кулів снайперів.
Учасниця АТО.
Інна Дерусова прийшла до лав Збройних Сил України у 2015 році. Після навчання бойовий медик у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського виконувала завдання командування у таких локаціях, як Золоте, Горіхове, Верхньоторецьке, Авдіївка, Кримське, Торецьке, Піски[2].
12 грудня 2021 року Указом Президента України з нагоди Дня Сухопутних військ України за особисту мужність та самовідданість Інна Дерусова була нагороджена медаллю «Захиснику Вітчизни».
З 24 лютого 2022 року старший бойовий медик брала участь в боях за Охтирку Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим[3]. У Інни залишилися мати та син Олександр яку боронуть Україну де служила їх мати, та брат Ігор який у 2014 пішов служити добровольцем у складі 40 омб Кривбас Тро. Нажаль за два місяці після загибелі сестри 4 квітня він загинув в Запоріжжі.
13 травня 2022 року похована на Алеї Слави на Центральному кладовищі у місті Кривій Ріг[4][5].
Нагороди
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2021) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
- Медаль за учасник АТО.
- Медаль за самопожертвіність та любов.
- Нагрудні знаки за оборону Авдіївка за візцервість у військовій службі 3 ступеня.
- Нагрудний знак за заслуги перед містом Кривого Рогу 3 ступеня ( 14 травня 2022) (посмертно).
Ушанування пам'яті
У своєму зверненні 13 березня 2022 Президент В.Зеленський назвав І. Дерусову першою жінкою — Героєм України, якій звання надано посмертно[3][6], проте такі нагородження проводилися і раніше[7].
У квітні 2022 року у місті Мукачево на Закарпатті було перейменовано вулицю Зої Космодем'янської на честь Інни Дерусової.
28 жовтня 2022 року у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині було перейменовано вулицю Генерала Кузнєцова на честь Інни Дерусової[8].
Примітки
Джерела
- Шаблон:УПУ
- Шаблон:УПУ
- Задверняк Н. Загинула, рятуючи поранених: Інна Дерусова — перша жінка, яка посмертно отримала звання Героя України // АрміяInform. — 2022. — 13 березня.
Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑ Випускниця ТНПУ стала першою жінкою, яка отримала звання «Герой України» посмертно // 0352.ua. — 2022. — 13 березня.
- ↑
https://society.fakty.ua/398192-vpervye-zvanie-geroya-ukrainy-posmertno-prisvoeno-zhencshine
- ↑ 3,0 3,1 Ще потрібно боротись і завдати ворогу максимальної шкоди на всіх напрямках оборони — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 13 березня.
- ↑ Прощавай, рятівнице! Кривий Ріг попрощався з нашою загиблою землячкою, Героєм України Інною Дерусовою
- ↑
https://one.kr.ua/news/41140
- ↑ Цю тезу було винесено в заголовки багатьох повідомленнь про нагородження Інни Дерусової: див., наприклад, назви повідомлень у розділах «Джерела» та «Примітки» цієї статті.
- ↑ 21 листопада 2014 року: Бура Ольга Василівна, Дворянець Антоніна Григорівна, Шеремет Людмила Олександрівна; 25 січня 2020 року: Бортюк Ганна Леонідівна; 29 грудня 2020 року: Микитюк Марія Михайлівна, Овчарук Валерія Євгеніївна, Сологуб Юлія Миколаївна, Статнік Катерина Олегівна
- ↑
https://www.novakom.com.ua/posts/rename-toponim/index.html