-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Авраменко Олександр Сергійович (військовий): відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Klip game
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023

Шаблон:ПІП

Авраменко Олександр Сергійович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Олекса́ндр Сергі́йович Авра́менко (Шаблон:Н Шаблон:Дн, м. Гуляйполе, Запорізька область — Шаблон:Пом Шаблон:Дс, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України. учасник російсько-української війни

Життєпис

Олександр Авраменко народився у місті Гуляйполе на Запоріжжі. З 1995 по 2001 рік навчався в загальноосвітній школі № 1 міста Гуляйполе. 2001 року, після смерті батька, родина переїхала до міста Синельникове Дніпропетровської області. 2004 року закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 1 міста Синельникове. 2007-го здобув професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» у Синельниківському професійному ліцеї.

У 2007—2008 проходив строкову військову службу в 301-му зенітному ракетному полку Повітряних Сил Збройних Сил України, в/ч А0593, м. Нікополь.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у березні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини.

Сержант, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Шаблон:Цитата

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

25 липня 2014 року Олександра поховали на міському кладовищі міста Синельникове[3].

Нагороди та відзнаки

Вшанування пам'яті

  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[5].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[6].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

Посилання

Шаблон:Ac Шаблон:Учасники РУВ