Котенко Сергій Леонідович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Котенко
Сергій Леонідович Котенко
Погон генерала ЗСУ (2020) гор.svg Генерал 
 

Сергій Леонідович Котенко (16 липня 1967, м. Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР — 9 березня 2022, під м. Запоріжжя, Україна) — генерал Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (16 березня 2022, посмертно).

Життєпис

Сергій Котенко народився 16 липня 1967 року у місті Гайсині Вінницької області.

У 1989 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище. Проходив службу на інженерних посадах, був направлений на службу в м. Мирний в Якутії. Від 1992 року проживав із родиною у м. Гайсині. Був командиром взводу, очолював навчальний курс. Прослужив в армії 22 роки.

У 2014—2015 роках очолював Гайсинську РДА, згодом повернувся на військову службу.

Командир батальйону 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи». Брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил на сході України. Військовий позивний — «Ратибор». Тримав рубежі м. Попасна Луганської області (2015—2016), с. Водяне Донецької області (2017—2018), смт Станиця Луганська Луганської області (2019—2020), поряд із м. Світлодарськ Донецької області (2020—2021).

З 24 лютого 2022 року приймав участь у російсько-українській війні. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості було знищено кілька колон ворожої техніки[1].

Загинув 9 березня 2022 року в бою з російськими окупантами під Запоріжжям. Похований 11 березня у місті Гайсин Вінницької області. За два дні до цього, у боях під Миколаєвом, поліг його брат — Олександр Котенко, який служив у батальйоні «Айдар»[2].

У Сергія Котенка залишився син Ростислав, також офіцер Збройних сил України та онук[2][3].

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність[5].
  • Медаль за 5,10,15,20 років сумлінної служби.
  • Медаль ветеран війни 25 років сумлінної служби.
  • Нагрудний знак за воїнську доблесть і честь.
  • Нагрудний знак за зміцнення обороноздатності України.
  • Медаль 10 років ЗСУ.
  • Нагрудний знак Учасник АТО.
  • Нагрудний знак козацький хрест 1,3, ступенів.
  • Нагрудний знак за воїнську доблесть.

Вшанування пам'яті

Примітки

Джерела


Шаблон:Герої України Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014)    

  1. ↑ Опір, стійкість та хоробрість наших захисників дають змогу зберегти наш народ і нашу землю — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 16 березня.
  2. ↑ 2,0 2,1 https://suspilne.media/215820-zaginuv-komandir-bataljonu-vinnickih-skifiv-akij-naperedodni-vtrativ-brata/

  3. ↑ Чалий Д., Коваленко, С. Щоб боротися з рашистами, командир «дев'ятки» полковник Сергій Котенко залишив крісло голови райдержадміністрації… // АрміяInform. 17 березня 2022.
  4. ↑  
  5. ↑  
  6. ↑ https://vmr.gov.ua/pam-iat-pro-brativ-kotenkiv-iz-vinnychchyny-iaki-zahynuly-v-boiakh-proty-rashystiv-uvikovichnyly-v-nazvi-vulytsi-ta-provulku

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Котенко_Сергій_Леонідович&oldid=24416