-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бондарук Микола Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:20, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Бондарук Микола Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Мико́ла Петро́вич Бондару́к (Шаблон:Н 5 квітня 1991, Заріччя, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Микола Бондарук 5 квітня 1991 року в селі Заріччя Володимир-Волинського району. У 2005 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 1 міста Володимир-Волинський, потім — Володимир-Волинський агротехнічний коледж. 2009 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Львівській 80-ій аеромобільній бригаді. Повернувшись з армії, працював електрослюсарем у Володимир-Волинській філії ПАТ «Волиньобленерго». Грав у двох футбольних командах: за Заріччя і за своє підприємство. У майбутньому Микола планував учитися далі, готувався вступати до вузу. Восени 2014-го збирався одружитися.

Призваний до Збройних сил за частковою мобілізацією 10 квітня 2014 року. Солдат, навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Удома у загиблого воїна залишились батьки Петро Віталійович і Оксана Вікторівна, старша сестра Наталя та наречена Ірина.

Похований 27 травня на кладовищі у рідному селі Заріччя[4].

Нагороди та вшанування

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Миколою Бондаруком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].

20 травня 2015 року у холі першого поверху Володимир-Волинського агротехнічного коледжу урочисто відкрито дошку пам'яті Миколи Бондарука та ще одного випускника коледжу — Дмитра Колєснікова, який загинув під Пісками[6].

Для вшанування пам'яті загиблих працівників підприємства під час війни на сході України, а також працівників підприємства, які продовжують захищати незалежність нашої держави, у фоє головного адміністративного корпусу ПАТ «Волиньобленерго» відкрито куточок пам'яті працівників підприємства Миколи Бондарука та Романа Лучука, а також куточок із світлинами працівників підприємства, що повернулися з війни або продовжують боронити нашу незалежність[7].

26 травня 2016 року на фасаді Володимир-Волинської ЗОШ № 1 урочисто відкрито меморіальну дошку пам'яті Миколи Бондарука, який є випускником цієї школи[8].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ