-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Свіргун Ольга Анатоліївна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Андрій Гриценко
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 20:25, 7 жовтня 2023

Ольга Свіргун
Свіргун Ольга Анатоліївна
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Ольга Анатоліївна Свіргун ( 1988, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 24 лютого 2022, поблизу м. Олешки Херсонської області) — українська військовослужбовиця 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасниця російсько-української війни, що загинула у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Народилася у 1988 році в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині[1]. Навчалась у Глухівському національному педагогічному університеті, де здобула спеціальність вчительки молодших класів. У 2019 році вирішила присвятити життя військовій справі[2]. Проходила військову службу в складі одного з підрозділів 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України на Херсонщині, обіймала посаду стрільця мінометної батареї.

У перший день російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, при виконанні бойового завдання, разом з побратимами потрапила у ворожу засідку в районі м. Олешки та героїчно загинула під час артилерійського обстрілу окупантів: осколки понівечили обличчя, сталося наскрізне поранення голови. Загинула на місці[2][3][4].

Панахида за загиблою (за участі командира 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» Сергія Котенка) відбулася в обід 11 березня 2022 року у Православній церкві України, що розташована у парку міста Гайсина на Вінничині[5].

Голова Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич[6] повідомила, що у місті поховали Ольгу Свіргун: Шаблон:Цитата

Родина

У загиблої залишилися чоловік Дмитро Свіргун, мати та донька Анастасія (нар. 2012)[2][3].

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Джерела

Див. також

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

  1. ↑ https://hlukhiv.info/na-vinnychchyni-poproshhalysya-z-gluhivchankoyu-yaka-geroyichno-zagynula-zahyshhayuchy-batkivshhynu/

  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 https://expres.online/zhittevi-istorii/viyna-zabrala-zhittya-viyskovosluzhbovitsi-olgi-svirgun-gordzhusya-shcho-dolya-podaruvala-meni-taku-vidvazhnu-druzhinu

  3. ↑ 3,0 3,1 Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1,2
  4. ↑ https://sts.sumy.ua/society/%d0%b7%d0%b0%d1%85%d0%b8%d1%81%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8e-%d0%b7-%d0%b3%d0%bb%d1%83%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%be%d0%bb%d1%8c%d0%b3%d1%83-%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%80%d0%b3%d1%83%d0%bd-%d0%bf%d0%be%d1%81.html

  5. ↑ https://vn.20minut.ua/lyudi/v-ostannyu-put-provodyat-dvoh-viyskovih--sergiya-kotenka-ta-olgu-svirg-11536153.html

  6. ↑ Гайсинська районна державна адміністрація
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Свіргун_Ольга_Анатоліївна&oldid=8608